04.09.2012Справа №5002-17/2212-2012
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида Моторс"
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД"
про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 4336,20 грн., пені в розмірі 186,62 грн., 3 % річних в розмірі 30,65 грн.
Суддя В.І. Гайворонський
Від позивача - Павлюкова О.В., представник
Від відповідача - не з'явився
Сутність спору: Згідно з позовом позивач просить стягнути з відповідача основну суму заборгованості в розмірі 4336,20 грн., пені в розмірі 186,62 грн., 3 % річних в розмірі 30,65 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на технічне обслуговування та ремонт автомобілів № ТМ 23 від 22 лютого 2012 року щодо сплати за виконану роботу.
Відповідач явку свого представника у судові засідання не забезпечив, відзив на позов не представив, про час слухання справи повідомлений належним чином - рекомендованою поштою, а про перше засідання суду - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення. Згідно ст. 93 ЦК України юридична особа повинна знаходитися за своєю юридичною адресою. Якщо відповідач не знаходиться за своєю юридичною адресою, це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу, оскільки порушення законодавства поважною причиною не є.
Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти чи з інших поважних підстав, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.
Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.
Розглянувши матеріали справи, суд, -
Згідно договору на технічне обслуговування та ремонт автомобілів № ТМ 23 від 22 лютого 2012 року Замовник (Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД») доручає, а Виконавець (Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврида Моторс») приймає на технічне обслуговування та ремонт автомобілі, які належать Замовнику. (п.1.1).
Згідно п. 4.2 договору виконання робіт, передбачених Замовленням - нарядом Виконавець видає Замовнику акт на виконані роботи. Замовник зобов'язується оплатити роботи Виконавця протягом 10-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт та виставлення рахунку Виконавцем на виконані роботи.
Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних обставин:
Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором і нормами, що відносяться до договорів.
У встановленому Законом порядку даний договір до нього з будь-яких підставам недійсним не визнані та згідно ст. 204 ЦК України є дійсними.
При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договору на предмет його невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.
Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.
Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.
В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року "Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя" вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.
Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір, або окремі його пункти визнані судом недійсними.
При цьому необхідно відмітить, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.
Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.
Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України та статті 193 ГК України обов'язки повинні виконувати відповідно до умов договору.
Отримання відповідачем послуг позивача підтверджується актом виконаних робіт № 3Н-0013361 від 24 лютого 2012 року на суму 4336,20 грн.
Відповідачем не надано доказів оплати заборгованості.
Оскільки відповідний доказ відсутній в матеріалах справи до прийняття рішення, не існує підстав для його залучення до справи після винесення рішення.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 4336,20 грн. є законними, та підлягають задоволенню.
Вимоги про стягнення пені в розмірі 186,62 грн., 3 % річних в розмірі 30,65 грн. задоволенню не підлягають, оскільки рахунки, від яких залежить оплата згідно п. 4.2 договору, спрямовані лишу у липні цього року.
У всякому разі доказів своєчасного спрямування рахунків відповідачу, позивачем до суду не надано.
Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також передбачений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.
Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, які надані зацікавленими особами.
Оскільки відповідні докази відсутні в матеріалах справи до прийняття рішення, не існує підстав для їх залучення до справи після винесення рішення.
При цьому необхідно відмітити, що неуважність сторони, незнання нею законодавства або неправильне його тлумачення не може вважатися поважною причиною, що також відповідає позиції Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).
При цьому необхідно відмітити, що постанови Пленуму Верховного Суду України приймаються з метою однакового застосування законодавства усіма судами України. Згідно листа Вищого господарського суду України вони є обов'язковими для застосування господарськими судами.
Необхідно також відмітити, що предметом позову є невиконання обов'язків відповідачем, а не позивачем.
Якщо відповідач вважає, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання, він вправі заявити свої вимоги у встановленому законом порядку.
Якщо відповідач сплатив заборгованість в період розгляду справи чи сплатить заборгованість після прийняття рішення, це не є підставою для зміни рішення, оскільки при прийнятті рішення суд матеріального та процесуального законодавства щодо вказаної обставини не порушує.
У вказаному випадку зацікавлена особа вправі звернутися із заявою згідно статті 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню повністю або частково.
Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 451 від 03 липня 2012 року на суму 1653,00 грн.
Судовий збір згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу пропорційно задоволеним вимогам, та складає 1532,70 грн. (стягнута сума помножена на суму судового збору, яку повинен заплатити позивач при подачі позову та поділено на заявлену суму позову) - (4336,20Х1609,5:4553,47 = 1532,70 грн.).
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Позивачем зайво сплачений судовий збір в сумі 43,5 грн.
Так, позивач повинен сплатити 1609,5 грн., тоді як ним сплачено 1653,00 грн.
Таким чином, поверненню підлягає 43,5 грн. (1653,00 - 1609,5 = 43,5 грн.).
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» мінімальну заробітну плату з 01.01.2012 року встановлено в розмірі 1073 грн.
Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Необхідно також зазначити, що статтею 10 Закону України «Про судовий збір» (Прикінцеві та перехідні положення) статтю 47 ГПК України (згідно з якою при поверненні судових витрат видавався наказ чи довідка) - виключено. Згідно листа Державної судової адміністрації України (від 08.02.2012 року № 11-697/12) у даному випадку кошти повертаються органом Державної казначейської служби України, до якої вони були зараховані, при наявності процесуального документу суду про їх повернення.
Згідно п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зменшення розміру позовних вимог згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для повернення відповідної суми судового збору.
Згідно ст. 84 ГПК України в резолютивній частині рішення вказується про повернення судового збору з бюджету.
По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 10.09.2012 року.
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида Моторс" 4336,20 грн. основного боргу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида Моторс" 1532,70 грн. відшкодування судових витрат з судового збору.
Видати накази.
В частині стягнення пені в розмірі 186,62 грн., 3 % річних в розмірі 30,65 грн. - у позові відмовити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Таврида Моторс" із Державного бюджету 43,5 грн. зайво сплаченого судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 451 від 03 липня 2012 року.
Суддя В.І. Гайворонський