Справа № 1304/2-1865/11 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О. Р.
Провадження № 22-ц/1390/3661/12 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
30 серпня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- Бермеса І.В.
суддів: Мусіної Т.Г., Шандра М.М.,
при секретарі: Гордій У.М.,
з участю ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід банк» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Родовід банк», приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, третьої особи Галицького ВДВС Львівського МУЮ про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса недійсним, таким, що не підлягає виконанню,-
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено частково.
Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 06.10.2010 року про звернення стягнення на транспортний засіб марки модель SKODA ОСТАVІА ТОUR 1.9 ТDI, 2008 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 за договором застави транспортного засобу від 05.08.2008 року таким, що не підлягає виконанню.
Дане рішення оскаржив відповідач.
В апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки не враховано, що ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу»передбачено, що Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Частини 6,7 ст. 20 Закону України «Про заставу»передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором. Відповідно до п. 2.1.4 Договору застави, у випадку невиконання чи неналежного виконання заставодавцем основного зобов'язання, Заставодержатель маг право звернути стягнення на предмет застави.
У відповідності до п. 3.1.2 Договору застави, заставодержатель має право на свій розсуд звернути стягнення на предмет застави на підставі рішення суду, застосувати позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави або звернути стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заявлених вимог.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач покликався на те, що приватним нотаріусом ОСОБА_5 06.10.2010 року було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №9939, яким було звернуто стягнення на вказаний транспортний засіб. На підставі вказаного виконавчого напису 27.10.2010 року державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ було винесено постанову якою було відкрито виконавче провадження №22183760 з виконання зазначеного вище виконавчого напису щодо звернення стягнення на майно.
Приватним нотаріусом без достатніх підстав було вчинено виконавчий напис, оскільки він порушив вимоги абз.4 п.283 Розділу 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року, а саме вчинив виконавчий напис не надіславши іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушень. Крім того порушено п. 287 вказаної інструкції яка визначає, що виконавчий напис має містити в тому числі перелік документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, однак у тексті зазначеного виконавчого напису приватним нотаріусом ОСОБА_5 не вказано жодного документа підтверджуючого суму безспірності заборгованості, документів підтверджуючих факт настання кінцевого терміну виконання зобов'язань чи факт прострочення виконання зобов'язання забезпеченого заставою.
Судом встановлено, що приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 06.10.2010 року було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №9939, яким було звернуто стягнення на вказаний транспортний засіб марки модель SKODA ОСТАVІА ТОUR 1.9 ТDI, 2008 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1.
На підставі вказаного виконавчого напису 27.10.2010 року державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ було винесено постанову якою було відкрито виконавче провадження №22183760 з виконання зазначеного вище виконавчого напису щодо звернення стягнення на майно.
Судом встановлено, що згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Частиною 1 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувана в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувану права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувану відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Суд прийшов до вірного висновку, що вищенаведеними нормами Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.
Окрім того суд вказав, що частинами 1, 3 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який набрав чинності з січня 2004 р., визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.
Суд також вказав, що частина 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" передбачає можливість вчинення виконавчою напису, якщо інше не встановлено законом. Але законом встановлено інше, а саме: ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом. Вказаний закон не передбачає такий позасудовий засіб звернення, як стягнення на підставі виконавчого напису.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд прийшов до вірного до висновку, що оскільки вказаний закон не передбачає такий позасудовий засіб звернення, як стягнення на підставі виконавчого напису та позовні вимоги знайшли своє часткове ствердження в судовому засіданні, та частково задовольнив позов.
Тому покликання апелянта на те, що судом не дано належної оцінки тому, що відповідно до п. 2.1.4 Договору застави, у випадку невиконання чи неналежного виконання заставодавцем основного зобов'язання, Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави, є безпідставними, т.я. спростовані вище вказаними висновками суду.
До того ж така ж правова позиція щодо неможливості стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису висловлена в постановах Верховного Суду України від 15.10.2010 року та 17.10.2011 року по аналогічних правовідносинах, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.234-237,243-247).
Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.
Доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі спростовуються вищенаведеним.
Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія,-
апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід банк» - відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 березня 2012 року -залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Бермес І.В.
Судді: Мусіна Т.Г.
Шандра М.М.