Справа № 1316/2-1360/11 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В. Є.
Провадження № 22-ц/1390/2670/12 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
30 серпня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- Бермеса І.В.
суддів: Мусіної Т.Г., Шандра М.М.,
при секретарі: Гордій У.М.,
з участю ОСОБА_3,
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП факторинг Україна»до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,-
встановила:
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП факторинг Україна"' 378937,18 швейцарських франків, з яких 339815,92 швейцарських франків -заборгованість за кредитним договором, 39121,26 швейцарських франків - заборгованість по сплаті відсотків за користування коштами згідно кредитного договору.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5. ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП факторинг Україна" судові витрати в розмірі 257,07 швейцарських франків сплаченого державного мита та 30,00 гривень сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В решті позовних вимог відмовлено за пропуском строків позовної давності.
Дане рішення в частині задоволення позову оскаржив відповідач ОСОБА_4
В апеляційній скарзі покликається на те, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та рішення винесено на підставі недоведеності обставин і невідповідності висновків суду обставинам справи, а також судом допущено порушення норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, що у відповідності до ч. 1 ст. 309 ЦПК України є безумовною підставою для скасування такого.
Суд не вправі був розглядати і задовольняти уточненні позовні вимоги, оскільки заявою № 600-11-3 від 04.10.2011р. про збільшення позовних вимог, що була подана представником позивача, позивач фактично змінив предмет позову (в первинній позовній заяві позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а в заяві про збільшення позовних вимог просив лише здійснити стягнення).
В матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи (видатковий касовий чи меморіальний ордер, розпорядження на перерахування коштів, тощо) які б могли свідчити про те, що кошти ним було отримано, а довідка банку про зарахування коштів на рахунок не може бути доказом по справі.
Суд не звернув увагу на ту обставину, що позивач уже фактично скористався своїм правом на стягнення із нього боргу, оскільки звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, яка нотаріусом була розглянута та по результатах розгляду було вчинено виконавчий напис про стягнення із нього суми боргу, який передано на виконання до Пустомитівського відділу ДВС, яким відкрито виконавче провадження та здійснюються заходи з примусового виконання даного виконавчого напису.
Таким чином, позивач реалізував своє право на захист свого порушеного права і звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заявлених вимог.
Заслухавши доповідача, заперечення ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач позовні вимоги мотивував тим, що 13.08.2007 року між ЗАТ „ОТП Банк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно якого позивачем було надано відповідачу кредит в розмірі 340000,00 швейцарських франків, що підтверджується кредитною заявкою відповідача та його виписками за поточним рахунком від 13.08.2007 року.
В зв'язку з тим, що відповідачем ОСОБА_4 не було дотримано умов кредитного договору, позивач згідно п.1.9 кредитного договору звернувся до нього з досудовою вимогою вих.№22-3-2/14890 від 23.01.2008 року про виконання зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі. Однак дана досудова вимога відповідачем ОСОБА_4 була залишена без належного реагування.
Для забезпечення виконання зобов'язань по вищевказаному кредитному договору між позивачем та відповідачами ОСОБА_5 і ОСОБА_6 було укладено договори поруки від 13.08.2007 року. Позивачем, у зв"язку з невиконанням кредитних зобов'язань ОСОБА_4, відповідачу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було надіслано досудові вимоги №01-11/216 і №01-11/217 від 30.01.2009 року про виконання боргових зобов'язань за договорами поруки, які були отримані ними 04.02.2009 року. Однак дані досудові вимоги відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були залишені без належного реагування.
Під час розгляду справи в суді у відповідності до вимог ст.37 ЦПК України залучено в якості правонаступника позивача до участі у справі Публічне акціонерне товариство „ОТП факторинг Банк" замість Закритого акціонерного товариства „ОТП Банк" з підстав зміни назви, а тому не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що при цьому порушено норм процесуального права (а.с.92-97).
Представник позивача просив стягнути солідарно з відповідачів в користь ТзОВ „ОТП факторинг Україна" 378937,18 швейцарських франків, з яких 339815,92 швейцарських франків -заборгованість за кредитним договором (тіло кредиту), 39121,26 швейцарських франків -заборгованість по сплаті відсотків за користування коштами згідно кредитного договору, 16559197,51 гривень пені за прострочення виконання боргових зобов'язань за період з 28.05.2010 р. по 03.10.2011 р., а також судові витрати в розмірі 257,07 швейцарських франків сплаченого державного мита та 30,00 гривень сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Суд встановив, що вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів 378937,18 швейцарських франків, з яких 339815,92 швейцарських франків - заборгованість за кредитним договором (тіло кредиту), 39121,26 швейцарських франків - заборгованість по сплаті відсотків за користування коштами згідно кредитного договору є підставними та задовольнив позов в цій частині, як і стягнення судових витрат.
В решті позовних вимог відмовлено і рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується.
При цьому вірно дано оцінку розрахункам боргу представлених позивачем.
Тому покликання апелянта на те, що судом не дано належної оцінки цим розрахункам боргу є безпідставними.
Апелянт вказує, що суд не звернув увагу на ту обставину, що позивач уже фактично скористався своїм правом на стягнення із нього боргу, оскільки звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, яка нотаріусом була розглянута та по результатах розгляду було вчинено виконавчий напис про стягнення із нього суми боргу.
Однак ці посилання апелянта є безпідставними, оскільки в засідання судової колегії представник позивача представив докази про те, що стягнення суми боргу по виконавчому напису не проводиться.
Не встановлено і підстав для зупинення справи до вирішення іншої справи в Галицькому суді м.Львова.
Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.
Доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі спростовуються вищенаведеним.
Керуючись ч.1 п.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Бермес І.В.
Судді: Мусіна Т.Г.
Шандра М.М.