03.09.2012
Міжгірський районний суд Закарпатської області
Справа № 706/1090/12
Номер рядка звіту 45
03.09.2012 смт.Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області в
особі головуючого судді Кривка В. П
при секретарі Гажук Н.В.,
з участю: позивач - представник ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
представник ВДВС Міжгірського РУЮ - державний виконавець Цендра В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні райсуду в смт.Міжгір'ї справу за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення розміру заборгованості із сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
25.06.2012 р. позивач в особі уповноваженого представника звернувся в суд з цим позовом, умотивувавши вимоги так.
Згідно рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23.12.2008 р. з нього вирішено стягувати на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно , починаючи з 14.11.2008 р. і до досягнення дитиною повноліття. Державним виконавцем ВДВС Міжгірського РУЮ 14.01.2009 р. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим на підставі вказаного рішення. 21.06.2012 р. державний виконавець видав представнику позивача розрахунок про розмір заборгованості по аліментам у сумі 22806 грн. станом на 01.06.2012 р. Позивач з указаною заборгованістю не погоджується, оскільки добровільно сплачував аліменти позивачці за усною домовленістю з нею, а саме: 08.10.2009 р. надіслав відповідачці 5000 рос.рублів, передав позивачці ощадну книжку з депозитним вкладом у сумі 73000 грн. і довіреність на одержання в Міжгірському відділенні Державного ощадного банку України щомісячних відсотків за цим депозитом для використання цих грошей на дитину. Окрім цього в 2009 р. відповідачка зняла 8925 грн. з вкладу позивача для аліментів, а також одержала від позивача 3000 дол.США, якими користується згідно письмової розписки і за усною домовленістю між ними ці кошти зараховуються як аліменти. Позивач вважає, що він не має заборгованості перед відповідачкою по сплаті аліментів і просить це встановити рішенням суду.
Відповідачка позов, по суті, визнала частково і пояснила таке. За час шлюбу з позивачем вони мали спільні подружні кошти, які зберігали в доларах США на валютному депозитному вкладі, відкритому в указаній установі банку на позивача. Опісля цей вклад було переоформлено у валюту гривня також на позивача в сумі 73000 грн. за їх згодою. Після розірвання їх шлюбу, в зв'язку з виїздом позивача на заробітки ним передано позивачці ощадну книжку і довіреність на право зняття і користування щомісячних відсотків за депозитом. За домовленістю з позивачем ці кошти витрачались на потреби дитини. Відповідачка вважає, що половина депозитного вкладу і відсотків належить їй як колишньому подружжю. Відповідачка визнала , що одержала від позивача 5000 рос.рублів, що відповідає сумі 900 грн., які використала для потреб дитини. Відповідачка також підтвердила, що одержала від позивача 3000 дол.США, однак ці кошти їй позивач позичив і вона дала письмове зобов'язання про повернення цих коштів згідно з розпискою до 02.01.2011 р., однак ці кошти витратила для потреб дитини, а тому їх не повернула.
Державний виконавець повідомив суду, що з часу відкриття виконавчого провадження відповідачці на її звернення видано довідку про те, що в період з 01.06.2009 р. по 01.12.2009 р. вона не отримувала аліментів від позивача за вище виданим рішенням суду. Оскільки відповідачка не подавала скарг на несплату аліментів позивачем, а останнім не було подано доказів про добровільну сплату аліментів, державним виконавцем у травні 2012 р. здійснено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, з часу, зазначеного у виконавчому листі по травень 2012 р., тобто в сумі 22806 грн. Цей розрахунок було видано на руки відповідачці на її прохання для подання в орган опіки і піклування. В червні 2012 р. у державну виконавчу службу звернувся представник позивача, який подав у справу відомості щодо одержання відповідачкою 3000 дол.США, 5000 рос.рублів і про зняття відсотків з депозитного вкладу позивача. Оскільки письмових документів про визнання стягувачем вказаних коштів як аліментів не було подано, державний виконавець це не взяв до уваги, а представнику позивача видав письмовий розрахунок заборгованості станом на 01.06.2012 р.
Оцінивши вищевикладене, подані в справу докази, доводи сторін, суд дійшов такого висновку.
Предметом спору є розмір заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини за виконавчим листом, виданим Міжгірським райсудом у справі № 2-544/2008 р. згідно рішення від 23.12.2008 р., який визначений письмово державним виконавцем станом на 01.06.2012 р. в сумі 22806 грн. за період з 23.12.2008 р. до 31.05.2012 р., виходячи з середнього заробітку по району у відповідний період у зв'язку з тим, що позивач (боржник) не подав відомостей про свої доходи і місце праці.
Ст. 195 ч. 4 СК України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Відповідачкою визнано, що у зазначений вище період (2009-2010 р.р.) за домовленістю з позивачем вона використовувала гроші на утримання дитини (як аліменти), а саме: 5000 рос.рублів (900 грн.), половину щомісячних відсотків з депозитного вкладу в сумі 73000 грн., відкритого у Міжгірському відділенні «Державний ощадний банк України». Отже, ці кошти слід зарахувати як аліменти надані добровільно позивачем відповідачці для дитини.
Згідно з відомостями, наданими вказаною установою банку, відповідачкою з депозитного вкладу, зазначеного вище, знято в період з 06.04.2009 р. по 10.05.2011 р. суму 24660 грн. Оскільки позивач не довів, що сума депозитного вкладу є його особистою власністю, половину зазначеної суми суд визнає особистою власністю відповідачки (1/2 в спільній сумісній власності подружжя), а другу половину (12330 грн.) слід зарахувати в аліментні платежі. Окрім цього, в сплачені аліменти слід зарахувати суму 900 грн. (одержані переказом 5000 рос.рублів). Зазначені обставини, які підтверджені документально і визнані сторонами, суд бере до уваги згідно з ст. 61 ч. 1 СК України.
Суд відхиляє вимоги позивача зарахувати в аліментні платежі одержання позивачкою 3000 дол.США, оскільки із змісту письмової розписки, поданої відповідачкою видно, що ця сума є позикою на умовах повернення у певний період. Відповідачка не визнала вказану обставину домовленість по аліментним зобов'язанням. Отже, ці обставини є правовідношенням, що регулюється ст. 1046 ЦК України.
Таким чином, розмір заборгованості слід установити в сумі 10476 грн.
Судових витрат до стягнення не має, до повернення не заявлено.
Керуючись ст.ст. 212-215, 218 ЦПК України, суд , -
Позов задовольнити частково.
Встановити, що розмір заборгованості ОСОБА_3 по аліментним зобов'язанням, установленим рішенням Міжгірського районного суду від 23.12.2008 р. у справі № 2-544/2008 р. за виконавчим листом, виданим 23.12.2008 р. у виконавчому провадженні № 10842946 відділу ДВС Міжгірського РУЮ перед ОСОБА_5 станом на 04.06.2012 р. становить суму 10476 (десять тис. чотириста сімдесят шість) грн.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в апеляційний суд Закарпатської області через райсуд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення набирає законної сили згідно з ст. 223 ЦПК України.
Суддя: В. П. Кривка