Справа № 701/1601/12
06 вересня 2012 року м. Берегово
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого судді - Драб В. І. , при секретарі - Гарані О.А., з участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до підприємства об'єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства « Учбово-спортивна база » Закарпаття» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України про визнання незаконним та скасувати наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_2 звернулася до Берегівського районного суду з позовом до підприємства об'єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства «Учбово-спортивна база »Закарпаття»Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос»Агропромислового комплексу України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивувала тим, що Наказом № ЗОк від 09 вересня 2010 року її призначено на посаду головного бухгалтера Підприємства об'єднання громадян ОСОБА_4 підприємство «Учбово-спортивна база «Закарпаття»Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос»Агропромислового комплексу України (далі - ПОГ ЕВП УСБ «Закарпаття», Підприємство).
01 березня 2012 року між нею і відповідачем був укладений контракт (далі -Контракт)
08 травня 2012 року на підставі наказу тимчасово виконуючого обов'язки Генерального директора Підприємства ОСОБА_3. № 16-к вона була відсторонена від виконання обов'язків головного бухгалтера, однак про існування даного наказу їй стало відомо тільки з винесеної Берегівським РВ УМВС України в Закарпатській області постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 24 травня 2012 року. З наказом про відсторонення позивачка ознайомлена не була.
¦
Пізніше, наказом № 40/к від 05 червня 2012 року її було звільнено з займаної посади, у зв'язку з втратою довір'я до неї, на підставі пункту 2 статті 41 Кодексу законів про працю України, шляхом розірвання укладеного з нею контракту від 01.03.2032 року на підставі статті 6 Контракту (далі - Наказ № 40/к).
Вважає її звільнення незаконним і таким, що не ґрунтується на нормах закону, оскільки посадова інструкція головного бухгалтера ПОГ ЕВП УСБ «Закарпаття», що діяла на момент її звільнення не передбачала обов'язку головного бухгалтера безпосередньо обслуговувати грошові, товарні або культурні цінності. Не укладався з нею і договір про матеріальну відповідальність. тобто її трудові функції не містили ознаки безпосереднього обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей, а отже і відсутні підстави для її звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
Штатним розписом ПОГ ЕВП УСБ «Закарпаття»на Підприємстві передбачена посада бухгалтера-касира, яка безпосередньо здійснює прийом, зберігання та відпуск грошових і товарних цінностей.
Підтвердженням безпідставності та незаконності її звільнення є і те, що в Наказі № 40/к не вказані мотиви її звільнення, зазначено лише, що підставою для її звільнення стали акт від 18.05.2012 року та пояснюючі ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Жодним із названих вище документів вона ознайомлена не була. Крім того, з наказу не вбачається ні час скоєння проступку та його виявлення, а тому неможливо вирахувати передбачений строк для накладення стягнення, ні конкретні діяння, які можна визнати як порушення покладених на неї трудових обов'язків.
Провина працівника має бути доведена власником або уповноваженим ним органом фактами і об'єктивними обставинами, що свідчать про винні дії працівника. Одна тільки підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для вираження недовіри працівнику.
Уповноважений представник Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос»Агропромислового комплексу України Ворон Роман Олександрович протягом 14-18 травня 2012 року подав до Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області три заяви щодо протиправних, на його думку, дій позивачки, однак по кожному з них було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі пункту 1 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України (за відсутністю події злочину), що тільки доводить безпідставність її звільнення.
Оскільки під час виконання трудових обов'язків вона не вчиняла умисні або необережні дії, які б давали власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до неї довір'я, а відповідачем не доведено наявність у діяннях позивачки конкретних порушень та наявність її вини в цих порушеннях, вона була звільнена незаконно.
Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстави, зазначеної у пункті 2 статті 41 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.
Проте відповідач не звертався до профспілкового органу Підприємства з поданням про розірвання з нею трудового договору.
Відповідно до пункту 15 Постанови Пленум Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43 (1) КЗпП. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення.
Вважає, що неправомірними діями відповідач заподіяв їй моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких та зазнала у зв'язку з втратою роботи та єдиного джерела доходу, що в значній мірі позначилося на бюджеті її сім'ї. Незаконним звільненням був порушений звичний ритм життя позивачки. Порушення її прав призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, через це вона змушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Заподіяну моральну шкоду оцінює в 6 000 гривень.
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив суд позов задоволити, визнання незаконним та скасувати наказ, поновити ОСОБА_2 на роботі, стягнути з підприємства об'єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства «Учбово-спортивна база »Закарпаття»Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос»Агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_2 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу та 6.000 грн. моральної шкоди.
Адвокат ОСОБА_1, в інтересах відповідача,- підприємства об'єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства «Учбово-спортивна база »Закарпаття»Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос»Агропромислового комплексу України в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав з обставин викладених у запереченні та у доповненні до заперечення позову, просив суд в позові відмовити
Заслухавши пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи, оцінив докази в їх сукупності, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що Наказом № ЗОк від 09 вересня 2010 року ОСОБА_2 була призначена на посаду головного бухгалтера Підприємства об'єднання громадян ОСОБА_4 підприємство «Учбово-спортивна база «Закарпаття»Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос»Агропромислового комплексу України (далі - ПОГ ЕВП УСБ «Закарпаття», Підприємство).
01 березня 2012 року між позивачкою ОСОБА_2 і відповідачем був укладений контракт (далі -Контракт)
08 травня 2012 року на підставі наказу тимчасово виконуючого обов'язки Генерального директора Підприємства ОСОБА_3. № 16-к ОСОБА_2 була відсторонена від виконання обов'язків головного бухгалтера.
Посилання позивачки на ту обставину, що вона не була ознайомлена з наказом № 16-к суд до уваги прийняти не може, оскільки таке спростовується Актом від 08.05.2012р.який засвідчений підписами -начальника управління бухгалтерського обліку, фінансової та контрольно-ревізійної роботи ВФСТ «Колос»АПК України Петрик Н.О., тренера-методиста Центральної школи вищої спортивної майстерності «Колос»ВФСТ «Колос»АПК України ОСОБА_10, інспектора з кадрів ПОГ ЕВП УСБ «Закарпаття»ВФСТ «Колос»АПК України ОСОБА_11, та директора з виробничих питань ПОГ ЕВП УСБ «Закарпаття»ВФСТ «Колос»АПК України ОСОБА_5.
Будучи відстороненою від виконання обов'язків головного бухгалтера Позивач навмисно, самостійно, всупереч положенням Посадової інструкції головного бухгалтера без наявності письмового розпорядження, погодження т.в.о. Генерального директора ПОГ ЕВП УСБ «Закарпаття»ВФСТ «Колос»АПК України ОСОБА_3 здійснювала фінансово-розрахункові операції з поточного рахунку ПОГ ЕВП УСБ «Закарпаття»ВФСТ «Колос»АПК України відкритого в ПАТ «ПриватБанк»на поточні рахунки кредиторів без наявності письмового розпорядження, погодження т.в.о. Генерального директора ПОГ ЕВП УСБ «Закарпаття» ВФСТ «Колос»АПК України.
Відповідно до ч.2 п.28 Постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.92 „Про практику розгляду судами трудових спорів" звільнення з підстав втрати довір'я (п.2 ст.41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.
Винні дії ОСОБА_2, внаслідок, яких у власника було втрачено до неї довіру були встановлені на підставі Акту від 18.05.2012р., пояснень працівників Підприємства об'єднання громадян експлуатаційно-виробниче підприємство «Закарпаття»Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос»АПК України -ОСОБА_5, ОСОБА_12 ОСОБА_7
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 після складання акту про списання і зняття з балансового обліку непридатних для використання товарно-матеріальних цінностей в тому числі пошкодженого ноутбуку марки «Dell Inspirion 1300CM», 30 грудня 2012р., замість передачі пошкодженого ноутбуку марки «Dell Inspirion 1300CM»на склад ПОГ ЕВП УСБ «Закарпаття»ВФСТ "Колос" АПК України, навмисно в супереч відповідним вимогам нормативно правових актів, що регулюють порядок інвентаризації, амортизації, списання та зберігання товарно-матеріальних цінностей, вчинила дії спрямовані на переміщення списаного пошкодженого ноутбуку марки «Dell Inspirion 1300CM»за межі території ПОГ ЕВП УСБ «Закарпаття»ВФСТ "Колос" АПК України. Окрім того, ОСОБА_2 систематично особисто та безпосередньо розподіляла кошти Підприємства, які знаходились на його поточному рахунку в ПАТ «Приватбанк»шляхом входу до програми «Банк-Клієнт»за допомогою електронного ключа за відсутності письмового розпорядження, погодження з керівника (виконуючого обов'язки керівника) підприємства.
Посилання позивачки на незаконність її звільнення через відсутність підстав для її звільнення за п.2.ч.1 ст. 41 КЗпПУкраїни оскільки її трудові функції не містили ознаки безпосереднього обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей суд до уваги також прийняти не може оскільки відповідно до п.5 Розділу 3 Посадової інструкції головного бухгалтера від 09.09.2010р., з якою під розпис була ознайомлена ОСОБА_2, головний бухгалтер Підприємства наділена правом вести розрахунки (вчиняти оплату та видатки), за договірними зобов'язаннями по Підприємству та вчиняти будь-які інші платежі виключно за наявності письмового розпорядження, погодження з керівником (виконуючим обов'язки керівника) підприємства, головний бухгалтер Підприємства є матеріально відповідальною особою, головний бухгалтер підписує разом з керівником підприємства документи, що є підставою для приймання і видання товарно-матеріальних цінностей та коштів, а також розрахункові, кредитні та фінансові зобов'язання і такі документи без підпису головного бухгалтера вважаються недійсними і до виконання не приймаються.
Таким чином відповідно до цих повноважень вбачається, що головний бухгалтер є працівником, який безпосередньо обслуговує товарні і грошові цінності, і тому на нього поширюється дія п. 2 ст. 41 КЗпП.
Відповідно до п.28 Постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.92 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст.41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КзпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються.
Враховуючи, що ОСОБА_2. не є членом члени первинної профспілкової організації Підприємства об'єднання громадян експлуатаційно-виробниче підприємство «Закарпаття»Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос»АПК України, що підтверджено Протоколом засідання членів профспілкового комітету Підприємства об'єднання громадян експлуатаційно-виробниче підприємство «Закарпаття» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос»АПК України № 7 від 20.06.2012 р. розірвання трудового договору з ОСОБА_2 на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпПУ є законним.
У п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
При недотриманні позивачем зазначених вимог настають наслідки, передбачені ст.139 ЦПК.
Згідно п.5. Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" суд, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріалами справи і в судовому засіданні позивачкою не доведено з яких міркувань виходила, визначаючи грошовий розмір заподіяної їй моральної шкоди в сумі 6000 грн., та якими доказами це підтверджується, у чому виражаються та чим підтверджується її душевні страждання їх ступінь, які прояви вони мають, в чому полягає порушення звичного ритму її життя ,втрата нормальних життєвих зв'язків Не наведено також фактів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 змушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Таким чином, заявлені позовні вимоги позивачкою про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди належними та допустимими доказами не доведені, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст..ст. 41 ч.1 п.2, 237-1 КЗпПУ суд, -
В позові ОСОБА_2 до Підприємства об'єднання громадянексплуатаційно-виробничого підприємства « Учбово-спортивна база » Закарпаття» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового комплексу України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: В. І. Драб