Справа № 4-3494/12
12 вересня 2012 року суддя Печерського районного суду м. Києва Білоцерківець О.А., при секретарі Антоненко В.В., за участю прокурора Гудзя О.М., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність Генеральної прокуратури України та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просить визнати неправомірною бездіяльність Генеральної прокуратури України, зокрема, щодо розгляду її заяви із зазначенням дати 24.06.2012 року 21.08.2012 року, зобов'язати Генеральну прокуратуру України перевірити її заяву про злочин, скоєний суддею Демидовською у порядку, встановленому ст.97 КПК України, зобов'язати Державне казначейство України сплатити за рахунок Державного бюджету компенсацію у розмірі тридцяти шести мінімальних зарплат.
В обґрунтування скарги зазначає, що нею двічі була направлена заява, датована 24.06.2012 року та 21.08.2012 року до Генеральної прокуратури України, однак рішення, передбачене ст.97 КПК України, прийнято не було.
Заявник в судове засідання не з'явилася, в заяві просила справу розглядати за її відсутності.
Прокурор в судовому засіданні проти вимог скарги заперечував, вважаючи їх безпідставними, вказав, що Генеральною прокуратурою України отримані заяви ОСОБА_1 були зареєстровані та у відповідності до вимог законодавства направлені за належністю до прокуратури м. Києва для перевірки, про що було повідомлено заявника.
Суд, заслухавши думку прокурора, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
У відповідності до положень ст.97 КПК України, прокурор зобов'язаний приймати до розгляду заяви і повідомлення про вчинені злочини, за результатами розгляду яких повинен порушити справу, відмовити в її порушенні або ж направити їх за належністю.
В судовому засіданні встановлено, що Генеральною прокуратурою України була отримана заява ОСОБА_1 датована 24.06.2012 року та 21.08.2012 року, в якій остання просила порушити кримінальну справу відносно судді Солом'янського районного суду м. Києва Демидовської.
Також в судовому засіданні встановлено, що Генеральною прокуратурою України вказана заява скаржника не була розглянута згідно ст.97 КПК України.
У відповідності до положень ст.97 КПК України прокурор зобов'язаний приймати до розгляду заяви і повідомлення про вчинені злочини, за результатами розгляду яких повинен порушити справу, відмовити в її порушенні або ж направити їх за належністю, разом з тим зазначений порядок вирішення стосується виключно заяв про вчинення злочину як таких.
Аналіз норм КПК України дає підстави стверджувати, що лише заяви або повідомлення про злочини, подані відповідно до положень ст.95 КПК України тягнуть за собою обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді провести перевірку в порядку ст.97 КПК України та винести одне з передбачених цією статтею рішень. Такі заяви повинні містити достовірні відомості, які вказують на об'єктивні ознаки злочину чи підготовки до нього.
Генеральна прокуратура України, діючи в межах своєї компетенції, визначила порядок розгляду заяви скаржника відповідно до Закону України «Про звернення громадян»та направила зазначену заяву до прокуратури м. Києва.
Відсутні посилання на те що зазначена заява була направлена Генеральною прокуратурою України до прокуратури м. Києва відповідно до вимог ст.97 КПК України.
Разом з тим вказана заява за своїм змістом не є заявою про вчинення злочину, оскільки не містить даних про ознаки злочину, а тому не підлягала вирішенню в порядку ст.97 КПК України.
Фактично у заяві ОСОБА_1 виражає свою незгоду щодо винесеного суддею рішення, підставами ж для проведення перевірки в порядку ст.97 КПК України є взагалі наявність даних про вчинення злочину як таких.
Отже, вказані у заяві скаржника обставини самі по собі не могли бути приводом для проведення перевірки в порядку кримінально - процесуального провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку про дотримання вимог закону з боку Генеральної прокуратури України при розгляді заяви скаржника, відтак -про залишення даної скарги без задоволення.
У відповідності до ст.19 Конституції України орган судової влади (суд) діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, цими нормативними актами підстави на визнання незаконними чи протиправними дій (бездіяльності) прокурора та зобов'язання прокурора вчиняти певні дії при розгляді заяв про злочин, а також при здійсненні контролю за підпорядкованими прокуратурами, не передбачені.
Окрім цього, прокурор є процесуально незалежною особою, яка не може бути примушена будь -ким не на підставах чи не у спосіб, визначених законом, діяти певним чином.
Інші вимоги скарги також не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на положеннях КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 95, 97 КПК України,
Скаргу ОСОБА_2 на дії Генеральної прокуратури України та зобов'язання вчинити певні дії -залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення.
Суддя О.А. Білоцерківець