Справа № 4-3124/12
12 вересня 2012 року суддя Печерського районного суду м. Києва Білоцерківець О.А., при секретарі Антоненко В.В., за участю прокурора Чорного І.Г., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії Генеральної прокуратури України та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просить визнати незаконною бездіяльність Генеральної прокуратури України, зокрема, щодо розгляду його заяви від 12.06.2012 року та зобов'язати Генеральну прокуратуру України перевірити його заяву про злочин від 12.06.2012 року у порядку, встановленому ст.97 КПК України.
Окрім цього, ОСОБА_1 оскаржує дії Генеральної прокуратури України по нездійсненню належного контролю за діяльністю прокуратури АР Крим.
В обґрунтування скарги зазначає, що ним були направлена заява від 12.06.2012 року до Генеральної прокуратури України, однак рішення, передбачене ст.97 КПК України, прийняте не було. Генеральна прокуратура України усунулась від здійснення контролю за діями прокуратури АР Крим, щодо його звернень.
Заявник про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, явка заявника в судове засідання не є обов'язковою, а тому судом визнано можливим проводити розгляд скарги у відсутності заявника на підставі наявних матеріалів.
Прокурор в судовому засіданні проти вимог скарги заперечував, вимоги, наведені в скарзі, вважав безпідставними, оскільки підстав для прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України не було, заява від 12.06.2012 року за своїм змістом не є заявою про вчинення злочину, а тому була розглянута відповідно до Закону України «Про звернення громадян»та направлена до прокуратури АР Крим.
В судовому засіданні встановлено, що Генеральною прокуратурою України була отримана заява ОСОБА_1 від 12.06.2012 року.
Також в судовому засіданні встановлено, що Генеральною прокуратурою України вказана заява скаржника не була розглянута згідно ст.97 КПК України.
У відповідності до положень ст.97 КПК України прокурор зобов'язаний приймати до розгляду заяви і повідомлення про вчинені злочини, за результатами розгляду яких повинен порушити справу, відмовити в її порушенні або ж направити їх за належністю, разом з тим зазначений порядок вирішення стосується виключно заяв про вчинення злочину як таких.
Аналіз норм КПК України дає підстави стверджувати, що лише заяви або повідомлення про злочини, подані відповідно до положень ст.95 КПК України тягнуть за собою обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді провести перевірку в порядку ст.97 КПК України та винести одне з передбачених цією статтею рішень. Такі заяви повинні містити достовірні відомості, які вказують на об'єктивні ознаки злочину чи підготовки до нього.
Генеральна прокуратура України, діючи в межах своєї компетенції, визначила порядок розгляду заяви скаржника відповідно до Закону України «Про звернення громадян»та направила зазначену заяву до прокуратури АР Крим.
Суд погоджується з прокурором у справі, що вказана заява за своїм змістом не є заявою про вчинення злочину, оскільки не містять даних про ознаки злочину, а тому не підлягала вирішенню в порядку ст.97 КПК України.
Фактично у заяві ОСОБА_1 виражає свою незгоду щодо наданих йому відповідей прокуратурою АР Крим, підставами ж для проведення перевірки в порядку ст.97 КПК України є взагалі наявність даних про вчинення злочину як таких.
Отже, вказані у заяві скаржника обставини самі по собі не могли бути приводом для проведення перевірки в порядку кримінально - процесуального провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку про дотримання вимог закону з боку Генеральної прокуратури України при розгляді заяви скаржника, відтак -про залишення даної скарги без задоволення.
У відповідності до ст.19 Конституції України орган судової влади (суд) діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, цими нормативними актами підстави на визнання незаконними чи протиправними дій (бездіяльності) прокурора та зобов'язання прокурора вчиняти певні дії при розгляді заяв про злочин, а також при здійсненні контролю за підпорядкованими прокуратурами, не передбачені.
Окрім цього, прокурор є процесуально незалежною особою, яка не може бути примушена будь -ким не на підставах чи не у спосіб, визначених законом, діяти певним чином.
Інші вимоги скарги також не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на положеннях КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 95, 97 КПК України,
Скаргу ОСОБА_1 на дії Генеральної прокуратури України та зобов'язання вчинити певні дії -залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення.
Суддя О.А. Білоцерківець