Справа № 4-3567/12
12 вересня 2012 року суддя Печерського районного суду м. Києва Білоцерківець О.А., при секретарі Антоненко В.В., за участю прокурора Олексюк Т.Г., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на протиправні дії Генерального прокурора України та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просить зобов'язати Генерального прокурора України винести і надати йому постанови по його заявах від 23.08.2012 року про злочини суддів, зобов'язати Генерального прокурора України винести і надати йому постанови по його заявах про вчинення ним злочину від 23.08.2012 року, визнати протизаконною діяльність Генерального прокурора України і не дотримання ним обов'язків по переховуванню службових злочинів суддів.
В обґрунтування скарги зазначає, що ним 23.08.2012 року були подані чотири заяви до Генеральної прокуратури України, однак рішення, передбачені ст.97 КПК України, прийняті не були.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги скарги з підстав, наведених в ній.
Прокурор в судовому засіданні проти вимог скарги заперечувала, вимоги, наведені в скарзі, вважала безпідставними, оскільки підстав для прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України не було, заяви від 23.08.2012 року за своїм змістом не є заявами про вчинення злочину, а тому були розглянуті відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Суд, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що до Генеральної прокуратури України надійшли чотири заяви ОСОБА_1 від 23.08.2012 року, в яких він просив порушити кримінальну справу відносно судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_2, порушити кримінальну справу відносно суддів Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., в іншому - у разі відмови по цих заявах -порушити кримінальну справу відносно нього за ст.383 КК України.
Також в судовому засіданні встановлено, що Генеральною прокуратурою України вказані заяви скаржника не були розглянуті згідно ст.97 КПК України.
У відповідності до положень ст.97 КПК України прокурор зобов'язаний приймати до розгляду заяви і повідомлення про вчинені злочини, за результатами розгляду яких повинен порушити справу, відмовити в її порушенні або ж направити їх за належністю, разом з тим зазначений порядок вирішення стосується виключно заяв про вчинення злочину як таких.
Аналіз норм КПК України дає підстави стверджувати, що лише заяви або повідомлення про злочини, подані відповідно до положень ст.95 КПК України, тягнуть за собою обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді провести перевірку в порядку ст.97 КПК України та винести одне з передбачених цією статтею рішень. Такі заяви повинні містити достовірні відомості, які вказують на об'єктивні ознаки злочину чи підготовки до нього.
Генеральна прокуратура України, діючи в межах своєї компетенції, визначила порядок розгляду заяв скаржника відповідно до Закону України «Про звернення громадян», та направила їх до прокуратури м. Києва для розгляду по суті.
Суд погоджується з прокурором у справі, що вказані заяви за своїм змістом не є заявами про вчинення злочину, оскільки не містять даних про ознаки злочину, а тому не підлягали вирішенню в порядку ст.97 КПК України.
Фактично у заявах виражає свою незгоду з судовими рішеннями, підставами ж для проведення перевірки в порядку ст.97 КПК України є взагалі наявність даних про вчинення злочину як таких, окрім цього зміст двох заяв, а саме №29-С та №30-С є неконкретним.
Отже, вказані у заявах скаржника обставини самі по собі не могли бути приводом для проведення перевірки в порядку кримінально -процесуального провадження.
За результатами розгляду заяв скаржнику Генеральною прокуратурою України надано відповідь, що підтверджується її копією, наявною в матеріалах справи.
Таким чином, суд приходить до висновку про дотримання вимог закону з боку Генеральної прокуратури України при розгляді заяв скаржника, відтак -про залишення даної скарги без задоволення.
У відповідності до ст.19 Конституції України орган судової влади (суд) діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, цими нормативними актами підстави на визнання незаконними чи протиправними дій (бездіяльності) прокурора та зобов'язання прокурора вчиняти певні дії при розгляді заяв про злочин, не передбачені.
Окрім цього, прокурор є процесуально незалежною особою, яка не може бути примушена будь -ким не на підставах чи не у спосіб, визначених законом, діяти певним чином.
Інші вимоги скарги також не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на положеннях КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 95, 97, 236 КПК України,
Скаргу ОСОБА_1 на протиправні дії Генерального прокурора України та зобов'язання вчинити певні дії -залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення.
Суддя О.А. Білоцерківець