Справа № 2610/4054/2012
іменем України
05 вересня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарях Іовенко М.В.,Пироговській Я.О. Подмазко О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Банк Кіпру»про визнання права власності та поділу майна набутого в шлюбі, -
Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що перебувала з відповідачем у шлюбі з 23 липня 1999 р. та ними за час шлюбу набуто спільне майно, що підлягає поділу. Зазначає, що сторони мають спільних дітей ОСОБА_3, 2000 року народження, ОСОБА_4, 2005 р., які мешкають разом із позивачем. Шлюб між сторонами розірвано у 2009 р., про що зроблено актовий запис № 485 16.06.2009 р. Відділом РАГС Солом'янського РУЮ у м. Києві. За час шлюбу придбано наступне майно: трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 1 200 000,00 грн., нежилі приміщення з № 1 по № 6, № 6-а, з № 7 по № 10 (групи приміщень № 389) -кафе-бар загальною площею 145,0 кв. м. , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (літера А), які коштують 2 000 000,00 грн., автомобіль Мітсубісі Паджеро Вагон, 2008 року випуску, д/ НОМЕР_1, вартість якого складає 320 000,00 грн. На день звернення до суду між позивачем та відповідачем склалися вкрай неприязне ні стосунки , питання про поділ майна мирним шляхом є неможливим, а тому ОСОБА_1 просить суд постановити рішення, яким в порядку поділу майна, набутого в шлюбі визнати за нею на праві власності ? частину квартири АДРЕСА_1, ? частину нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (літера А).
В подальшому позивач змінила та збільшила свої вимоги. Зазначила, що на даний час автомобіль Мітсубісі Паджеро Вагон, який є власністю подружжя без її згоди було знято відповідачем з реєстраційного обліку для продажу і хто є власником транспортного засобу невідомо. Як вбачається з висновку ТОВ «Експертна компанія 2Укравтоекспертиза-Стандарт»від 29.03.2012 р. середня ринкова вартість автомобіля становить 234 931,49 грн. За таких обставин позивач просить також стягнути з відповідача грошову компенсацію за ? частину автомобіля у розмірі 117 415,75 грн.
В судовому засіданні позивач, її представник заявлені вимоги підтримали, просили задовольнити з підстав зазначених в заяві.
Відповідач, його представник позовні вимоги визнали частково. Не заперечували щодо поділу квартири АДРЕСА_1 та стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 500,00 грн., що є ? частиною грошових коштів отриманих від продажу автомобіля. Проте зазначили, що нежитлові приміщення не є предметом спільної сумісною власності подружжя, оскільки право власності на дане майно виникло у відповідача під час роздільного проживання подружжя при фактичному припинення шлюбу.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомив. Заяв та клопотань від нього в адресу суду не надходило.
Суд, керуючись вимогами ст. 169 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника банку, проти чого не заперечували сторони, їх представники.
Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Встановлено і не заперечується сторонами, щ ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 23 липня 1999 р., актовий запис № 916, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб виданого Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім'ї.
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26.05.2009 р.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності від 18.07.2006 р., виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_4 належить на праві власності кв. АДРЕСА_1.
Також на праві власності відповідачу належать нежилі приміщення з № 1 по № 6,№ 6а, з № 7 по № 10 (групи приміщень № 389) -кафе-бар загальною площею 145,00 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (літера А), що підтверджується свідоцтвом про право власності від 24.09.2008 р., виданим Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Крім того, як свідчить довідка ГУ УДАІ в м. Києві МВС України від 23.02.2012 р. за відповідачем в серпні 2008 р. було зареєстровано транспортний засіб MITSUBISHI PADJERO, д/н НОМЕР_1, який було знято власником з обліку для реалізації в жовтні 2010 р.
Відповідно до положень ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідачем, його представником не заперечується, що за час шлюбу ними набуто спільне майно, а саме квартира АДРЕСА_1. Не оспорювалась відповідачем і зазначена позивачем вартість майна 1 200 000,00 грн.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом, згідно до положень ч. 1 ст. 70 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.
За встановлених обставин, зважаючи на визнання відповідачем вимог ОСОБА_1 щодо поділу квартири АДРЕСА_1 вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Позивач також просить в порядку поділу майна визнати за нею право власності на ? частину нежилих приміщень з № 1 по № 6,№ 6а, з № 7 по № 10 (групи приміщень № 389) -кафе-бар загальною площею 145,00 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (літера А), вказуючи на те, що останні є спільним майном подружжя в розумінні положень Сімейного Кодексу України.
З іншого боку відповідач зазначає, що спірне майно не належить до кола спільного майна подружжя, оскільки право власності на нього набуто під час фактичного припинення сімейних відносин, що встановлено рішенням суду.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26.05.2009 р. задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Рішення набрало чинності.
Солом'янським районним судом встановлено, що між сторонами не склались нормальні сімейні відносини з різних причин, а тому вони сімейних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують протягом року.
За положеннями ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»роз'яснив, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання (п. 23).
Приписами ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, зважаючи на те, що право власності відповідача на спірні нежилі приміщення виникло у вересні 2008 р., беручі до уваги, що не потребує доказуванню та обставина, що на момент ухвалення Солом'янським районним судом м. Києва рішення 26.05.2009 р. сторони сімейних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують протягом року, суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання права власності та поділу нежитлових приміщень, оскільки вони не є предметом спільної сумісної власності.
Позивач також просить стягнути з відповідача грошову компенсацію у сумі 117 415,75 грн. за ? частину автомобіля MITSUBISHI PADJERO, д/н НОМЕР_1.
Відповідач, його представник пояснили суду, що відповідно до довідки-рахунку № 355360 від 26.10.2010 р., транспортний засіб було продано за 1000,00 грн.
За положеннями ч. 4,5 ст. 71 СК України присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному із подружжя грошової компенсації можливе лише за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди, за роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в своїй Постанові № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми (п. 5 Постанови).
Приписами ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо, зокрема, річ є неподільною.
Неподільною, відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦК України, є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»роз'яснено, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один з них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Згідно до положень ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За таких обставин, зважаючи на те, що позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь суму у розмірі 117 415,75 грн. компенсації за ? частину транспортного засобу, а не включити його вартість при поділі, беручі до уваги, що суд не вправі виходити за межі заявлених вимог, підстави для стягнення компенсації відсутні.
Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,30,57,60,61,88,169,212-215 ЦПК України, ст. ст. 57,60,70,71 СК України, ст. ст. 183,365 ЦК України, суд -
Позов задовольнити частково.
В порядку поділу спільного сумісного майна визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.
В порядку поділу спільного сумісного майна визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 219 грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя