Справа № 2 -471/2012р.
06 вересня 2012 року Оболонський районний суд м. Києва у складі :
головуючого судді Луценко О.М.,
при секретарі Березюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, визнання право власності в порядку спадкування,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, визнання право власності в порядку спадкування посилаючись на те, що 10.09.1998року Державним комунальним управлінням житлового господарства Мінського району м. Києва видане свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1. Дана квартира на праві сумісної власності належить ОСОБА_3 та членам його сім»ї: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в рівних долях. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, в зв'язку з цим відкрилася спадщина на 1/6 частини квартири. Після смерті чоловіка позивачка в установлені строки звернулася до одинадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. 09.02.2010 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/36 частини квартири. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5-36 частин квартири було видано відповідачу. З того часу позивачу стало відомо про те, що померлий ОСОБА_3 за своє життя надав заповіт на відповідача, що є його сином. Однак позивачці відомо, що померлий її чоловік не міг надати заповіт на відповідача, оскільки він був інвалідом 2- групи, хворів на цукровий діабет, після виходу на пенсію в 1992 році він переїхав проживати до Черкаської області де і мешкав до смерті. До Києва приїздив лише для проходження медичного огляду або лікуванням. З відповідачем у померлого були погані стосунки, допомоги він ніякої не надавав, майже не спілкувався. Дані обставини підтверджують, що заповіт є нікчемним та недійсним, окрім того померлий не мав наміру укладати даний заповіт. Як вбачається з витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі вказано, що дата і місце народження спадкодавця невідоме, хоча ці дані відомі, а дата смерті зазначена 06.06.2005 року, однак вона не відповідає дійсності, оскільки дата смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть. На підставі вищевикладеного позивач просив суд постановити рішення, яким визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом одинадцятої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 ОСОБА_2 на 5-36 частин квартири АДРЕСА_1 недійсним. Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 3/36 частину квартири АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивачка та представник позивача свої позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в заяві та просили суд позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти наданого позову заперечив, посилаючись на те, що померлий ОСОБА_3 є його рідним батьком. Померлий дуже часто приїздив до Києва для проходження медичного огляду та отримання пенсії. Кожний раз коли приїздив батько вони зустрічалися і у них були гарні стосунки. Батько сам запропонував укласти заповіт на ім.»я відповідача, особисто його підписував знаходячись в гарному стані самопочуття та керуючи своїми діями. Вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, вважає, що за життя померлий ОСОБА_3 розпорядився майном, що належало йому, склавши заповіт, який відповідав його волі. Вважає, що форма заповіту також відповідає вимогам закону, цей правочин був посвідчений нотаріусом. Просить у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.10.2002 року о 12:16 годині державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори було посвідчено заповіт. За змістом заповіту ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким належну йому на праві власності частину квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 заповідає ОСОБА_2.
При посвідченні заповіту нотаріусом було роз»яснено заповідачу зміст ст.ст. яснено1233-1242, 1244, 1254, 1307 ЦК України, про що свідчить текст заповіту. Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.
З копії свідоцтва про смерть, видно, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1( а. с. 9).
10.09.1998року Державним комунальним управлінням житлового господарства Мінського району м. Києва видане свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1. Дана квартира на праві сумісної власності належить ОСОБА_3 та членам його сім»ї: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в рівних долях( а. с. 6).
З змісту ст. 1247 ЦК України, якою встановлені загальні вимоги до форми заповіту видно, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Відповідно до п. 157 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»№ 20\5 від 03.03.2004, якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними в пункті 16 цієї інструкції.
Згідно ст.. 1233 ЦК України заповіт є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. У відповідності із ст.. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Також не знайшло свого підтвердження посилання позивача на те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Як вбачається з тексту посвідченого заповіту заповідач ОСОБА_3 зробив за життя розпорядження яким належну йому на праві власності частину квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 заповідає ОСОБА_2 перебуваючи при повній свідомості, діяв без застосування до нього фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб. На час вчинення заповіту заповідач ОСОБА_3 мав повну цивільну дієздатність, яку було перевірено нотаріусом при посвідченні заповіту.
Показання позивача щодо неповідомлення ним про складення заповіту, не є доказом того, що посвідчений заповіт не відповідав волі заповідача ОСОБА_3 та не відповідав волевиявленню заповідача, та не є підставою для визнання оспорюваного заповіту недійсним.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. ст. 10, 15, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, ЦПК України, ст.ст. 34, 35, 203, 215, 1234, 1247, 1248, 1252, 1253, 1257ЦК України, Закону України «Про нотаріат», суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, визнання право власності в порядку спадкування - відмовити.
Апеляційну скаргу може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: О.М. Луценко 11.09.2012 Справа № 2-471/12