11.09.2012 Справа № 2605/5495/12
Унікальний номер 2605/5495/12
Номер провадження 2/2605/2654/12
05 вересня 2012 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого -судді - Кричиної А.В.
при секретарі - Давискібі І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на майно, -
До суду звернувся позивач з позовом до відповідачки, згідно якого просив суд встановити факт проживання однією сім'єю без шлюбу у період з 09.05.2010 року по 19.08.2011 року, визнати право спільної сумісної власності за ним та ОСОБА_2 на автомобіль INFINITI, модель G 35, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску. Свої вимоги мотивував тим, що він познайомився з відповідачкою в березні 2010 року, між ними склалися дружні відносини, які згодом перейшли у проживання однією сім'єю, приблизно з 09.05.2010 року по 19.08.2011 року та шлюбні відносини з 09.08.2010 року по 17.01.2012 року. З метою спільного проживання у травні 2010 року відповідачка із своїм сином ОСОБА_3, 2006 року народження переїхала жити до його квартири АДРЕСА_1. За його згодою ОСОБА_2 з дитиною були зареєстровані за вказаною адресою. З часу переїзду вони почали проживати однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, купували речі для сумісного використання, сумісно займались вихованням та доглядом дитини відповідачки, сумісно їздили на відпочинок, разом приймали гостей за своїм місцем проживання, проживали як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. 06.11.2010 року ними був придбаний автомобіль INFINITI, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску. Враховуючи ступінь довіри, що існувала між ними, для спрощення процедури реєстрації транспортного засобу вони вирішили оформити право власності на автомобіль на відповідачку. Оскільки автомобіль був спільним майном, на позивача оформили право на управління автомобілем, про що 11.11.2010 року був виданий тимчасовий реєстраційний талон. Позивач на рівні з відповідачкою ніс витрати на експлуатацію, обслуговування та ремонт вказаного автомобіля. Автомобіль було придбано за 304000,00 грн., що еквівалентно 38000,00 доларів США. На купівлю вказаного автомобіля позивач 02.12.2010 року отримав від свого знайомого ОСОБА_4 38000.00 доларів США в борг, про що було складено розписку в письмовій формі. 19.08.2011 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою, а з листопада 2011 року між ними різко погіршилися відносини та відповідачка ввівши його в оману, змусила позивача погодитися на розлучення за спільною згодою. 17.01.2012 року шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу вони не змогли досягти згоди, щодо порядку використання та розпорядження автомобілем, оскільки ОСОБА_2 відмовилася вважати даний автомобіль спільною сумісною власністю.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, при цьому пояснили, що з травня 2010 року ОСОБА_1 став проживати однією сім'єю з відповідачкою, вони вели спільне господарство та у них були сумісні плани на майбутнє. Позивачем було організовано переїзд відповідачки з м.Черкас. Син відповідачки переїхав в його квартиру в червні-липні 2010 року. В серпні 2010 року вони разом відпочивали. Спірний автомобіль був придбаний за кошти взяті у позику у друга, вибирав автомобіль позивач, він же займайся його ремонтом. Переважний час автомобілем користувалася відповідачка. Зазначений автомобіль зберігався на платній автостоянці, яка була біля його дому. Позивач здійснював технічний огляд спірного автомобіля. Оскільки були спільні плани в майбутньому зареєструвати шлюб, він погодився зареєструвати місце проживання відповідачки та її неповнолітнього сина в своїй квартирі АДРЕСА_1. Шлюб розривали фіктивно на прохання відповідачки, а потім виявилося, що у неї вже були стосунки з іншим чоловіком.
В судовому засіданні відповідачка та її представник позов не визнали, в його задоволені просили відмовити, при цьому пояснили, що відповідачка з часу переїзду до м.Києва проживала з дитиною у батьків за адресою: АДРЕСА_2. За зазначеною адресою вона проживала до реєстрації шлюбу з позивачем. З часу її переїзду в м. Київ до моменту реєстрації шлюбу з позивачем, вона з ним за його місцем проживання не проживала, спільного господарства вони не вели, шлюбних відносин не підтримували, реєстрація її та її сина за місцем проживання позивача була фіктивною, спірний автомобіль вона вважає своєю особистою власністю, оскільки він придбаний за кошти отримані від продажу автомобіля БМВ, який належав її батькові та її особистих коштів. При купівлі автомобіля був присутній позивач. На нього був оформлений тимчасовий талон на право керування спірним автомобілем, щоб він мав змогу допомогти у обслуговуванні вказаного автомобіля. Автомобіль з моменту купівлі по січень 2012 року зберігався на платній автостоянці, що розташована за адресою по АДРЕСА_3, біля будинку позивача. Вона користувалася вказаним автомобілем, щоб здійснювати лікування свого сина, до зазначеної автостоянки вона їздила з пр-ту Оболонського інколи на таксі, інколи її підвозив позивач, інколи її брат, інколи громадським транспортом. Свої речі з м. Черкас вона перевозила на своєму автомобілі. Причиною розірвання шлюбу стало агресивне ставлення позивача до неї та сина, подружня зрада позивача. Після переїзду до м.Києва вона непрацевлаштовувалась, оскільки необхідно було багато часу на лікування сина, матеріально утримувала себе сама за рахунок коштів, що залишив їй попередній чоловік на депозитному рахунку.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, пояснення позивача надані в якості свідка, пояснення відповідачки, її представника, пояснення відповідачки надані в якості свідка, пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Судом встановлено, що позивач та відповідачка у період з 23.10.2010 року по 19.08.2011 року проживали однією сім'єю без шлюбу за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене, крім пояснень позивача в суді підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_4, який пояснив, що на прохання перевезти речі відповідачки з м.Черкаси до ОСОБА_1 він відмовив з особистих причин, та позивач це питання вирішив сам, крім того зазначив, що до реєстрації шлюбу сторони проживали у позивача як одна сім'я.
Довідка ЖБК «Мікрофон» від 16.05.2012 року ( а.с. 70) і пояснення відповідачки та її батька -свідка ОСОБА_6, про те, що ОСОБА_2 після переїзду до м.Києва до моменту реєстрації шлюбу з позивачем, проживала по АДРЕСА_2, тобто у своїх батьків, спростовується довідкою ЖЄК - 411 № 369 від 23.03.2012 року, про те, що ОСОБА_2 була прописана і проживала з сином ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 та зняті з реєстрації 07.02.2012 року.( а.с.190), рахунками за житлово-комунальні послуги, відповідно до яких за період з листопада 2010 року нарахування за послуги проводились за проживання трьох осіб (а.с. 122-129 ), а також тим, що спірний автомобіль, яким ОСОБА_2 користувалась майже щодня, зберігався на автостоянці, що розташована неподалік від місця проживання позивача, про що зазначили як самі сторони так і свідок ОСОБА_6 Сторони у вказаний період крім того, що спільно проживали, ще й вели спільне господарство, мали спільний бюджет, про що свідчать Тимчасовий реєстраційний талон на управління ОСОБА_1 спірним автомобілем, поясненнями як позивача так і відповідачки, що позивач займався пошуком автомобіля INFINITI, а після купівлі - його ремонтом та обслуговуванням, копією поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який укладений на спірний автомобіль від імені ОСОБА_2 позивачем, про що свідчить його особистий підпис в графі «підписи сторін»(а.с.117). Твердження відповідачки, що її реєстрація за місцем проживання позивача була фіктивною спростовується тим фактом, що ОСОБА_2 кошти за комунальні послуги позивачу за дві особи не компенсовувала. Пояснення свідка ОСОБА_5, що позивачка до нього зверталась з приводу своєї реєстрації за його місцем проживання, не спростовують зазначеного вище.
Під час розгляду справи судом не встановлено, що позивач та відповідачка почали проживати однією сім'єю саме з 09.05.2010 року, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню. Судом встановлений факт що ОСОБА_1 проживав однією сім'єю без шлюбу з ОСОБА_2 у період з 23.10.2010 року по 19.08.2011 року.
Згідно ч.1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Згідно ч.2 ст. 74 СК України на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ч.2 ст.60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Так, позивачем на підтвердження свого твердження, що саме ним були сплачені 38000 дол. США на купівлю спірного автомобіля надано в якості доказу копію розписки від 02.11.2010 року про боргові зобов'язання перед свідком ОСОБА_4 на вказану суму, зазначене підтвердив і допитаний в суді в якості свідка ОСОБА_4
Відповідачка стверджувала що вказаний автомобіль вона придбала за кошти отримані від продажу автомобіля БМВ, що належав її батькові за 28000,00 дол. США, та 10000,00 дол. США її особисті кошти. В цій частині пояснення відповідачки суперечать свідченням ОСОБА_6, який в суді стверджував, що спірний автомобіль придбано від продажу автомобіля БМВ та 10000,00 дол. США, які доньці надав він, бо весь час після переїзду до м.Києва вона з сином знаходились на його утриманні. Будь-яких доказів в підтвердження продажу автомобіля БМВ відповідачкою не надано.
Відповідно до вимог ст. 74 СК України суд вважає, що спірний автомобіль слід визнати спільною сумісною власністю позивача та відповідачки, оскільки під час розгляду справи встановлено, що 06.11.2010 року сторонами по справі був придбаний автомобіль INFINITI, модель G 35, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску для спільних потреб, тобто у період проживання однією сім'єю без шлюбу. Зазначене підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу на ім'я ОСОБА_2 виданого 06.11.2010 року (а.с.13), тимчасовим реєстраційним талоном на право керування вказаним автомобілем від 11.11.2010 року на ім'я ОСОБА_1 ( а.с.14), розпискою ОСОБА_7 від 06.11.2010 року, що вона отримала за проданий автомобіль INFINITI, модель G 35, 2008 року випуску 38000 дол.США ( а.с. 116 ).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60, 74 СК України, ст.ст. 10, 15, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 256 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити факт, що ОСОБА_1 проживав однією сім'єю без шлюбу з ОСОБА_2 у період з 23.10.2010 року по 19.08.2011 року.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на автомобіль INFINITI, модель G 35, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску.
Апеляційну скаргу може бути подано до Апеляційного суду м.Києва через Оболонський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом м.Києва.
Суддя