2/0301/750/2012
30.08.2012 0301/2354/2012
< Категорія справи (номер рядка) >
30 серпня 2012 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого -судді Артиша Я.Д.,
при секретарі Гнатюк О.А.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимир-Волинському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення,
Позивач звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення. Свою заяву мотивує тим, що згідно договору дарування житлового будинку від 15 січня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу їй та відповідачу на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частині житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1, що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3245875, виданого 02.04.2004 року КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації". 18 лютого 2005 року вона з відповідачем уклала шлюб і тривалий час проживали разом в цьому будинку, однак спільне життя не склалось і відповідач неодноразово виганяв її з будинку. Восени 2010 року захворіла і вимушена була тимчасово поїхати до дітей в м. Київ для проходження лікування. На початку 2011 року повернулась, але доступу до будинку не було, оскільки відповідач змінив замок і не пускає її до будинку, а на її звернення не реагує, з цього приводу конфлікт розглядався органами міліції, проте бажаних результатів не настало. Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 24 лютого 2012 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач продовжує чинити їй перешкоди у користуванні житлом, оскільки вважає, що весь будинок належить йому, тому просить вселити її, в належний їй на праві спільної часткової власності житловий будинок та зобов'язати відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні даним житловим будинком, а також стягнути в її користь з відповідача судові витрати.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у заяві та просили його задовольнити, зазначаючи, що відповідач постійно чинить їй перешкоди в користуванні житловим будинком, оскільки взагалі не допускає до нього.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позов заперечували, просили відмовити у його задоволенні, оскільки позивач самостійно виїхала до іншого місця проживання в Київську область, залишивши будинок у непридатному для проживанні стані, забравши усі цінні речі, тому не впускає в житловий будинок позивача побоюючись повторення інциденту із вивезенням його речей останньою, а також зазначили, що фактично в 2004 році було укладено удаваний договір дарування, оскільки він безпосередньо придбав будинок за свої власні кошти в сумі 7500 дол. США.
Заслухавши пояснення позивача та їх представника, відповідача та його представника, показання свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно договору дарування житлового будинку від 15 січня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних часках належить по 1/2 частині житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Вказані обставина також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3245875, виданого 02.04.2004 року КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" та технічним паспортом на об'єкт нерухомого майна - садибний (індивідуальний) житловий будинок від 25 березня 2004 року (а.с.6, 9-11).
За рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24 лютого 2012 року розірвано шлюб укладений 18 лютого 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 4).
Як вбачається із будинкової книги на даний житловий будинок у ньому з 13 травня 2011 року зареєстровано на постійне місце проживання позивача ОСОБА_1 (а.с. 12-14).
Згідно до вимог ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
При цьому, відповідно до вимог ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
З матеріалів справи слідує, що між позивачем та відповідачем виникли неприязні відносини, в тому числі щодо користування житловим будинком, який знаходиться в АДРЕСА_1, що стверджується постановами про відмову в порушенні кримінальної справи Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області № 1116 від 25 червня 2011 року та № 2834 від 27 грудня 2010 року (а.с. 15, 38).
Ці обставини також підтверджується і показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які допитано в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користуватись жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Крім того, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном, що визначено ст. 391 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач не може користуватись належним їй на праві спільної часткової власності житловим будинком, в зв'язку із наявністю перешкод зі сторони відповідача, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підтверджені об'єктивними доказами, а тому суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Як визначено ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Разом з тим, суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо позову про укладення ними удаваного договору дарування та придбання ним будинку за власні кошти в сумі 7500 дол. США., оскільки дані обставини спростовується розпискою від 15 січня 2004 року (а.с. 35) та відповідачем суду не подано жодного належного доказу на підтвердження своїх заперечень.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір.
На підставі ч. 4 ст. 9, ст. 150 ЖК України, ст. ст. 383, 391 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 61, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Вселити ОСОБА_1, в належний їй на праві спільної часткової власності житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_3 не чинити їй перешкоди у користуванні даним житловим будинком.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Володимир-Волинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Володимир-Волинського
міського суду Я.Д. Артиш