Постанова від 11.09.2012 по справі 2а-8132/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 вересня 2012 року № 2а-8132/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -Моргайла Р.В.,

представників відповідача -Дубаневича О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БК Парус»до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови та встановлення відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови та встановлення відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувана постанова про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем були надані всі документи витребувані перевіряючими.

В позовній заяві позивач просить суд скасувати Постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 657-ЦД-1-Т від 24.05.2012 року;

Встановити відсутність компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень - директора Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Жупаненка Віктора Миколайовича на видачу Доручення № 9-Л-ЦД-1 на проведення позапланової перевірки від 02.04.2012 року;

Встановити відсутність компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на складення Акта позапланової перевірки дотримання вимог законодавства про цінні папери Товариством з обмеженою відповідальністю «БК ПАРУС»від 17 квітня 2012 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувана постанова про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів прийнята відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки документи, що стосуються провадження професійної діяльності не зберігались в приміщені ліцензіата.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"(надалі -Закон №448) цей Закон визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №448 державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері. При цьому, ст.2 Закону №448 передбачено, що, проведення державного регулювання цінних паперів здійснюється, втому числі, і з метою дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства.

Положеннями ст.5 Закону №448, ч.2 ст.47 Закону №3480 та Положенням про Національну комісія з цінних паперів та фондового ринку, що затверджене указом Президента №1063/2011 від 23.11.2011 р. (надалі -Положення №1063) передбачено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Водночас, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, відповідно до ст.6 Закону №448 та Положення №1063, здійснює свої повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи.

Судом встановлено, що 11 квітня 2012 року о 14.20 на підставі Доручення № 9-Л-ЦД-1 на проведення позапланової перевірки від 02.04.2012 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства про цінні папери ТОВ «БК ПАРУС»за результатами якої складено акт від 17 квітня 2012 року.

На підставі Акта перевірки від 17 квітня 2012 року у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю „БК ПАРУС" Центральним територіальним департаментом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку прийнято Постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів від 20 квітня 2012 року, якою порушено справу про правопорушення на ринку цінних паперів за фактом "Порушення вимог п.2 Глави 2 Ліцензійних умов № 346 - документи, що стосуються провадження професійної діяльності ТОВ "БК "ПАРУС" не зберігаються в приміщенні ліцензіата, яке розташоване за адресою: 01001, м.Київ, вул.Ольгинська 3, кімната 44/2".

За фактом порушення вимог п.2 Глави 2 Ліцензійних умов № 346 - документи, що стосуються провадження професійної діяльності ТОВ "БК "ПАРУС" не зберігаються в приміщенні ліцензіата, яке розташоване за адресою: 01001, м.Київ, вул.Ольгинська 3, кімната 44/2 складено Акт №665-ЦД-1-Т про правопорушення на ринку цінних паперів від 10 травня 2012 року та винесено Постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 657-ЦД-1-Т від 24.05.2012 року, якою на позивача накладено санкцію у вигляді попередження.

Відповідно до п.2 Глави 2 Ліцензійних умов № 346 виконавчий орган ліцензіата (крім банку) повинен знаходитись у нежитловому приміщені за місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та ліцензії. Документи, що стосуються професійної діяльності, повинні зберігатися у цьому приміщені ліцензіата.

11.09.12 р. в судовому засіданні судом у якості свідка було опитано члена групи, який проводив перевірку ТОВ "БК "ПАРУС" ОСОБА_5, який зазначив, що на вимогу перевіряючих надати документи відносно товариства представник ТОВ "БК "ПАРУС" вийшов за двері та через декілька хвилин повернувся із документами. Всі документи були надані перевіряючим. В зв'язку з чим, робочою групою зроблений висновок, що документи, що стосуються провадження професійної діяльності ТОВ "БК "ПАРУС" не зберігаються в приміщенні ліцензіата, яке розташоване за адресою: 01001, м.Київ, вул.Ольгинська 3, кімната 44/2.

Однак, представниками відповідача не надано жодних доказів та не зазначено в акті перевірки, з якого приміщення були надані документи та за якою адресою значиться це приміщення.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка ТОВ "БК "ПАРУС" із фотографіями в якій зазначено, що для збереження документів в приміщені ТОВ "БК "ПАРУС" за адресою: 01001, м.Київ, вул. Ольгинська, 3, кімната 44/2 передбачений металевий сейф, який було надано можливість оглянути перевіряючим.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Постанова про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 657-ЦД-1-Т від 24.05.2012 року підлягає скасуванню як протиправна.

Що стосується позовних вимог встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень - директора Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Жупаненка Віктора Миколайовича на видачу Доручення № 9-Л-ЦД-1 на проведення позапланової перевірки від 02.04.2012 року та встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на складення Акта позапланової перевірки дотримання вимог законодавства про цінні папери Товариством з обмеженою відповідальністю «БК ПАРУС»від 17 квітня 2012 року, суд вважає відмовити з наступних підстав.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд також звертає увагу на положення Постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 р. № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими частково.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачі по справі, як суб'єкти владних повноважень, не повністю виконали покладений на них обов'язок щодо доказування.

Керуючись ст.ст. 11,94, 158-163 КАС України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати постанову про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів №657-ЦД-1-Т від 24.05.12 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 12.09.12 р.

Суддя Є.В. Аблов

Попередній документ
25943869
Наступний документ
25943872
Інформація про рішення:
№ рішення: 25943870
№ справи: 2а-8132/12/2670
Дата рішення: 11.09.2012
Дата публікації: 13.09.2012
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Окружний адміністративний суд міста Києва
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері: