73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"04" вересня 2012 р. 09 год. 40 хв.Справа № 2а-2030/12/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Попова В.Ф.,
при секретарі: Якущенко К.Ю.,
за участю:
представника позивача - Савіцького Р.В.,
представника відповідача - Бурнази Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом державного підприємства "Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" - Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства"
до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Державне підприємство "Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" - Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства" (далі - ДПДГ ІТСР "Асканія-Нова", позивач) звернулось з адміністративним позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - Чаплинська МДПІ, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.12.2011 р. № 0000462310, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року на 74 253,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги і пояснив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки, в ході якої податковий орган дійшов висновку про завищення ДПДГ ІТСР "Асканія-Нова" податкового кредиту, у зв'язку з віднесенням до нього податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Югресурспостач", які податковий орган вважає такими, що реально не здійснювались.
Позивач стверджує, що за спірними господарськими відносинами з ТОВ "Югресурспостач" фактично отримав мінеральні добрива та використав їх у власній сільськогосподарській діяльності. Підтвердженням товарності цієї операції є товарно-транспортні, податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Представник відповідача проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні.
Відповідач вважає, що ТОВ "Югресурспостач" не міг поставити міндобрива позивачеві через те, що не є виробником цих добрив та не підтвердив їх фактичне придбання у інших осіб. ТОВ "Югресурспостач" не має основних фондів, транспортних засобів та достатніх трудових ресурсів. Взаємовідносини позивача з ТОВ "Югресурспостач" не спричиняють реального настання правових наслідків, фактично не отримані товари не можуть бути використані в господарській діяльності платника ПДВ, а, отже, відсутні підстави для формування податкового кредиту за такими операціями.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ДПДГ ІТСР "Асканія-Нова" як платник податків перебуває на податковому обліку у Чаплинській МДПІ та є платником податку на додану вартість.
До видів діяльності ДПДГ ІТСР "Асканія-Нова" належать: вирощування зернових та технічних культур, змішане сільське господарство, надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту та ін.
Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту від 09.12.2011 р. № 28/230/32022952, складеного за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 1 по 30 червня 2011 р.
Під час перевірки відповідач встановив, що позивач за червень 2011 року податкових зобов'язань та податкового кредиту у декларації з ПДВ, за якою проводяться розрахунки з бюджетом не декларував.
У декларації з ПДВ сільськогосподарського підприємства за червень 2011 року позивач задекларував податковий кредит у сумі 538 121,00 грн. До складу червневого податкового кредиту 2011 року включено ПДВ у сумі 74 252,92 грн., визначеного на підставі господарських відносин з ТОВ "Югресурспостач". Господарські відносини між позивачем та зазначеним постачальником з придбання аміачної селітри та карбаміду підтверджені видатковими та податковими накладними, зауважень з боку відповідача стосовно оформлення цих документів немає. Статус сільськогосподарського товаровиробника під час проведення перевірки та в ході розгляду справи сторонами не заперечується.
В той же час, за інформацією Чаплинської МДПІ, отриманою від ДПІ у м. Херсоні (акт від 29.09.2011 р.) та відображеною в акті перевірки ДПДГ ІТСР "Асканія-Нова", ТОВ "Югресурспостач" не знаходиться за фактичним місцем реєстрації, не надає до ГВПМ ДПІ у м. Херсоні документальних підтверджень, не має основних фондів, транспортних засобів, на підприємстві працює одна особа, що формально виконує обов'язки директора ТОВ "Югресурспостач" та через це підприємство здійснюються операції з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту і не мають реального товарного характеру.
Перевіркою формування валових витрат та податкового кредиту ТОВ "Югресурспостач" податковим органом було встановлено, що його основні постачальники ПП "Строймаркет" та ТОВ "ТД "Технотрейд" господарську діяльність у періодах поставки товарів (робіт, послуг) не здійснювали, наявність господарських зв'язків з ТОВ "Югресурспостач" заперечували.
Як на підставу необґрунтованості формування позивачем податкового кредиту, відповідач також посилається на ненадання позивачем до перевірки документів, що підтверджують факт сплати послуг транспорту товариством з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД", яке відповідно до товарно-транспортних накладних було замовником перевезення товару від ТОВ "Югресурспостач" до ДПДГ ІТСР "Асканія-Нова", а також не встановлення факту повернення коштів за доставку товару позивачем ТОВ "Продексим, ЛТД".
З названих підстав відповідач вважає господарські операції позивача з ТОВ "Югресурспостач" безтоварними та такими що не спричиняють реального настання правових наслідків і тому їх результати не можуть впливати на податковий кредит позивача.
Надаючи оцінку правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та приписи законодавства.
Відповідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є належне документування сплаченого (нарахованого) ПДВ та використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.
Дослідивши господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Югресурспостач", суд дійшов висновку, що вони носять реальний характер, що підтверджується, зокрема:
- договорами купівлі-продажу селітри аміачної та карбаміду;
- видатковими накладними;
- податковими накладними;
- товарно-транспортними накладними (за змістом яких транспортування товарів здійснювалось ТОВ "ТД "Горностаївський Райагрохім" на замовлення ТОВ "Продексим, ЛТД", вантажовідправник - ТОВ "Югресурспостач", вантажоодержувач - ДПДГ ІТСР "Асканія-Нова", пункт навантаження: м. Херсон, пункт розвантаження смт. Асканія - Нова);
- доказами використання придбаних мінеральних добрив в господарській діяльності (актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, отрутохімікатів і гербіцидів).
Суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність доказів оплати послуг щодо перевезення придбаних позивачем товарів як на підставу для визнання господарських операцій безтоварними. Не встановлення таких доказів податковим органом не є підставою для визнання нікчемними господарських операцій між позивачем та "Югресурспостач" та позбавлення позивача права на податковий кредит.
Суд звертає увагу, що в даному разі спірним є податковий кредит, сформований позивачем за операціями з придбанні товару у ТОВ "Югресурспостач", а не формування податкового кредиту за операціями з надання послуг з перевезення цього товару.
Відповідачем не спростовано обставини фактичного здійснення поставок міндобрив позивачу та фактичного використання їх у сільськогосподарській діяльності позивача.
Контролюючим органом не надано до суду належних доказів щодо безтоварності господарських операцій за участю позивача, що інформація, яку місять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, що позивач діяв без належної обачності й обережності, що він отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.
Суд також бере до уваги, що позивач є сільськогосподарським підприємством, а відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Таким чином, у позивача при формуванні податкового кредиту від сільськогосподарського виду діяльності за спеціальним режимом оподаткування відсутня економічна необхідність у декларуванні штучного (фіктивного) податкового кредиту, оскільки сума ПДВ від декларування та недекларування цього кредиту залишається у господарському володінні позивача.
На думку суду, з урахуванням документів, наданих позивачем, можливим отримувачем незаконної податкової вигоди від декларування валових витрат та податкового кредиту з операцій з поставки міндобрив є ТОВ "Югресурспостач", але отримання ним цієї вигоди не впливає на податкові зобов'язання позивача.
Суд вважає, що не може бути підставою для визначення додаткових зобов'язань позивачу порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.
За приписами пп. 16.1.2-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
На думку суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.
Але законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків, в тому числі за декларуванням податкових зобов'язань його постачальниками. Такий контроль покладено на органи державної податкової служби.
Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальнику у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ. Крім того, суд звертає увагу, що контрагент позивача - ТОВ "Югресурспостач" відобразив господарські операції з позивачем в своїх податкових зобов'язаннях.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України Чаплинська МДПІ як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність спірного податкового повідомлення.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,
постановив:
Позовні вимоги державного підприємства "Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" - Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства" до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції від 13 грудня 2011 р. № 0000462310.
Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" - Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства" (ідентифікаційний код 32022952) судовий збір у розмірі 742,53 грн. (сімсот сорок дві гривні п'ятдесят три копійки).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 вересня 2012 р.
Суддя Попов В.Ф.
кат. 8.2.1