Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
05 вересня 2012 р. № 2-а- 7216/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Зінченка А.В.
при секретарях -Волошкіной А.О., Алавердян Є.А.
за участі представників сторін:
позивача -Шабас Г.В., Єрьоміної О.Ю.
відповідача -не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс»до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс», звернувся до суду з позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення №0000322210 від 13.06.2012 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 275864,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями ( штрафами) -61553,00 грн.
Свій позов позивач обґрунтував тим, що на підставі наказу від 26.03.2012року № 46, виданого Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79 Податкового кодексу України, проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс»(код платника 31631773) з питання дотримання даних що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Євробудгрант»(код платника 14070180) за період з 01.01.2011 по 31.01.2011 року, ПП «Сапсан»(код платника 31092608) за період з 01.02.2011 по 31.03.2011 року, ПП «Хармарт»(код платника 34018183) за період з 01.07.2011 по 31.08.2011року, ПП «ОВД Трейд»(код платника 37091177) за період з 01.05.2011 по 31.07.2011, ТОВ «Турбопласт Україна»(код платника 37189531) за період з 01.04.2011 по 31.05.2011 року.
За результатами перевірки Відповідачем складено акт про встановлені порушення від
30.03.2012 № 127/23-212/31631773. На підставі акту перевірки Відповідачем складено податкове повідомлення - рішення від 13.06.2012 року №0000322210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 275864,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -61553,00 грн. Податкове повідомлення - рішення отримано Позивачем 13.06.2012 року.
Згідно висновків акту, підприємством -позивачем порушено: п.п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, до складу податкового кредиту зайво віднесено суму податку на додану вартість всього у сумі 462345,33грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 6785,00грн., за лютий 2011 року в сумі 7705,00грн., за березень 2011 року 13271,00грн., за квітень 2011року в сумі 15669,95грн., за травень 2011року в сумі 128367,09грн., за червень 2011 року в сумі 105797,19грн., за липень 2011 року в сумі 109240,90грн., за серпень 2011 року в сумі 75509,20грн. та 2. п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.44.1 ст.44 Податкового Кодексу України, до складу податкових зобов'язань зайво віднесено суму податку на додану вартість всього у сумі 186481,26 грн. в тому числі за квітень 2011 року в сумі 3265.43грн. за травень 2011 року в сумі 50615,78грн., за червень 2011 року в сумі 70953,68грн., за липень 2011 року 28710,37грн., за серпень 2011 року в сумі 32936,00грн.
Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення товариством податкового законодавства, а тому просить скасувати його в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання жодного разу не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно, а тому суд вважав за можливе розглядати справу за його відсутності.
Суд заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс»взято на податковий облік 27.08.2001 року в державній податковій інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова за № 926 і станом на даний час перебуває на обліку в Індустріальній міжрайонній державній податковій інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, яка є правонаступником державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова.
На підставі наказу від 26.03.2012року № 46, виданого Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79 Податкового кодексу України, проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс»(код платника 31631773) з питання дотримання даних що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Євробудгрант»(код платника 14070180) за період з 01.01.2011 по 31.01.2011 року, ПП «Сапсан»(код платника 31092608) за період з 01.02.2011 по 31.03.2011 року, ПП «Хармарт»(код платника 34018183) за період з 01.07.2011 по 31.08.2011року, ПП «ОВД Трейд»(код платника 37091177) за період з 01.05.2011 по 31.07.2011, ТОВ «Турбопласт Україна»(код платника 37189531) за період з 01.04.2011 по 31.05.2011 року.
За результатами перевірки Відповідачем складено акт про встановлені порушення від 30.03.2012 № 127/23-212/31631773 «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс»(код платника 31631773) з питання дотримання даних що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Євробудгрант» (код платника14070180) за період з 01.01.2011 по 31.01.2011 року, ПП «Сапсан»(код платника 31092608) за період з 01.02.2011 по 31.03.2011 року. ПП «Хармарт»(код платника 34018183) за період з01.07.2011 по 31.08.2011 року, ПП «ОВД Трейд»(код платника 37091177) за період з01.05.2011 по 31.07.2011 року, ТОВ «Турбопласт Україна»(код платника 37189531) за період з 01.04.2011 по 31.05.2011».
На підставі акту перевірки Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було винесено податкове повідомлення - рішення від 13.06.2012 року №0000322210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 275864,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -61553,00 грн.
Згідно висновків акту Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою «Укрспецсервіс»порушено п.п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме: до складу податкового кредиту зайво віднесено суму податку на додану вартість всього у сумі 462345,33грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 6785,00грн., за лютий 2011 року в сумі 7705,00грн., за березень 2011 року 13271,00грн., за квітень 2011року в сумі 15669,95грн., за травень 2011року в сумі 128367,09грн., за червень 2011 року в сумі 105797,19грн., за липень 2011 року в сумі 109240,90грн., за серпень 2011 року в сумі 75509,20грн., а також п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.44.1 ст.44 Податкового Кодексу України, до складу податкових зобов'язань зайво віднесено суму податку на додану вартість всього у сумі 186481,26 грн. в тому числі за квітень 2011 року в сумі 3265.43грн. за травень 2011 року в сумі 50615,78грн., за червень 2011 року в сумі 70953,68грн., за липень 2011 року 28710,37грн., за серпень 2011 року в сумі 32936,00грн.
Також судом в судовому засіданні встановлено, що між ПП «Євробуд Грант»та ТОВ НВП «Укрспецсервіс»укладено договір №33 від 15.12.2010 р про надання послуг позивачу по фарбуванню меблів. На виконання умов договорів ПП «Євробуд Грант»надано в адресу позивача податкову накладну №170101 (від 17.01.2011рна загальну суму з ПДВ 40710,00 грн.
В рахунок оплати позивач перерахував ПП «Євробуд Грант»суму за виконані роботи, що підтверджується наданими до справи банківськими виписками. Розрахунки були проведені в повному обсязі. Робота також була виконана в повному обсязі.
До матеріалів справи також надано копію подорожнього листа вантажного автомобіля № 17/01/11 від 17.01.2011 року та акт №17/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг).
В акті перевірки зазначено, що не надано документи, які підтверджують факт відвантаження товару, не виявлено копії транспортних та супроводжувальних документів.
Судом також встановлено, що між ПП «Сапсан»та ТОВ НВП «Укрспецсервіс»укладені договір №44 від 01.02.2011року про надання послуг позивачу по фарбуванню меблів. На виконання умов договорів ПП «Сапсан»надано в адресу позивача податкові накладні №60 (від 11.02.2011р.), №24 (від 10.03.2011 р.), №41 (16.03.2011 р.).
В рахунок оплати позивач перерахував ПП «Сапсан»зазначені суми, що підтверджується наданими до справи банківськими виписками. Розрахунки були проведені в повному обсязі. Робота також була виконана в повному обсязі.
До матеріалів справи також надано копії подорожніх листів вантажних автомобілів та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). В акті перевірки зазначено, що підписи в договорі виконані не керівником ПП «Сапсан».
Також судом встановлено, що між ПП «Хармарт»та позивачем укладено договір купівлі-продажу №2206 від 22.06.2011 року, згідно якого продавець (ПП «Хармарт») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ НВП «Укрспецсерів»), а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за товар, який не був у експлуатації.
На виконання умов договору ПП «Хармарт»надав на адресу позивача податкові накладні №43 (від 04.07.2011 р.), №57 (від 05.07.2011 р. ), №89 (від 11.07.2011 р.), №107 (від 13.07.2011 р.), №22 (від 02.08.2011 р. ), №30 (від 03.08.2011 р.), №29 (від 03.08.2011 р.), №36 (від 04.08.2011 р.), №74 (від 10.08.2011 р.), №75 (від 10.08.2011 р.), №76 (від 10.08.2011 р.) , №77 (від 10.08.2011 р.), №139 (від 19.08.2011 р.), №190 (від 29.08.2011 р.)
В рахунок оплати позивач за поставлені товари перерахував ПП «Хармарт»зазначені в накладних суми, що підтверджується банківськими виписками. Розрахунки були проведені в повному обсязі. До матеріалів справи також надано копії подорожніх листів вантажного автомобіля та копії видаткових та податкових накладних.
В акті перевірки зазначено, що не надано документи, які підтверджують факт відвантаження товару, не виявлено копії транспортних та супроводжувальних документів.
В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що згідно договору №134 від 06.04.2011 р. продавець - ТОВ «Трубопласт Україна»зобов'язується передати у власність покупця - ТОВ НВП «Укрспецсервіс», а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за товар, який не був у експлуатації. На виконання умов договору ТОВ «Трубопласт Україна»видало на адресу позивача податкові накладні №164 від 11.04.2011 року., №246 від 21.04.2011 року,№23 від 04.05.2011 року,№107 від 10.05.2011 року, №121 від 11.05.2011 року. В рахунок оплати позивач за поставлені товари перерахував ТОВ «Трубопласт Україна» зазначені в накладних суми, що підтверджується банківськими виписками. Розрахунки були проведені в повному обсязі.
До матеріалів справи також надано копії подорожніх листів вантажного автомобіля та копії видаткових і податкових накладних.
В акті перевірки зазначено, що не надано документи, які підтверджують факт відвантаження товару, не виявлено копії транспортних та супроводжувальних документів
Також, згідно договорів б/н від 26.04.2011, №11 від 11.05.2011 року ПП «ОВД Трейд»та позивач домовились, що ПП «ОВД Трейд»зобов'язується виконати послуги по фарбуванню меблів для позивача.
На виконання умов договорів ПП «ОВД Трейд»видало позивачу податкові накладні №14 (від 04.05.2011 р.), №224 (від 30.05.2011 р. ), №137 (від 10.06.2011 р.), №51 (від 06.07.2011 р.), №151 (від 21.05.2011 р. ), №152 (від 21.05.2011 р.), №153 (від 22.05.2011 р.), №170 (від 24.05.2011 р.), №203 (від 27.05.2011 р.), №32 (від 02.06.2011 р.), №72 (від 06.06.2011 р.) , №93 (від 07.06.2011 р.), №193 (від 16.06.2011 р.), №240 (від 21.06.2011 р.), №268 (від 23.06.2011 р.), №80 (від 11.07.2011 р.), №240 (від 21.06.2011 р.).
В рахунок оплати позивач перерахував вказану суму ПП «ОВД Трейд», що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками. Розрахунки були проведені в повному обсязі. Робота також була виконана в повному обсязі.
До матеріалів справи також надано копії подорожніх листів вантажного автомобіля та акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних.
Таким чином, на підставі використаних документів та баз даних ДПС, в ході проведення перевірки ДПІ зроблено висновок про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання; встановити реальність та товарність здійснених операцій за перевіряємий період не має можливості.
Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій перевіряємим підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.
Крім того на думку податкової позивачем не було надано в повному обсязі документи, які підтверджують реальність господарських операцій з зазначеними вище контрагентами.
Але суд зазначає, що згідно постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 р. по справі 2-а-12305/11/2070 дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо перевірки ПП «Сапсан»визнані неправомірними. Вказана постанова набрала законної сили 22.11.2011 року згідно ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду .
Також згідно постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 по справі №2-а-12303/11/2070 дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо перевірки ПП «ОВД Трейд»визнані неправомірними.
Згідно постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 р. по справі № 2а-12391/11/2070 дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо перевірки ТОВ «Трубопласт Україна»визнані неправомірними.
Відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 р. по справі №2-а-995/12/2070 дії ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо перевірки ПП «Хармарт»визнані неправомірними.
Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;
в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).
Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Також п. 200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.
Виконання умов договору підтверджується наданими до матеріалів справи копіями договорів, додатками до договору, відомостями ресурсів, локальними кошторисами, розрахунками, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання робіт, банківськими виписками по рахункам, накладними та податковими накладними.
Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні»і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».
Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.
Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Щодо твердження про недійсність угод, укладених між позивачем та зазначеними вище контрагентами , суд вважає зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Угоди за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.
Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За таких обставин, суд не може погодитися з висновком податкового органу, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених правочинів ТОВ «НВП «Укрспецсервіс» оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.
Цивільне право говорить, що зміст правочину становлять права та обов'язки про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Як на невідповідність змісту правочинів, укладених позивачем, в Акті перевірки, складеного ДПІ, стверджується про порушення публічного порядку з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним».
Проте, в зазначеному Акті перевірки не міститься жодних фактів та не наведено, в чому саме полягає спрямованість укладених угод на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто посилання на зазначену норму Цивільного кодексу України було зроблено перевіряючими безпідставно.
Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.
Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Суд вказує, що згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс»до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 13.06.2012 року №0000322210.
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс»понесені ним судові витрати в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі виготовлена 10 вересня 2012 року.
Суддя А.В. Зінченко