Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"21" серпня 2012 р. Справа № 2а-5031/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Елоян Ж.Г.,
за участю: представника позивача - Шарпан О.С.,
представника відповідача - Щербатюк Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Восторг" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Восторг", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова від 10.04.2012 №0000101800.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновок Відповідача викладений в акті документальної позапланової невиїзної перевірки № 782/180/32437180 від 06.03.2012 року про порушення п.п. 7.4.1, п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суперечить положенням чинного законодавства та не відповідає обставинам, встановленим під час перевірки. Позивач зауважив, що зазначений висновок акту не підтверджується будь-якими доказами та даними господарської діяльності Позивача, враховуючи наявність оригіналів належним чином оформлених податкових накладних, за господарськими операціями, підтвердженими дійсними первинними обліковими документами, щодо придбання товарів, які прямо та безпосередньо використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Позивача. Таким чином, позивач вважає, що прийняте на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки податкове повідомлення-рішення №0000101800 від 10.04.2012 є незаконним та має бути скасованим.
Позивач просить суд скасувати вищезазначене податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова, оскільки вважає його протиправним та таким, що винесене на підставі висновків, які не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю та просила його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача, де зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки підприємства позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у Київському районі м.Харкова його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Восторг" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради 09.04.2003 року, реєстраційний № 1 480 120 0000 001868, про що видане Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 172678 (а.с. 86). Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 32437180. ТОВ «Восторг» взято на податковий облік у Державній податковій інспекції Київського району м. Харкова за №3576 від 22.04.2003року.
Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що Позивач, у періоді, який перевірявся, був платником податку на додану вартість, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.04.2003р. №28752191, виданого ДПІ у Київському районі м. Харкова, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 324371820313.
Як свідчать обставини справи, на підставі службового посвідчення серії УХК №066015, фахівцем відповідача, згідно із пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п. 79.1, п. 79.2 ст,79 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОРГ" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Українська пивна компанія Харків», код ЄДРПОУ 33163965, за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р.
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства позивача складено акт перевірки № 782/18-010/32437180 від 06.03.2012 року, згідно висновків якого було встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, а саме: податковим органом встановлено, що ТОВ «Восторг» зависило податковий кредит за серпень 2010 року на суму 38466,44 грн., в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 38466,44 грн.
На підставі зазначених висновків, ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, прийняте податкове повідомлення-рішення №0000101800 від 10.04.2012 року.
Дослідження судом Акту перевірки № 782/18-010/32437180 від 06.03.2012 року показало, що фактичною підставою для відображення в акті порушення Закону України «Про податок на додану вартість» та винесення на його підставі спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в Акті перевірки висновок відповідача про нікчемність угод, укладених між ТОВ «Восторг» та ТОВ «Українська пивна компанія Харків».
Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Українська пивна компанія Харків» (Постачальник) було укладено договір поставки №1323 від 01.07.2007 року (а.с.19-20). За умовами зазначеного договору контрагент позивача зобов'язувався поставляти та передавати у власність Покупця - ТОВ "Восторг" товар (пиво в пляшках, пиво в бочках КЕГ, слабоалкогольних напоїв тощо), а Покупець зобов'язувався прийняти та сплатити за отриманий товар.
Судом встановлено, що підприємством позивача до складу валових витрат віднесені суми витрат на придбання товару, отриманого від ТОВ «Українська пивна компанія Харків», у серпні 2010 року в сумі 38466,44 грн. ТОВ "Восторг", маючи взаємовідносини з ТОВ «Українська пивна компанія Харків», включило суми ПДВ у серпні 2010 року на суму ПДВ 38466,44 грн. На виконання укладеного договору поставки контрагентом позивача у серпні 2010 року були виписані відповідні податкові накладні.
Судом з'ясовано, що до ДПІ у Київському районі м. Харкова від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська надійшов акт № 67 /233/32804278 від 25.01.11 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та ПДВ ПП «Мітра» з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських відносин з ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей».
Відповідачем зазначається, що зазначеним актом перевірки встановлено, що ПП «Мітра» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у серпні 2010р. у розмірі 1706460 грн. від контрагента-постачальника ТОВ "Е-Восток Україна" та 1593600 грн. від контрагента-постачальника ТОВ «Елфра Дисплей». На момент виписки податкових накладних за серпень 2010 року ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» не були зареєстровані платниками ПДВ та не мали права виписки податкових накладних, відповідно до абз.9 п.9.8 ст.9 та п.п.7.2.4 п 7 2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість».
В акті перевірки № 782/18-010/32437180 від 06.03.2012 (а.с.13-14 стор. 6-7 акту) відповідачем зазначається, що відповідно до службової записки №348/77/26-205 від 21.01.2011р. ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська повідомлено, що 05.11.2010 року заступником начальника ОРКС СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області за матеріалами відділення боротьби з незаконним відшкодуванням ПДВ ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська в рамках операцій «Бюджет» та «Бар'єр» порушено кримінальну справу № 99106210 (КОЗП № 128 від 04.1 1.10) за ст.205 ч.1 КК України по факту фіктивного підприємства, а саме того, що невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом неправомірного використання паспортних даних підставних осіб створили суб'єкти підприємницької діяльності: ТОВ "СПЕЦТЕХНОЛОГІЯ", ТОВ "ЯТУС", ПП "МІТРА", ТОВ "ТС-ФАКТОР", ПП "ЮСТ - А", ТОВ «К.В.С.Т.». ТОВ "К.А.Р.Т.", ПП «ТЕЛЕЙ», ТОВ "СОЛЯРИС-ДМ", ТОВ "ПАЩ", ТОВ"БУДМОНОПОЛІЯ", ТОВ «ДАНОМ», ТОВ "СКАНІЯ ПЛЮС", ПП"СТАЛЬ-МАШ", ТОВ "ЛАТОН", ТОВ "ТРОДОС ПЛЮС", ТОВ "АЛАБАМА", ТОВ "ЛЮКС", ТОВ "ФОРСАЙТ-ПЛЮС" та інші, та в подальшому використали поточні рахунки та інші обов'язкові реквізити даних підприємств для протиправного формування податкового кредиту з податку на додану вартість інших суб'єктів підприємницької діяльності, використовуючи при цьому завідомо підроблені бухгалтерського обліку та податкової звітності.
На думку відповідача, вищезазначене підтверджує неможливість проведення фінансово - господарських операцій посадовими особами зазначених підприємств з використанням розрахункових рахунків, відкритих в банківських установах.
Відповідачем зазначається, що ПП «Мітра» здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Актом документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Мітра» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у серпні 2010 року.
Судом з'ясовано, що одним із покупців ПП «Мітра» у серпні 2010 р. було ТОВ «Українська пивна компанія Харків». Актом документальної невиїзної перевірки ТОВ «Українська пивна компанія Харків» встановлено, що операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) ТОВ «Українська пивна компанія Харків» порушує ч. 1 ст.203, 215, п.1. ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог законодавства, а також, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, моральним засадам суспільства.
Виходячи з вищенаведеного, відповідачем робиться висновок, що ТОВ «Українська пивна компанія Харків» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
На підставі вищенаведеної інформації відповідачем робиться висновок про встановлення неправомірного віднесення підприємством позивача до складу податкового кредиту сум по операціям з підприємством ТОВ «Українська пивна компанія Харків», та свідчить про відсутність правових підстав для формування ТОВ "Восторг" податкового кредиту за операціями з придбання товарів від вищевказаного підприємства.
Суд не може погодитись з думкою відповідача, що правочин між ТОВ "Восторг" та ТОВ «Українська пивна компанія Харків» здійснено без мети настання реальних наслідків та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту ПДВ з огляду на наступне.
Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із змінами та доповненнями, на дані бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.
Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.
Згідно абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп, 7.2,4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 п.п., 7.4.1. п. 7.4, абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит, зокрема, вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є достатніми підставами для включення таких сум до податкового кредиту. Отримані від контрагенту позивача накладні являються дійсними, тобто такими, що виписані законно і є належною підставою для формування податкового кредиту підприємством Позивача та відповідного зменшення суми податку до сплати.
Суд зазначає, що формування податкового кредиту здійснювалося позивачем за правилами, визначеними статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин. Згідно з цими правилами, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. В результаті застосування зазначених правил, платник податку визначив дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.
Підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту були, відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону " Про податок на додану вартість ", належним чином оформлені податкові накладні.
До матеріалів справи надані копії: податкових накладних, виписаних ТОВ «Українська пивна компанія Харків» на адресу підприємства позивача: № 24383 від 03.08.2010 на загальну суму 6257,18 грн. (у т.ч. ПДВ 999,53 грн.), № 25197 від 03.08.2010 на суму 18864,34 (у т.ч. ПДВ 3 127,39 грн.), № 25322 від 05.08.2010 на суму 3030,00 грн. (у т.ч. ПДВ 505,00 грн.), № 24544 від 06.08.2010 на суму 15290,06 грн. (у т.ч. ПДВ 2548,34 грн.), № 24546 від 06.08.2010 на суму 7344,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1224 грн.), № 27046 від 06.08.2010 на суму 13874,44 грн. (у т.ч. ПДВ 2312,41 грн.), № 24633 від 10.08.2010 на суму 6698,50 грн.( у т.ч. ПДВ 1116,42 грн.), № 27192 від 10.08.2010 на суму 5100,00 грн. (у т.ч. ПДВ 850,00 грн.), № 27190 від 10.08.2010 на суму 27804,28грн. (у т.ч. ПДВ 4634,05 грн.), № 27726 від 13.08.2010 на суму 11638,22 грн. (у т.ч. ПДВ 1939,70 грн.), № 27347 від 13.08.2010 на суму 10583,52 грн. (у т.ч. ПДВ 1763,92 грн.), № 27455 від 16.08.2010 на суму 3420 грн. (у т.ч. ПДВ 570,00 грн.), № 27859 від 17.08.2010 на суму 4392,00 грн. (у т.ч. ПДВ 732,00 грн.), № 27503 від 17.08.2010 на суму 20450,80 грн. (у т.ч. ПДВ 3408,47 грн.), № 27959 від 19.08.2010 на суму 1962,00 грн. (у т.ч. ПДВ 327,00 грн.), № 28002 від 20.08.2010 на суму 9840,91 грн. (у т.ч. ПДВ 1640,15 грн.), № 27975 від 20.08.2010 на суму 1410,00 грн. (у т.ч. ПДВ 235,00 грн.), №27976 від 20.08.2010 на суму 1410,0 грн. (у т.ч. ПДВ 235,0 грн.), № 27974 від 20.08.2010 на суму 19897,96 грн. (у т.ч. ПДВ 3316,33 грн.), №28104 від 24.08.2010 на суму 5701,44 грн. (у т.ч. ПДВ 950,24 грн.), № 28416від 24.08.2010 на суму 2909,52 грн. (у т.ч. ПДВ 484,92 грн.), № 28417 від 24.08.2010 на суму 3138 грн. (у т.ч. ПДВ 523,0 грн.), № 29428 від 27.08.2010 на суму 1853,20 грн. (у т.ч. 308,87 грн.), № 28565 від 27.08.2010 на суму 16075,20 грн. (у т.ч. ПДВ 2679,20 грн.), № 28610 від 28.08.2010 на суму 1386 грн. (у т.ч. 231,0 грн.), № 29532 від 31.08.2010 на суму 6885,78 грн. (у т .ч. 1147,63 грн.), №28713 від 31.08.2010 на суму 3399,42 грн. ( у т.ч. ПДВ 566,57 грн.), № 28726 від 31.08.2010 на суму 564 грн. (у т.ч. ПДВ 94,0 грн.) (а.с. 25-55).
Товар ТОВ «Українська пивна компанія Харків» був поставлений на адресу підприємства позивача, що підтверджено відповідними товарно-транспортними (видатковими) накладними (а.с. 56-84). Розрахунки здійснені ТОВ «Восторг» з ТОВ «Українська пивна компанія Харків» у повному обсязі: позивачем оплачено весь поставлений товар шляхом безготівкового розрахунку, заборгованості перед постачальником немає, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою за період з 01.08.2010 р. по 20.09.2010 р. (а.с. 133).
Таким чином, господарські операції позивача з ТОВ «Українська пивна компанія Харків» спричинили реальні зміни майнового стану платника податків. На підтвердження поставки у ТОВ «Українська пивна компанія Харків» позивачу видані податкові накладні, суми податку на додану вартість, за якими включені позивачем до складу податкового кредиту за період, що перевірявся. Таким чином, господарські зобов'язання сторонами виконані належним чином, у відповідності до умов укладеного між сторонами правочину.
Товар придбавався позивачем з метою подальшого його використання у господарській діяльності - для подальшої реалізації в супермаркетах ТОВ «Восторг» та кінцевим споживачам. Обсяги реалізації підтверджуються товарним балансом за групою товарів за зазначений період (а.с.149-150).
Позивачем зазначається, що на виконання умов договору поставки № 1323 від 01.07.2007 року ТОВ «Восторг» при підписанні договору була надана постачальнику - ТОВ «Українська пивна компанія Харків» - довіреність на централізовано-кільцеві поставки і щорічно на кожний наступний рік постачальнику надавалась оновлена довіреність (на початку року). Постачальнику передавались оригінали довіреностей, копії довіреностей у позивача не зберігаються.
З пояснень позивача судом з'ясовано, що приймання товару, поставленого позивачу ТОВ «Українська пивна компанія Харків» здійснювалось наступним чином: товарно-транспортну (видаткову) накладну постачальника, після перевірки товару за кількістю та якістю, підписував працівник складу, який перевіряв отриманий товар. У разі розбіжностей працівники складу оформлюють акт, який є невід'ємним додатком до накладної. Оператор складу оформлює в спеціальній програмі прибуткову накладну - вносить надходження товару до програми обліку товарів. В паперовому вигляді прибуткові накладні не зберігаються, завірені належним чином копії прибуткових накладних (на товар і на возвратну тару) з програми обліку товарів додаються до цих пояснень. Далі документи постачальника та оператора надходили до бухгалтерії ТОВ «Восторг», де проводилась перевірка відповідності сум внутрішнього документа документу постачальника і робився запис у регістрах бухгалтерського обліку. Товар обліковувався за місцем зберігання «Торговий зал» (працівники складу і торгового залу несуть колективну матеріальну відповідальність за товар).
До матеріалів справи позивачем надані завірені належним чином копії возвратних накладних на повернення постачальнику возвратної тари згідно умов договору (а.с. 151-208).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що обставини, які викладені відповідачем у акті перевірки не можливо розцінювати як порушення, передбачені пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки, як зазначено позивачем, і даний факт не спростовано представником відповідача, на момент виконання господарських операцій, ТОВ «Українська пивна компанія Харків» мало статус платника податку на додану вартість, його свідоцтво платника ПДВ не було анульованими то, відповідно, зазначений суб'єкт господарювання мав право на нарахування податку та складання податкових накладних, а таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку згідно з положеннями пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість". Позивачем укладені договори із вищевказаним підприємством та отримані накладні під час дії Свідоцтва ПДВ.
Суд, між іншим, вважає доцільним відмітити, що Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачав обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.
3 цього випливає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Наявність власних складських приміщень, транспорту, устаткування не є необхідною підставою для здійснення фінансово господарської діяльності підприємства, вони можуть бути орендованими, тощо. Наявність або відсутність у платника податків власних виробничих, транспортних засобів, складських приміщень, інших основних фондів не може бути сама по собі доказом товарності поставок.
До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими накладними, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.
Статтями 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вище наведене підтверджує факт придбання позивачем товарів з метою використання в господарській діяльності платника податку, який є обов'язковою передумовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.
Судом встановлено, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на підставі отриманих від ТОВ «Українська пивна компанія Харків» податкових накладних.
Висновки відповідача щодо неправомірного завищення позивачем податкового кредиту у сумі 38466,44 грн. за серпень 2010 року ґрунтуються на невірному тлумаченні законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин.
Суд зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" визнає тільки одну підставу для виключення з податкового кредиту відповідної суми ПДВ і цією підставою є відсутність належним чином оформленої податкової накладної.
У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пункту 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
При цьому жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.
Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.
Суд зазначає, що відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
ТОВ "Восторг" сплатило податок на додану вартість у ціні отриманих послуг, а тому відповідно до законодавства у повній мірі виконало свій обов'язок щодо сплати цього податку. У зв'язку з цим твердження відповідача про нікчемність укладеної угоди є лише суб'єктивними припущеннями відповідача, на яких не може грунтуватися правомірне рішення.
Враховуючи викладене, ТОВ "Восторг" було повністю дотримано вимоги положень Закону України „Про податок на додану вартість" та правомірно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ «Українська пивна компанія Харків».
Щодо висновків акту про нікчемність правочинів суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як випливає зі змісту акту перевірки, висновки ДПІ у Київському районі м.Харкова про порушення позивачем за правочинами, укладеними з ТОВ «Українська пивна компанія Харків» ч. 1 ст.203, 215, п.1. ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України було зроблено виходячи з того, що вчинені правочини не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, вочевидь є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.
Суд, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані висновки відповідача помилковими та безпідставними.
Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов"язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб"єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладний між сторонами правочин у формі договору поставки № 1323 від 01.07.2007 року є чинним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладена між позивачем та його контрагентом угода не віднесена законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб"єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.
Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання його таким.
Суд зазначає, що позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності. В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про порушення ТОВ «Українська пивна компанія Харків» вимог податкового законодавства.
Отже, будь-які умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні.
Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За таких обставин, суд не може погодитися з твердженнями відповідача, викладеними у акті перевірки № 782/180/32437180 від 06.03.2012 відносно нікчемності укладеного спірного правочину, оскільки, в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставним висновок відповідача про порушення ТОВ "Восторг" пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, та викладеними в акті перевірки посиланнями відповідача на порушення ч. 1 ст.203, 215, п.1. ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником
податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Як з'ясовано під час судового розгляду, акт перевірки вручено позивачу 13.03.2012 р. (підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним у відповідача). В порушення вищезазначеної норми законодавства, податкове повідомлення-рішення було прийняте 10.04.2012 р., тобто з порушенням терміну для його прийняття.
Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, що оскаржується, в цій справі покладено на відповідача.
Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятих ним податкового повідомлення-рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість своїх позовних вимог.
Відповідно до частині 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Державна податкова служба повинна керуватись в своїй діяльності нормами законів та нормативних актів.
Таким чином, відповідач - ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби не дотримав вимоги закону про захист охоронюваних прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним.
Підсумовуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є документально та нормативно доведеними та такими, що підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.
Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 94, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Восторг" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова від 10.04.2012 №0000101800.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Восторг" (ідент. код 32437180; вул.Сумська, 88, м.Харків, 61002) витрати зі сплати судового збору в сумі 480,83грн. (чотириста вісімдесят грн. вісімдесят три коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанову складено 29 серпня 2012 року.
Суддя Р.В. Мельников