Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
03 липня 2012 р. № 2-а- 42730/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.
при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень
встановив:
Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000351600/0 від 12.12.2008 року, №0000351600/1 від 06.03.2009 року, №0000351600/2 від 29.05.2009 року про відмову у бюджетному відшкодуванні на суму 53 339,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 2098,00 грн.; №0000361600/0 від 12.12.2008 року, №0000361600/1 від 06.03.2009 року, №0000361600/2 від 29.05.2009 року про нарахування податку на додану вартість у розмірі 8094,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1180,00 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення №0000151600/0 від 04 березня 2009 року, №0000151600/1 від 29.05.2009 року про відмову у бюджетному відшкодуванні на суму 46 411,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 722,3 грн.; визнати за позивачем право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за 3-й квартал 2008 року в розмірі 53 339,00 грн.; визнати за позивачем право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за 4-й квартал 2008 року в розмірі 46 411,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивачка зазначила, що висновки ДПІ щодо завищення податкового кредиту та зменшення суми залишку від'ємного значення та бюджетного відшкодування є безпідставним та нічим не підтверджений. У її діях відсутні порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого оскаржувані рішення податкового органу підлягають скасуванню.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечував, зазначивши, що при проведенні перевірки позивачки встановлені порушення п.п. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, п.п 7.1.1. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту внаслідок чого винесені оскаржувані рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Позивачка пройшла процедуру державної реєстрації, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за ідентифікаційним номером НОМЕР_1, отримав свідоцтво про держану реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_6, а відтак, є суб'єктом господарювання, обліковується в ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова як платник податків, зборів (обов'язкових платежів).
Фахівцями відповідача проведено документальну невиїзну перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 3-й квартал 2008 року за результатами якої складено акт від 08.12.2008 року № 3589/16-024/НОМЕР_1, яким встановлені порушення пп.7.4.1, п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування за 3 квартал 2008 року на суму 53339 грн.; занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 8094 грн.; використану суму ПДВ станом на 01.12.2008 року у розмірі 20977 грн.; завищено суму ПДВ у розмірі 46411 грн. за 3 кв.2008 року, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 22.2 декларації за 3 кв.2008 року).
Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень рішень від 12.12.2008 року № 0000351600/0, № 0000361600/0.
11.02.2009 року фахівцями податкового органу проведено документальну невиїзну камеральну перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 4 кв.2008 року. За результатами перевірки складено акт від 11.02.2009 року №407/16-024/НОМЕР_1, яким встановлено порушення п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачкою завищено бюджетне відшкодування за 4 квартал 2008 року на суму 46411 грн.
Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення податкових повідомлень рішень від 04.03.2008 року № 0000151600/0
Не погодившись із вказаними рішеннями, позивачка скористалася правом оскарження податкових повідомлень - рішень в адміністративному порядку до ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова, за результатами якого скарги залишені без задоволення, рішення без змін та винесені податкові повідомлення рішення від 06.03.2009 року №0000351600/1, № 0000361600/1, від 29.05.2009 року № 0000351600/2; від 29.05.2009 року №00001516/1
Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність приписам ч.3.ст.2 КАС України суд зазначає наступне.
Із досліджених в судовому засіданні актів перевірки вбачається, що останні проведені на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість за 2-4 квартал 2008 року; завірених копій реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за періоди, що перевірялися; завірені копії платіжних доручень, що підтверджують сплату податку на додану вартість постачальникам у 2 кв.2008 року та інформація комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем.
Судом встановлено, що у періоді , який підлягав перевірці позивачкою здійснено придбання основних фондів, проведено дії по їх облаштуванню витрати за якими віднесені до податкового кредиту, оплата за вказаними господарськими операціями підтверджена документально, проти дійсності наведених операцій та документального підтвердження відповідач не заперечує.
Із досліджених в судовому засіданні актів перевірки вбачається, що перевіркою встановлено, що податковий кредит у 2 кварталі 2008 року складається з сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням експлуатаційних, телекомунікаційних послуг, придбання телефонних апаратів, транспортних послуг Харків-Миколаїв та Білозерськ - Генічеськ, будівельних матеріалів, доставки власної продукції у сумі 23928 грн., у т.ч. ПДВ 3988 грн. та квартири НОМЕР_5 у сумі 318340 грн., в т.ч. ПДВ 53057 грн., всього податкового кредиту на суму 57045 грн. Податковий кредит у 3 кварталі 2998 року складається з сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням: будівельних матеріалів, телекомунікаційних та експлуатаційних послуг у сумі 16584 грн., у т.ч. ПДВ -2764 грн., та здійснення передплати за квартири НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_2 у сумі 287362 грн., у т.ч. ПДВ 47894 грн., усього податкового кредиту на суму 50658 грн. (акт від 08.12.2008 року № 3589/16-024/НОМЕР_1). Згідно додатку 2 до Декларації з податку на додану вартість за 4 квартал 2008 року частина залишку від'ємного значення попереднього періоду фактично сплаченого отримувачем товарів у сумі 46411 грн. за даними платника податку виникла у 9-му місяці 2008 року, тоді як сума податкового кредиту за 3 квартал 2008 року не підтверджена актом невиїзної перевірки від 08.12.2008 року № 3589/16-024/213620990.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно пп.7.4.1., 7.4.4 п.7.4. ст..7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт безпосереднього зв'язку витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.
В обґрунтування наявності порушень відповідачем покладено віднесення до податкового кредиту витрати на придбання матеріальних цінностей (квартир), які не є для позивачки основним фондом та віднесення до податкового кредиту витрат на придбання матеріальних активів, що не використовуються у господарській діяльності.
З цього приводу суд зазначає, що із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки вбачається та не оспорюється відповідачем по справі, що у 3 кв.2008 року позивачкою придбані квартири НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_2, а також придбані будівельні матеріали, телекомунікаційних та експлуатаційних послуги у сумі 16584 грн., у т.ч. ПДВ -2764 грн., та у сумі 287362 грн., у т.ч. ПДВ 47894 грн., усього податкового кредиту на суму 50658 грн. Згідно витягу з ЄДРПОУ (а.с.178) одним з основних видів діяльності позивачки є 70.31.0 діяльність агентств нерухомості; 70.20.0 здавання в оренду власного нерухомого майна; 70.12.0 купівля-продаж власного нерухомого майна.
Відповідно до ч.3 ст. ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року до валових витрат належить сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пунктом 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Оскільки з суті правовідносин, які складаються за участі фізичних осіб -підприємців, не випливає неможливості використання ними в процесі організації власної господарської діяльності матеріальних цінностей протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом, то висновок ДПІ про неможливість визнати квартири, що належать позивачеві основними фондами лише з тих підстав, що ці об'єкти належать фізичній особі -підприємцю та використовується суб'єктом господарювання -фізичною особою є необґрунтованим.
Суд також зауважує, що відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобов'язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої у такий спосіб, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду; при від'ємному - враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону ), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Із досліджених в судовому засіданні актів перевірки вбачається, що підставою донарахування податкових зобов'язань податковий орган посилається на узгодженість податкових зобов'язань з питань зменшення податкового кредиту минулих періодів у сумі 85276,00 грн. (а.с.18), з цього приводу суд зазначає наступне. Судовим розглядом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року № 21925/08/2070 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0000631700/0 від 07 квітня 2008 року, №0000621700/0 від 07 квітня 2008 року, №0000611700/0 від 07 квітня 2008 року, №0000631700/1 від 17 липня 2008 року, №0000621700/1 від 17 липня 2008 року, №0000611700/1 від 17 липня 2008 року винесені на підставі акту перевірки від 27.02.2008 року № 462/17-215/НОМЕР_1.
Згідно ч.1 ст. 72, ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Враховуючи, що рішення відповідача, на підставі якого зроблено висновок про зайве віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 85276 грн. (залишку від'ємнеого значення попереднього податкового кредиту за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду), скасоване і судове рішення набуло законної сили, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків податкового органу.
Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000351600/0 від 12.12.2008 року, №0000351600/1 від 06.03.2009 року, №0000351600/2 від 29.05.2009 року про відмову у бюджетному відшкодуванні на суму 53 339,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 2098,00 грн.; №0000361600/0 від 12.12.2008 року, №0000361600/1 від 06.03.2009 року, №0000361600/2 від 29.05.2009 року про нарахування податку на додану вартість у розмірі 8094,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1180,00 грн.; №0000151600/0 від 04 березня 2009 року, №0000151600/1 від 29.05.2009 року про відмову у бюджетному відшкодуванні на суму 46 411,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 722,3 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про встановлення права на податковий кредит, суд зауважує, що звернення до суду з такою вимогою не передбачено, в силу приписів ч.1 ст.2, ст.17 КАС України, та вважає вимогу про визнання за позивачем права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за 4-й квартал 2008 року в розмірі 46 411,00 грн. такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково
Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000351600/0 від 12.12.2008 року, №0000351600/1 від 06.03.2009 року, №0000351600/2 від 29.05.2009 року про відмову у бюджетному відшкодуванні на суму 53 339,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 2098,00 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000361600/0 від 12.12.2008 року, №0000361600/1 від 06.03.2009 року, №0000361600/2 від 29.05.2009 року про нарахування податку на додану вартість у розмірі 8094,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1180,00 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000151600/0 від 04 березня 2009 року, №0000151600/1 від 29.05.2009 року про відмову у бюджетному відшкодуванні на суму 46 411,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 722,3 грн.
В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.
Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 11 (одинадцять гривень) 33 копійки.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У повному обсязі постанова виготовлена 06 липня 2012 року.
Суддя Зоркіна Ю.В.