Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"16" серпня 2012 р. Справа № 2а-4252/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Мельникова Р.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, приватне акціонерне товариство "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати у повному обсязі податкове повідомлення - рішення відповідача від 24 січня 2012 року № 0000122330 про збільшення ПрАТ «ТЦРП» грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 27756,00 грн., в тому числі за основним платежем 18504,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9252,00 грн.
Позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» (код ЄДРПОУ -085922), на підставі якої було складено акт перевірки від 13.01.2012 р. № 35/23-306/1408592.
Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову позивач зазначив, що ним на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит з по взаємовідносинам з контрагентами. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 13.01.2012 р. № 35/23-306/14085922 стосовно відсутності факту реального вчинення господарських відносин позивача з ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» та з ТОВ «Техно-Асавир», позивач вважає хибними, безпідставними та такими, що суперечать первинним докумен там позивача, п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому прийняте на підставі цих висновків податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2012 року № 0000122330 про збільшення ПрАТ «ТЦРП» грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 27756,00 грн., в тому числі за основним платежем 18504,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9252,00 грн. позивач вважає таким, що підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.
Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки, всупереч вимогам ч.2 ст.40 КАС України, суд не повідомив, заперечень проти позову не надсилав.
Згідно з ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи викладене, суд на підставі ч.6 ст.128 КАС України розглянув справу у письмовому провадженні.
Суд, розглянувши подані у справі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на підставі направлення, виданого ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова від 12.01.2012 № 15 та наказу ДПІ про проведення позапланової перевірки № 18 від 12.01.2011 р., відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, із змінами та доповненнями, фахівцем ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ «ТЦРП» (код ЄДРПОУ 14085922), з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес Консалтінг Плюс» (код ЄДРПОУ 37093546) за період з 01.07.2011- по 31.08.2011 р. та по взаємовідносинам з ТОВ «Техно-Асавир» (код 3645740) за період з 01.01.2010- 28.02.2010 року.
За результатами перевірки складений акт № 35/23-306/14085922 від 13.01.12 (а.с. 15-29).
Перевіркою зроблено висновок, що в порушення пп.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок в додану вартість», п. 198.1, п. 198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України ПрАТ «ТЦРП» завищило податковий кредит на суму 18504 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 18504,00 грн.
Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, на підставі п.86.7 ст. 86 Подат кового кодексу України, подав свої заперечення від 17.01.2012 р. (а.с. 30-34). За результатами розгляду заперечень позивача, відповідачем направлений лист від 20.01.2012 р. №350/10/23-213, яким підтвердив встановлені під час перевірки порушення з боку позивача п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (а.с. 35-38).
На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122330 від 24 січня 2012 року про збіль шення суми грошового зобов'язання Приватному акціонерному товариству «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 27756,00 грн., в тому чи слі за основним платежем 18504,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9252 грн. (а.с. 39).
Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення від 24.01.2012 р., подавши скаргу до ДПС у Харківській області та, відповідно до ДПС України.
Рішенням ДПС у Харківській області від 15.02.12 №41/10/10-212, прийнятим за розглядом первинної скарги, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 24.01.12 №0000122330 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафні санкції) на суму 2709грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. (а.с. 46-49). З урахуванням рішення ДПС у Харківській області, прийнятого за результатом розгляду первинного скарги, ДПС України залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0000122330 від 24.01.12, а скаргу підприємства - без задоволення.
Судом встановлено, що ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова, відповідно до Постанови КМУ від 21.09.2011 р. № 981, у березні 2012 р. реорганізована шляхом злиття в Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію м.Харкова Харківської області державної податкової служби.
Як з'ясовано під час судового розгляду даної справи, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки висновки відповідача про порушення підприємством позивача п. 198.1, 198.3. п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України та п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого, на думку податкового органу, завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 18504 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 18504 грн., у тому числі: у січні 2010 року на 5391 грн., у лютому 2010 року - на 5446 грн., у серпні 2011 року - 7668 грн., оскільки актами перевірок ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова встановлена неможливість виконання операцій контрагентами позивача - ТОВ «Бізнес Консалтінг плюс» і ТОВ «Техно-Асавир» та відповідно використання товарів/робіт/послуг, отриманих позивачем за результатами господарських відносин з вказаними контрагентами, у межах господарської діяльності ПрАТ «ТЦРП»; також перевіркою встановлено, що не відповідає законодавству віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, складеним без проведення господарської операції із зазначеними контрагентами.
Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.
Позивач, Приватне акціонерне товариство " Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", пройшов встановлену законодавством процедуру державної реєстрації у Виконавчому комітеті Харківської міської Ради, знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (запис №1 480 120 0000 007082 від 23.02.2005) (а.с. 104-108). Як платник податків позивач перебуває на обліку в податковій інспекції з 01.01.2001 року за № 230 та з 21.01.2002 року, зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що відповідачем видано свідоцтво від 21.01.2002 за № 200006653 (серії НБ № 431337) (а.с.103). Позивач здійснює господарську діяльність, зокрема, в сфері постачання пари та гарячої води; збирання та очищення розподілення води; роздрібної торгівлі фармацевтичним товарами; підбору та забезпечення персоналом. Перелічені обставини визнані сторонами по справі, у суду не має сумнівів в їх достовірності та добровільності визнання, а тому ці обставини додатково перед судом не доводяться.
З матеріалів справи з'ясовано, що позивач в період з 01.07.2011 по З1.08.2011 р. мав взаємовідносини з ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс».
Судом встановлено, що позивач з ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» уклав договір підряду №191 від 01.02.2011 р., відповідно до умов якого ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» зобов'язалось виконати роботи по сервісному обслуговуванню технологічного обладнання, системи вимірювання та регулювання параметрів, системи діагностики технічного стану вимірювальних приборів, системи частотного регулювання. (а.с. 61-62).
Відповідач в акті перевірки встановив, що позивачем було отримано від контрагента - ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» послуги: за актом виконаних робіт від 29.07.2011 р. на 46 008,00 грн., в т.ч. ПДВ 7668,00 грн. Виконані контрагентом роботи за договором в подальшому використовувались в господарській діяльності позивача, оскільки ПрАТ «ТЦРП» є теплопостачальним підприємством і має на балансі відповідне обладнання: парові та водогрійні котли. Відповідно до додатку №1 договору підряду від 01.02.2011 р.(а.с. 63), в переліку технологічного обладнання зазначене обладнання, що знаходиться у позивача та регулює роботу котлів.
Позивач, відповідно до п.3.3 Договору сплатив на рахунок ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» 08 липня 2011 р. суму 46008,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1233 (а.с. 67).
В свою чергу ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» виписав податкову накладну від 08.07.2011 за № 58 на суму 46008,00 грн.(у т.ч. ПДВ 7668,00 грн), суму ПДВ по якій було включено позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2011 року (а.с. 66).
Крім того, позивач у періоді, що перевірявся, мав господарські правовідносини з ТОВ «Техно-Асавир».
Як вбачається з матеріалів справи, між ПрАТ «ТЦРП» (Покупець) та ТОВ «Техно-Асавир» (Продавець) укладено угоду № 6/18 від 06.01.2010 р., відповідно до якої продавець передає покупцю у власність ТМЦ на загальну суму 32346,00 грн., в т.ч. ПДВ 5391 грн.(а.с.68-70). Згідно наданої позивачем накладної від 22.01.2010 р. № 40, останній придбав у ТОВ «Техно-Асавир»: конденсатор, регулятор, контактор, кабель, дріт.
Також між ПрАТ «ТЦРП» (Покупець) та ТОВ «Техно-Асавир» (Продавець) було укла дено угоду № 4/17 від 03.02.2010 р., за якою позивач придбав модуль сполучення КLН-253 у кількості 6 шт. на загальну суму 32673,6 грн., в т.ч. ПДВ 5445,6 грн. (а.с. 71-73).
З матеріалів справи судом встановлено, що придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними № 294 від 22.01.2010 р. та № 201 від 15.02.2010 р. (а.с. 74-75). Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями: від 15.01.2010 р. у сумі 32346 грн. та від 05.02.2010 р. у сумі 32673,60 грн.(а.с. 96).
Суд зазначає, що за правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про оплату товару вважаються доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.
Судом встановлено, що транспортування товару зі складу контрагента на склад позивача підтверджується товарно -транспортними накладними б/н від 22.01.2010 р. та від 15.02.2010 р., а також подорожніми листами (а.с.78-79; 121-122).
Придбаний у ТОВ «Техно-Асавир» товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності та підтверджується актами списання № СпТ-000011 та № СпТ-000001 від 31 січня 2010 року, № СпТ-000067 від 28 лютого 2010 р.(а.с. 93-95).
На виконання господарських операцій ТОВ «Техно-Асавир» виписані податкові накладні: від 15.01.2010р. за № 40 на суму 32346,00 грн.(у т.ч. ПДВ 5391,00 грн.), від 05.02.2010р. за № 138 на суму 32637,60 грн. (у т.ч. ПДВ 5445,60 грн.) (а.с. 76-77), суми ПДВ по яким були включені позивачем до складу податкового кредиту у січні та лютому 2010 року.
Судом встановлено, що виписані ТОВ «Техно-Асавир» податкові накладні відображені позивачем у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 80-84).
Відповідач в акті перевірки (стор. 10 та 11 акту), посилаючись на дані акту перевірки ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», складеного ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 17.10.2011 р. № 60/23-03-05/37093546 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес ів консалтинг плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів ТОВ «АГРО-СИНЕРГЕТИКА» їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2011 р.», встановив, що ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» не знаходиться за юридичною адресою та його директор відмовився надавати будь-які пояснення щодо змі сту господарських операцій, обставин укладання угод, місць прийому-передачі товарів (робіт, послуг), їх транспортування та зберігання. За таких обставин податковим органом робиться висновок, що у ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс»: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення госпо дарських операцій; ухиляючись від надання повних пояснень директор ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» необізнаний у веденні своїх господарських операцій, тощо.
У зв'язку з чим відповідач дійшов висновку, що ПрАТ «ТЦРП» неправомірно відображено у складі податкового кредиту взаємовідносини із ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», у зв'язку з відсутністю факту реального вчинення операцій, чим було порушено п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
В акті перевірки податкова інспекція посилається на те, що згідно акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 07.04.11 № 547/23-03-05/36457640 ТОВ «Техно-Асавир» не знаходиться за юридичною адресою, встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської дальності в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничіх активів, складських приміщень, транспортних засобів, при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), усі операції купівлі-продажу у ТОВ «Техно-Асавир» не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.
За таких обставин, перевіркою зроблено висновок, що, оскільки актами перевірок ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова встановлена відсутність господарських операцій, неможливість виконання робіт ТОВ «Бізнес консалтинг плюс» та ТОВ «Техно- Асавир», та відповідно їх використання у межах господарської діяльності ПрАТ «ТЦРП» зазначених товарів (робіт, послуг), віднесення до складу податкового кредиту податкових накладних, складених без проведення господарської операції та невідповідністю зазначеного місцезнаходження, підприємством позивача в порушення п. 198.1, п.198.3, п.198.6 Податкового кодексу України та п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено податковий кредит на загальну суму 18504 грн., у тому числі за січень 2010 р. у сумі 5391 грн., за лютий 2010 р. у сумі 5446 грн., за серпень 2011 р. у сумі -7668 грн.
В ході судового розгляду справи судом було з'ясовано, що відповідачем фактів включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ неналежно складених податкових накладних, які були складені особами, що не мають статусу платників ПДВ, не виявлено.
Оглянувши в судовому засіданні вищезазначені договори, суд не вбачає порушень закону в їх укладенні, ці правочини були укладені право і дієздатними юридичними особами, предмет, зміст прав і обов'язків сторін не суперечать закону. Текст договорів засвідчений печатками суб'єктів господарювання, які є його сторонами.
Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача при укладанні вищезазначених договорів, укладених між ПрАТ «ТЦРП» та ТОВ «Бізнес консалтинг плюс» та ТОВ «Техно- Асавир», та відповідно невикористання позивачем у межах господарської діяльності товарів/робіт/послуг, отриманих ПрАТ «ТЦРП» за вказаними договорами, відповідачем до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.
Зазначені вище господарські операції підтверджуються документально первинними бухгалтерськими документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату зазначеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.
Заперечуючи проти позову, відповідач не посилався ні на фальшивість перелічених документів, ні на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам дійсності, ні на відсутність у контрагентів позивача статусу платника ПДВ.
При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за вищевказаними договорами відповідач суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.
Натомість судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується, що підприємством позивача до перевірки надавались документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій за укладеними договорами: договір підряду від 01.02.2011 р. № 191; акт приймання -передачі від 29.07.2011 р.; податкова накладна № 58 від 08.07.2011 р.; договір купівлі-продажу №6/18 від 06.01.2010 р.; видаткова накладна від 22.01.2010 р. №294; податкова накладна від 15.01.2010 р. № 40; договір купівлі-продажу від 03.02.2010 р. №4/17; видаткова накладна від 15.05.2010 р. № 201; податкова накладна від 05.02.2010 р. №138.
Порядок формування податкового кредиту визначено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011) та ст.198 Податкового кодексу України (набрав чинності з 01.01.2011).
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. (Підпункт 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України.)
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. (Підпункт 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України.)
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. (Підпункт 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.)
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (Пункт 198.1 ст.198 Податкового кодексу України.)
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. (Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.)
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (Пункт 198.3 ст.198 Податкового кодексу України.)
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. (Підпункт 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). (Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України.)
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що відповідачем фактів включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ неналежно складених податкових накладних, які були складені особами, що не мають статусу платників ПДВ, не виявлено.
Як вже зазначалось вище датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Судом встановлено, що формування податкового кредиту платника ПДВ здійснено відповідно до вимог податкового законодавства України.
При цьому суд зазначає, що платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного платника податку окремо і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ у зв'язку з отриманням товару, при наявності порушень, допущених одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, такі порушення за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, за умови, що така особа зареєстрована платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).
Суд зазначає, що відповідно до п.201.10. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (Позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Таким чином, на думку суду, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України та Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, що діяла на час виникнення відповідних спірних правовідносин, з реалізації права на податковий кредит.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання правомірним висновку відповідача про порушення позивачем ПрАТ «ТЦРП» вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР,в редакції, що діяла на час виникнення відповідних спірних правовідносин, оскільки цей висновок спростовується зібраними судом доказами, які долучені до матеріалів справи.
Оскільки відповідачем, який в силу Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2012 року №0000122330, яким збільшено ПрАТ «ТЦРП» грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 27756,00 грн., в тому числі за основним платежем 18504,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9252,00 грн., з урахуванням рішення Державної податкової служби у Харківській області від 15.02.2012 №41/10/10-212 про результати розгляду скарги, суд прийшов до висновку, що зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 94, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова від 24 січня 2012 року №0000122330.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (ідент. код 14085922; вул.Роганська, 155, м.Харків, 61172) витрати зі сплати судового збору в сумі 277,56грн. (двісті сімдесят сім грн. п"ятдесят шість коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанову складено 23 серпня 2012 року.
Суддя Р.В. Мельников