Справа № 1570/4103/2012
03 вересня 2012 року
м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іванова Е.А.
секретар Чиженко А.О.
за участю: представників позивача Катеринчак Ю.В.
Соколовської А.В.(за довіреністю)
представника відповідача Згури О.П. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс фаворит»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Фаворит»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0000172334 від 12.03.2012 року, яким ТОВ «Транс Фаворит»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 129278 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став акт позапланової документальної перевірки ТОВ «Транс-Фаворит»з питань правових відносин з ТОВ «Арттранс»за період березень, квітень 2011 року, яким встановлено, що згідно матеріалів, наданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статті 185, 188, 200 ПК України. Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за березень, квітень 2011 року з відповідними додатками не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Арттранс»при придбанні товарів (послуг) на загальну суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 129278 грн., відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товару від постачальника ТОВ «Арттранс»та продажу відповідного товару за березень, квітень 2011 року, які підпадають під визначення ст. 22, 186 ПК України. Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПС в Одеській області та ДПС, які за результатами розгляду скарги прийняли рішення, якими залишили податкові повідомлення-рішення без змін, а скарги без задоволення. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду та просить скасувати податкове повідомлення-рішення.
Представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення у письмовому вигляді, які мотивовані тим, що відповідач мав всі підстави для проведення перевірки, оскільки наказ та направлення на перевірку були вручені позивачу 16.01.2012 року. За результатами перевірки ТОВ «Транс-Фаворит»складено акт, яким встановлено порушення ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за березень та квітень 2011 року на загальну суму 129278 грн. та заниження податку на додану вартість на цю ж суму. Такий висновок в акті перевірки зроблений на підставі того, що згідно матеріалів, наданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси, дані, наведені в деклараціях з ПДВ за березень, квітень 2011 року з відповідними додатками не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Арттранс»при придбанні товарів на загальну суму податкового кредиту129278 грн. Також у акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси зазначено, що звіркою ТОВ «Арттранс»документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Транс Фаворит»за березень 2011 року на суму ПДВ 186721,34 грн., за квітень 2011 року на суму ПДВ 38667 грн. Крім того, в акті перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси зазначено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Арттранс», виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси, вказане свідоцтво анульоване 07.04.2011 року. За таких обставин, відповідач вважає, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах ТОВ «Транс Фаворит»з ТОВ «Арттранс», а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ТОВ «Транс Фаворит»зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 13.10.2009 року, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (Т.1 а.с.11).
30.01.2012 року на підставі наказу керівника ДПІ у Київському районі м. Одеси від 16.01.2012 року № 31-п була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Транс Фаворит»з питань правових відносин з ТОВ «Арттранс»за період березень квітень 2011 року.
За результатами перевірки було складено акт від 30.01.2012 року № 261/23-34/36674979/1, яким встановлено не підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Арттранс»при придбання товарів (послуг) на загальну суму податкового кредиту з ПДВ у розмірі 129278 грн. в тому числі за березень 2011 року на суму 106589 грн., за квітень 2011 року на суму 22689 грн.; відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товару від постачальника ТОВ «Арттранс»та продажу відповідного товару за березень, квітень 2011 року, які підпадають під визначення ст. 22, 185 ПК України; підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Транс Фаворит»за березень 2011 року на суму ПДВ 186721,34 грн., за квітень 2011 року на суму ПДВ 38667 грн. (Т.1 а.с.35-52).
На підставі вказаного акту ДПІ у Київському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 року № 0000172334, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 129279 грн., з яких 129278 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних санкцій (а.с.33).
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Транс Фаворит»оскаржило його до ДПС в Одеській області, спрямувавши на адресу останнього скаргу від 17.04.2012 року № 01-17/04 (Т.1 а.с.56-61).
Рішенням від 07.05.2012 року № 10895/10/10-2007 ДПС в Одеській області залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 12.03.2012 року № 0000172334, а первинну скаргу директора ТОВ «Транс Фаворит»без задоволення (Т.1 а.с.62-66).
Рішенням ДПС України від 13.06.2012 року № 9897/6/10-2115, прийнятим за результатами розгляду повторної скарги позивача від 24.05.2012 року № 01-24/05 на податкове повідомлення-рішення, ДПС України залишає без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 12.03.2012 року № 0000172334 та рішення, прийняте за результатом розгляду скарги, а скаргу без задоволення (Т.1 а.с.73-77).
Судом встановлено, що згідно податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року від 19.04.2011 року ТОВ «Транс Фаворит»задекларувало податкового кредиту у сумі 607195 грн. (Т.1 а.с.102-103), а в квітні 2011 року позивач задекларував податкового кредиту 518702 грн., про що свідчить податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2011 року від 19.05.2011 року (Т.1 а.с.114-115).
Згідно додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість - розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вбачається, що в березні та квітні 2011 року одним із контрагентів позивача було ТОВ «Арттранс»на підставі взаємовідносин з яким позивач сформував податковий кредит (Т.1 а.с.104, 116).
Судом встановлено, що між позивачем ТОВ «Транс-Фаворит»(клієнт) та ТОВ «Арттранс» (експедитор) укладено договір № 16/11/2009 від 16.11.2009 року, предметом якого було те, що клієнт доручає, а експедитор приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок клієнта здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних вантажів автомобільним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав (Т,1 а.с.78-81).
Судом встановлено, що додатковою угодою від 30.12.2010 року № 1 було продовжено строк дії основного договору до 31.12.2011 року (Т.1 а.с.82).
В наступному були складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.03.2011 року № 37, від 01.03.2011 року № 36, від 04.03.2011 року № 39, від 04.03.2011 року № 38, від 12.03.2011 року № 41, від 16.03.2011 року № 42, від 18.03.2011 року № 43, від 22.03.2011 року № 45, від 22.03.2011 року № 46, від 25.03.2011 року № 47, від 28.03.2011 року № 48, від 30.03.2011 року № 52, від 30.03.2011 року № 51, від 31.03.2011 року № 53, від 01.04.2011 року № 54, від 05.04.2011 року № 59, від 05.04.2011 року № 60, згідно яких виконавець ТОВ «Арттранс»виконав роботи з надання транспортних послуг (Т.2 а.с.1, 6, 11, 41, 78, 101, 125, 147, 178, 205, 233, 256, 289).
На підставі вищевказаних актів ТОВ «Арттранс»були видані податкові накладні № 1 від 01.03.2011 року, № 2 від 01.03.2011 року, № 3 від 04.03.2011 року, № 4 від 04.03.2011 року, № 6 від 12.03.2011 року, № 7 від 16.03.2011 року, № 8 від 18.03.2011 року, № 10 від 22.03.2011 року, № 11 від 23.03.2011 року, № 12 від 25.03.2011 року, № 13 від 28.03.2011 року, № 16 від 30.03.2011, № 17 від 30.03.2011 року, № 18 від 31.03.2011 року, № 1 від 01.04.2011 року, № 3 від 05.04.2011 року, № 4 від 05.04.2011 року (Т.1 а.с.85-101).
Вказані податкові накладні були внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень 2011 року та квітень 2011 року (Т.1 а.с.107-112, Т. 1 а.с.121-126).
Судом встановлено, що сума ПДВ зазначена у вказаних податкових накладних була включена позивачем до складу податкового кредиту у березні 2011 року у сумі 293310,34 грн. та у квітні 2011 року у сумі 61356 грн., що вбачається з декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень 2011 року та додатків № 5 до них (Т.1 а.с.104,116).
Проте судом встановлено, що згідно довідки «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Арттранс»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Транс Фаворит»їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року, документально частково підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Транс Фаворит»у березні 2011 року на суму ПДВ 186721,34 грн. та квітні 2011 року на суму ПДВ - 38667 грн. (Т.3 а.с.197-212).
Тому вказана сума не була включена ДПІ у Київському районі м. Одеси до складу податкового зобов'язання ТОВ «Транс Фаворит»у податковому повідомленні-рішенні.
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення визначає Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Згідно ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Пунктом 2.1. договору від 16.11.2009 року визначені обов'язки експедитора, зокрема на підставі запиту (пропозиції) про перевезення вантажу, направленого клієнтом факсимільним зв'язком (електронною поштою), узгоджувати з клієнтом маршрут та умови перевезення вантажу, після надходження оплати на рахунок експедитора, надсилати клієнту дозвіл на відправлення вантажів в терміни і в обсягах погоджених з експедитором, а також інспекцію по заповненню перевізних документів.
Згідно пункту 2.2. договору, яким визначені обов'язки клієнта, останній зобов'язаний надавати експедитору запит (пропозиції) (по факсу, електронною поштою) на перевезення вантажів з визначенням маршруту перевезення, надавати експедитору після відправлення, але не пізніше однієї доби письмову інформацію за формою, найменування вантажу, його вага, дата відправлення, маршрут прямування. Для надання послуг за цим договором клієнт зобов'язаний надати експедитору відповідне доручення, яке є невід'ємною його частиною. (Т.1 а.с.78-81).
Згідно п.п. 3.4. договору сторони здійснюють звірку розрахунків щомісячно.
Проте, в матеріалах справи відсутні документи, які згідно договору повинні бути надані експедитором або клієнтом, зокрема відсутній запит клієнта до експедитора на перечення вантажу із зазначенням маршруту перевезення, відсутні докази узгодження між експедитором та клієнтом маршруту перевезення та умови перевезення вантажу, експедитором, відповідно до п.п. 2.1.2 договору не надсилався дозвіл на відправлення вантажів в терміни і обсягах, погоджених з експедитором, також відсутнє доручення на надання послуг за договором, яке є невід'ємною частиною договору, як зазначено в п.п. 2.2.12.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи.
Як вбачається з податкових накладних, які були складені та видані ТОВ «Арттранс»за березень та квітень 2011 року, які нібито фіксують факт здійснення господарських операцій, а саме надання транспортних послуг з експедирування контейнерів з вантажем, у графі вид цивільно-правового договору зазначені рахунки-фактури з відповідним номером та датою, а не договір транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів від 16.11.2009 року.
Отже, виходячи з викладеного суд робить висновок, що податкові накладні, які фіксують факт здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом, виписані на підставі рахунків - фактур, які до суду не надані, а не на підставі договору, укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ «Арттранс»від 16.11.2009 року.
Це саме стосується і актів здачі-прийняття робіт, у яких зазначено, що виконавцем були проведені роботи та надані послуги по рахункам, проте останні до суду надані не були.
За таких обставин, суд не має можливості встановити зв'язок між договором від 16.11.2009 року, укладеним позивачем та його контрагентом ТОВ «Арттранс»та первинними документами, а саме податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, міжнародними товарно-транспортними накладними, які надані до суду в якості підтвердження виконання вищевказаного договору.
Також у п. 3 акту перевірки від 30.01.2012 року № 261/23-34/36674979/1 зазначено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Арттранс»відповідно до укладеної угоди від 01.03.2011 року № 01218, проте вказані угода до суду також надана не була.
Крім того, згідно довідки ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Арттранс»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Транс Фаворит»від 27.01.2012 року № 414/23-5/35050872 встановлено, що на виконання умов договору № 16/11/2009 від 16.11.2009 року ТОВ «Арттранс»виступало як перевізник, виконуючи перевезення власними транспортними засобами, так і посередником, залучаючи до організації перевезення вантажів інші підприємства (Т.3 а.с.197-212), зокрема ТОВ «Дельта плюс юг».
Згідно акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 02.12.2011 року № 8770/23-5/35050872 щодо документального підтвердження господарських відносин ТОВ «Арттранс»з ТОВ «Дельта плюс юг»встановлено, що угоди по ланцюгу постачання від ТОВ «Дельта плюс юг» не мають реального характеру у березні на суму ПДВ 106589 грн., у квітні 2011 року на суму ПДВ -22689 грн. (Т.3 а.с.214-226).
У вказаному акті також зазначено, що у ТОВ «Дельта плюс юг»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, отже угоди, укладені з контрагентами за період березень, квітень 2011 року, зокрема з контрагентом ТОВ «Арттранс»є такими, що не створюють реальних правових наслідків. Отже ТОВ «Дельта плюс юг»у березні та квітні 2011 року не надавало послуг по договору для ТОВ «Арттранс», а оскільки підприємство ТОВ «Арттранс»не отримувало послуг від ТОВ «Дельта плюс юг»воно не могло продати вищевказані послуги відповідної номенклатури позивачу.
Так, як вбачається з актів виконаних робіт між позивачем та ТОВ «Арттранс»та між ТОВ «Арттранс»та «Дельта плюс юг»контейнери, за перевезення яких сплатив позивач товариству з обмеженою відповідальністю «Арттранс», останньому нібито надавав послуги з експедирування «Дельта плюс юг», що не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи. Таким чином факт надання послуг підтверджується, але не встановленою особою, яка не відомо чи є платником податку взагалі.
Отже ТОВ «Арттранс»є посередником між ТОВ «Дельта плюс юг»та ТОВ «Транс Фаворит», оскільки реалізувало у березні та квітні послуги, придбані у ТОВ «Дельта плюс юг»покупцю ТОВ «Транс Фаворит», а тому ТОВ «Арттранс»- вигодотранспортуючий суб'єкт, оскільки суб'єкт господарювання, що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим субєктом та вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна, економічна вигода від діяльності, що ними -здійснюється, чи від окремих операцій, що вони здійснюють -відсутня.
Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, вищевикладені обставини, а саме відсутність у матеріалах справи документів, які згідно договору повинні бути надані експедитором або клієнтом, зокрема запит клієнта до експедитора на перечення вантажу із зазначенням маршруту перевезення, докази узгодження між експедитором та клієнтом маршруту перевезення та умови перевезення вантажу, дозвіл на відправлення вантажів в терміни і обсягах, погоджених з експедитором, доручення на надання послуг за договором, яке є невід'ємною частиною договору, а також висновки акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси стосовно підприємства ТОВ «Арттранс», яке у березні квітні 2011 року було постачальником послуг ТОВ «Транс Фаворит», дають суду підстави вважати, що операції з поставки послуг транспортного експедирування в адресу ТОВ «Транс Фаворит» не мають реального правового характеру та здійснювались з метою надання податкової вигоди від третіх осіб.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Водночас ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Тому будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якою відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Оскільки, як встановлено вище, укладені позивачем правочини з вищевказаними контрагентами не мають реального товарного характеру, а отже не підтверджено отримання позивачем товарів, послуг від вищевказаного контрагента, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, тому всі первинні документи, зокрема податкові накладні, отримані позивачем від вказаного контрагента не мають доказовості здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а тому суми ПДВ зазначені у таких податкових накладних не можуть бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту у період за березень, квітень 2011 року.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, а так як встановлено судом цього не було, то позивач неправомірно збільшив суму податкового кредиту за березень та квітень 2011 року на суму 129278 грн. та відповідно занизив податкове зобов'язання з ПДВ на цю суму.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені обставини, докази, що їх підтверджують та нормативно-правові акти, що регулюють дані відносини, суд прийшов до висновку, що позивач не довів суду обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, а тому вони є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись, ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс фаворит»до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №0000172334 від 12.03.2008р. відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254 КАС України.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлений 10.09.2012 року.
Суддя Е.А.Іванов.
10 вересня 2012 року
.