Категорія №10.1
Іменем України
10 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/6485/2012
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Лагутін А.А., розглянувши у м. Луганську у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
20 серпня 2012 року управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області (далі - Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5455,60 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. Відповідно п. 4 ч.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) та п.п. 2.1.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року № 994/18289 (далі - Інструкція № 21-5), фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску. Фізичні особи - підприємці на спрощеній системі оподаткування зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітнім періодом (п. 8 ст. 9 Закону № 2464). В порушення п. 1 ч. 2 ст. 6, ч, 8 ст. 9 Закону № 2464, відповідач не сплатив єдиний внесок, нарахований за 2011 рік, що спричинило виникнення простроченої заборгованості із сплати єдиного внеску, яка складає 5455,60 грн. Позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості на свою користь.
Відповідач повідомлений належним чином про відкриття провадження у скороченому провадженні, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (аркуш справи 12).
У встановлений судом строк відповідачем не подано ані заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_1) є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована 23.03.2005 року за НОМЕР_2 Сватівською районною державною адміністрацією Луганської області, та з 28.03.2005 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області як платник страхових внесків (аркуші справи 2,3).
У відповідача утворилась заборгованість перед ПФУ по сплаті несплачених сум страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 5455,60 грн., що підтверджується звітом відповідача за 2010 рік, карткою особового рахунку платника (аркуші справи 7-8,9-10).
Частиною 1 ст.2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464 (далі - Закон № 2464) встановлено, що цей закон регулює відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише в випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до п. 4 ч.1 Закону №2464 та п.п. 2.1.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року № 994/18289 (далі - Інструкція № 21-5), фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску. Згідно п.3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 та п.3.4 Інструкції № 21-5, єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються самостійно для себе, але не більше максимальної величини нарахування єдиного внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути менше за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до ст.1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті.
Фізичні особи - підприємці на спрощеній системі оподаткування зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітнім періодом (п. 8 ст. 9 Закону № 2464). Тобто, фізичні особи - підприємці на спрощеній системі оподаткування сплачують єдиний внесок щомісячно у вигляді авансових платежів у розмірі, які вони визначають самостійно до 20 числа місяця, що настає за місяцем, за який сплачується єдиний внесок.
Сума єдиного внеску, сплаченого у вигляді авансових платежів, враховується платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для зазначеної категорії платників є календарний рік, а саме до 20 січня, згідно п. 4.6. Інструкції №21-5.
Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 року № 22-2 (далі - Порядок №22-2) передбачено, що фізичні особи - підприємці на спрощеній системі оподаткування формують та подають до органів Пенсійного фонду згідно з додатком 5 до Порядку один раз на рік до першого квітня року, що настає за звітним роком.
Відповідачем 26.03.2012 року до управління був наданий звіт «Про суми нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування за 2011 рік», в якому у графі 4 «Усього до сплати єдиного внеску» зазначена сума 4010,30 грн.(аркуш справи 9).
30.03.2011 року позивачем здано до ПФУ звіт про нарахування внесків за 2010 рік, в якому відповідачем самостійно визначено розмір страхових внесків які підлягають сплаті за 2010 рік у загальній сумі 1852,80 грн., та фактичну сплату страхових внесків в сумі 120,00 грн.(аркуш справи 8).
В порушення п. 1 ч. 2 ст. 6, ч, 8 ст. 9 Закону № 2464, відповідач не сплатив єдиний внесок, нарахований за 2010 та 2011 роки, що спричинило виникнення простроченої заборгованості із сплати єдиного внеску, яка в загальній сумі складає 5455,60 грн.
Відповідно до Закону № 2464, суми єдиного внеску своєчасно не сплачені платником у встановленні строки вважаються простроченою заборгованістю - недоїмкою із сплати єдиного внеску.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
Відповідно до ч.4 ст. 25 Закову № 2464, позивачем вживались заходи щодо ліквідування вказаної заборгованості, а саме на адресу відповідача була направлена вимога № Ф-2824 від 09.02.2012 року з повідомленням про вручення поштового відправлення (аркуш справи 5), та вимога № Ф-127 від 03.04.2012 року з повідомленням про вручення поштового відправлення (аркуш справи 6). Вказані вимоги отримані відповідачем особисто.
Згідно п.п.8 п. 6.4 Інструкції №21-5, якщо платник на день надіслання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив у встановленому порядку про зміну місцезнаходження, вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.
Оскільки відповідач самостійно визначену заборгованість до теперішнього часу не сплатив, вимоги про сплату боргу не оскаржив та не узгодив із органами Пенсійного фонду, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача несплачені суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4010,30 грн. та заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1445,30 грн.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов позовом управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.к.НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області (92600, Луганська область, м. Сватове, пл. 50-річча Перемоги, 38, і.к 21792614) борг по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4010,30 грн. (чотири тисячі десять гривень тридцять копійок) та заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1445,30 грн.(одна тисяча чотириста сорок пять гривень тридцять копійок).
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяА.А. Лагутін