Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/6292/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Лазарєва В.В.
при секретарі Бобирь Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, ВРЕР № 2 м. Донецька при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області про визнання неправомірною вимогу та стягнення примусово сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із придбанням автомобіля у розмірі 6106,89 грн.,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, ВРЕР № 2 м. Донецька при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області про визнання неправомірною вимогу та стягнення примусово сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із придбанням автомобіля у розмірі 6106,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він придбав на підставі договору купівлі-продажу легковий автомобіль марки «TOYOTA», модель «Avensis», державний номер НОМЕР_1, рік випуску - 2012. Згідно акту приймання-передачі від 21.05.2012 року в автосалоні ТОВ Автогалс позивачеві передали зазначений автомобіль разом з квитанцією про сплату збору за реєстрацію транспортних засобів у розмірі 137,00 грн. та квитанцією про сплату збору при відчуженні автомобіля у розмірі 3 % від вартості автомобіля - 6106,89 грн.
Зазначив, що відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-Вр визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, яким, зокрема, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Відмічає, що він не є платником збору з операцій з відчуження автомобіля, тому, сплачені ним кошти підлягають поверненню.
Просив суд, визнати неправомірною вимогу УПФУ в Кіровському районі м. Донецька, ВРЕР № 2 м. Донецька при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області про необхідність сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при реєстрації придбаного автомобіля та стягнути з Головного управління державної казначейської служби України в Донецькій області сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при реєстрації автомобіля у розмірі 6106,89 грн. на користь позивача.
В судове засідання позивач не прибув. Через канцелярію суду надав письмову заяву, в якій уточнив позовні вимоги, а саме, просив стягнути з Головного управління державної казначейської служби України в Донецькій області за рахунок коштів Державного бюджету сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при реєстрації автомобіля у розмірі 6106,89 грн. на користь позивача. Інші позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Через канцелярію суду надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька в судове засідання не прибув. Через канцелярію суду надав письмові заперечення проти позовних вимог (а.с. 48-50), в яких посилався на те, що відповідно пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом, у тому числі і купівлі легкових автомобілів у торгівельних організацій. Вважає, що вказаний пункт на суперечить, а лише уточнює та конкретизує пункт 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування". До того ж, вважає, що Управління ПФУ є неналежним відповідачем у справі, оскільки Порядком визначено процедуру сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до якої, збір сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціалістів фонду державного бюджету, відкритті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Так, 12.04.2012 року ОСОБА_1 придбав легковий автомобіль марки «TOYOTA», модель «Avensis», державний номер НОМЕР_1, рік випуску - 2012, номер шасі - НОМЕР_3 (а.с. 17).
При реєстрації автомобіля у ВРЕР № 2 м. Донецька при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області автосалоном ТОВ Автогалс за умови договору купівлі-продажу № Д-1844 від 12.04.2012 року був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування збір за рахунок коштів позивача за автомобіль марки «TOYOTA», модель «Avensis» в розмірі 6106,89 грн. (3 % від вартості автомобіля), що підтверджено квитанцією № 1136056 від 22 травня 2012 року (а.с. 16).
Пунктом 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР (далі Закон № 400/97-ВР), в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, тобто у редакції від 13.01.2011 року, визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, серед яких юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Отже, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на фізичну особу лише у випадку відчуження, а не при купівлі (придбанні) автомобіля.
Проте, відповідно до пункту 12 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
Відповідно до п. 15 цього ж Порядку суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.
У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року N 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, пункт 12 Порядку суперечить вимогам пункту 7 статті 1 Закону № 400/97-ВР, та по-різному врегульовують одне й те саме питання, виходячи з вимог частини 4 статті 9 КАС України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9, суд вважає, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає пункт 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, тобто у редакції від 13.01.2011 року).
Згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Така ж, правова позиція викладена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 23.03.2010 року у справі № К-22354/07 та у рішенні Верховного Суду України від 17.06.2008 року у справі за позовом фізичної особи до Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі про повернення безпідставно стягнутого збору на обов'язкове пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Як вбачається із заяви позивача про уточнення позовних вимог, він просить стягнути з Головного управління державної казначейської служби України в Донецькій області за рахунок коштів Державного бюджету сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при реєстрації автомобіля у розмірі 6106,89 грн. на користь позивача.
Враховуючи, що згідно пункту 16 Порядку сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачена позивачем за квитанцією № 1136056 від 22 травня 2012 року була зарахована в установленому порядку до спеціального фонду Державного бюджету, суд вважає за необхідне для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та стягнути на користь останнього сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі-продажу автомобіля в розмірі 6106,89 грн. з Державного бюджету України.
Що стосується позовних вимог в частині визнання неправомірною вимогу УПФУ в Кіровському районі м. Донецька, ВРЕР № 2 м. Донецька при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області про необхідність сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при реєстрації придбаного автомобіля, суд вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а саме: вимогу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % від вартості автомобіля у сумі 6109,89 грн.; вимогу ВРЕР № 2 м. Донецька при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % від вартості автомобіля у сумі 6109,89 грн.
До того ж, у відповідності до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998р. № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1371), державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Крім того, стягнення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі-продажу автомобіля в розмірі 6106,89 грн. з Державного бюджету України на користь позивача є достатнім та повним захистом прав позивача.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, ВРЕР № 2 м. Донецька при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області про визнання неправомірною вимогу та стягнення примусово сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із придбанням автомобіля у розмірі 6106,89 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, ВРЕР № 2 м. Донецька при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області про визнання неправомірною вимогу та стягнення примусово сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із придбанням автомобіля у розмірі 6106,89 грн., - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2) сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із придбанням автомобіля у розмірі 6106 (шість тисяч сто шість) грн. 89 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ((ІНН НОМЕР_2) понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 06 вересня 2012 року.
Постанова виготовлена у повному обсязі 11 вересня 2012 року.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Лазарєв В.В.