28 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/8958/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді
Юркова Е.О. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Хладон» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Хладон» з вимогами:
- стягнути з Комунального підприємства «Хладон» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 28356,07 грн.;
- стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 192,78 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2012 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 28356,07 грн.
Дана сума заборгованості по адміністративно господарських санкціях підтверджується документом - Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2011 рік №03-07/4206 від 15.05.2012 за 2011 рік та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.
Розмір пені у сумі 192,78 грн. підтверджується Розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.
Оскільки вищезазначені суми відповідачем не сплачено, утворилася заборгованість у розмірі 28548,85 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, до канцелярії суду від позивача надійшло письмове клопотання з проханням розглянути справу без участі його представника, позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до канцелярії суду від відповідача надійшло письмове клопотання з проханням розглянути справу в порядку письмового провадження, та надав до суду заперечення, в обґрунтування якого зазначив, що адміністрацією підприємства для виконання вимог закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в 2011 році створено робоче місце для працевлаштування інваліда та занесено в штатний розклад за спеціальністю - сторож у відділ охорони.
Для оприлюднення вакансії та працевлаштування робітника адміністрація підприємства неодноразово зверталась до Криворізького міського центру зайнятості про наявність вакансій сторожа інваліда.
Звіти подавались у червні, липні, серпні, вересні 2011 року. Криворізьким МЦЗ в 2011 році було направлено для працевлаштування вісім осіб, але з різних причин (не влаштовувала заробітна плата, місце розташування підприємства, графік роботи, виконання службових обов'язків) відмовлялися від працевлаштування. Робота по працевлаштуванню інваліда була подовжена у 2012 році. На даний час за направленням Криворізького МЦЗ на підприємстві працевлаштовано інваліда на посаду сторожа відділу охорони.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на Комунальне підприємство «Хладон» покладається обов'язок працевлаштування інвалідів за рік у кількості одного робочого місця.
Адміністрацією підприємства для виконання вимог закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в 2011 році створено робоче місце для працевлаштування інваліда. Занесено в штатний розклад за спеціальністю - сторож у відділ охорони. Для оприлюднення вакансії та працевлаштування робітника адміністрація підприємства неодноразово зверталась до Криворізького міського центру зайнятості про наявність вакансій сторожа інваліда.
Звіти подавались у червні, липні, серпні, вересні 2011 року (форма № 3-ПН). Криворізьким МЦЗ в 2011 році було направлено для працевлаштування вісім осіб, але з різних причин (не влаштовувала заробітна плата, місце розташування підприємства, графік роботи, виконання службових обов'язків) відмовлялися від працевлаштування. Робота по працевлаштуванню інваліда була продовжена у 2012 році. На даний час за направленням Криворізького МЦЗ на підприємстві працевлаштовано інваліда на посаду сторожа відділу охорони.
Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у відповідності до 4% нормативу від штатної чисельності - зазначено 1 особу.
Тобто з урахуванням 1 незайнятого робочого місця, призначеного для працевлаштування інвалідів сума адміністративно-господарських санкцій, яку відповідач повинен перерахувати до Державного бюджету, було встановлено позивачем в розмірі 28356,07 та пеня в розмірі 192,78 грн.
Згідно ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що на даний час за направленням Криворізького МЦЗ на підприємстві працевлаштовано інваліда на посаду сторожа відділу охорони, що підтверджується Звітом про прийнятих працівників на 07.06.2012р. (форма № 5-ПН) та Наказом КП «Хладон» за № 03 к від 06.06.2012р. щодо прийняття інваліда ОСОБА_1. на посаду сторожа у відділ охорони.
Окрім того, Відповідач систематично надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Щомісячно підприємство надавало у Криворізький Центрально-міський центр зайнятості Звіт про наявність вільних робочих місць (форма №3-ПН).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що підприємство вжило всі можливі заходи щодо повідомлення про наявність вільних місць виділених для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, Комунальне підприємство «Хладон» свої зобов'язання по працевлаштуванню інвалідів виконує в повному обсязі та згідно до вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Так, згідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гаранти, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.3 ст. 18-1 цього Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Статтею 19 Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації.
З аналізу положень частин 2, 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вбачається, що фактичне робоче місце має бути створено з урахуванням фізичних можливостей певного інваліда, індивідуальних програм реабілітації та в залежності від відповідної фізіології інваліда. Тому, безпосереднє створення робочого місця для інваліда, а саме його пристосування для праці інваліда, здійснюється в кожному окремому випадку спеціально для конкретної особи.
Таким чином, створення робочого місця інваліда може мати місце лише при безпосередньому працевлаштуванню конкретного інваліда, що підприємством і робиться. Інше діючим законодавством України не передбачене.
Аналіз норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх безпосереднього працевлаштування.
Таким чином, слід вважати, що відповідач здійснював всі залежні від нього дії для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Отже, якщо роботодавець вживав необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій у зв'язку з меншою, ніж установлено нормативом, середньообліковою чисельністю працюючих інвалідів, є безпідставним.
Із матеріалів справи вбачається, що визначеними органами влади інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися, так само інваліди безпосередньо не зверталися на вказане підприємство для працевлаштування.
Крім того відповідачем надано до суду докази про інформування позивача та Криворізького МЦЗ про наявність вакантних місць для працевлаштування інваліда.
Звіти відповідачем подавалися своєчасно. Робочі місця для інвалідів були створені. Створити спеціальне робоче місце для конкретного інваліда підприємство не мало об'єктивної можливості з причин відсутності МСЕК щодо кожного конкретного інваліда, які позивач не надав відповідачу.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, стаття 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що позивачем добросовісно виконані всі вимоги чинного законодавства щодо організації працевлаштування інвалідів на підприємстві, адміністративно-господарські санкції та пеня нараховані позивачем безпідставно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Хладон» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.
Копію постанови направити сторонам по справі.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.О. Юрков