22 серпня 2012 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Савчук М. В.
суддів: Бреславського О.Г., Половінкіної Н.Ю.
секретар Тодоряк Г.Д.
за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання правочинів недійсними, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 квітня 2012 року,
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 квітня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ КБ «ПриватБанк»про визнання правочинів недійсними відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити. Вирішити питання судових витрат.
Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову, судом першої інстанції було повно і всебічно з'ясовані обставини справи, дана вірна оцінка зібраним по справі доказам та правильно застосовані до даних правовідносин норми матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.07.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк»укладений кредитно-заставний договір № CVBHA80000114075, згідно умов договору ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 18596,52 доларів США на придбання автомобіля з кінцевим терміном повернення до 10.07.2013 року,а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в порядку передбаченому кредитним договором.
В забезпечення виконання зобов'язань відповідно до положень кредитно - заставного договору ОСОБА_2 надав в заставу автомобіль марки Mercedes -Benz, модель Vito 2000 року випуску,р/н НОМЕР_1.
Сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 1982 року.
Згідно зі ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (ч.1).
При укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч.2).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже положення ст.65 СК України щодо порядку розпорядження майном, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, що стосуються саме розпорядження спільним майном подружжя, і не стосуються права одного з подружжя на отримання кредиту.
У відповідності до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі ч.ч.1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральнимморальним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Стаття 13 Закону України «Про заставу» в редакції , яка діяла на час укладення спірного кредитно - заставного договору, договір застави транспортного засобу повинен був укладатися в письмовій формі, нотаріального посвідчення такий договір не потребував.
Відповідно зазначеного Закону є безпідставними посилання в апеляційній скарзі на те, що кредитно -заставний договір є недійсним з підстав порушення його нотаріального посвідчення.
Частиною 4 ст.65 СК України передбачено, що договір укладений одним з подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.
Відповідно до ст.73 СК України за зобов'язанням одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. На майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, стягнення може бути накладено лише в тому разі, якщо судом встановлено, що договір був укладений однім з подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержано за договором, використовується на її потреби.
Однак факту укладення договору в інтересах сім'ї судом не встановлено. Цей договір, як вбачається з його змісту, укладено в інтересах ПАТ»Приватбанк « та ОСОБА_2
Посилання апелянта на те, що при укладенні договору застави не отримано нотаріальної посвідченої її згоди на вчинення правочину є безпідставними, оскільки судом не встановлено, що на нотаріальне посвідчення договору застави транспортного засобу наполягала одна зі сторін.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України підстав для визнання оспорюваного кредитно-заставного договору недійсним.
Згідно вимог ст.572 ЦК України кредитор ( заставодержатель ) має право у разі невиконання боржником ( заставодавцем ) зобов'язання , забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави ) .
Отже, посилання апелянта на незаконність відчуження вказаного автомобіля є безпідставним. Крім того, позивачем не доведено належними доказами відчуження вказаного автомобіля.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апелянта не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України , колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 25 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді :