Черкаський районний суд Черкаської області 10.11.2011 10:15:40
Дата документу 12.09.2012
Справа № 1-327/11
12 вересня 2012 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Іваненка І. В.
при секретарі Заруба Н. М.
за участю прокурора Пилипенка П. М., Кривенко Є. П.
захисника ОСОБА_1
представників потерпілої ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області, громадянина України, українця, освіта вища, не одруженого, працює автослюсарем в ПП «АТ Автоінвестстрой- Черкаси», військовозобов'язаного, проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
ОСОБА_4 21 квітня 2011 року близько 13 години 00 хвилин в селі Червона Слобода Черкаського району Черкаської області, керуючи автомобілем ВАЗ-2101, д.н. НОМЕР_4, та рухаючись по автодорозі «Канів-Черкаси-Кременчук»від міста Чигирин Черкаської області у напрямку до міста Черкаси, в порушення вимог п.п. 2.3 б) та 12.3 Правил дорожнього руху України проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому в момент виникнення небезпеки для свого руху у вигляді пішохода ОСОБА_5, який вийшов на проїзну частину автодороги позаду маршрутного автобуса № 142 сполученням «Черкаси-Червона Слобода», марки ПАЗ-32054, д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, що розпочав рух із заїзного карману зупинки громадського транспорту «вул. Фестивальна»у напрямку до міста Чигирин Черкаської області, та перетинав її у непризначеному для переходу місці зліва направо відносно напрямку руху автомобіля ВАЗ-2101 д.н. НОМЕР_4; вчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу та напроти вказаної зупинки громадського транспорту скоїв наїзд на вказаного пішохода. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до Третьої Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги, де помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 362/8 від 24.06.2011 року причиною смерті ОСОБА_5 є черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку та крововиливів під оболонки головного мозку. Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля ВАЗ-2101, д.н. НОМЕР_4 ОСОБА_4, а саме вимог п.п. 2.3 б) та 12.3 Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням цієї дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_5
Під час досудового слідства та в судовому засіданні підсудний свою вину не визнав, вказавши, що ДТП відбулося не з його вини. Зокрема показав наступне. 21 квітня 2011 року близько 13 години 00 хвилин він керував автомобілем ВАЗ-2101, д.н. НОМЕР_4 та рухався по автодорозі «Канів-Черкаси-Кременчук»в селі Червона Слобода Черкаського району від центру села у напрямку до міста Черкаси. По автодорозі рухався зі швидкістю 55-60 км/год ближче до центру проїзної частини. У салоні автомобіля був сам, будь-якого вантажу у салоні автомобіля не було. Він почував себе нормально, до цього будь-яких спиртних напоїв чи сильнодіючих медичних препаратів не вживав. Автомобіль перебував у справному технічному стані. Він наближався до перехрестя з вулицею Фестивальна, що примикає до проїзної частини автодороги з правої сторони по напрямку його руху. Навпроти вул. Фестивальна, але з лівої сторони автодороги, розташований заїзний карман зупинки громадського транспорту. Коли він наближався до вказаного заїзного карману, то бачив, що у ньому стоїть маршрутний автобус марки ПАЗ білого кольору. В певний момент вказаний маршрутний автобус розпочав рух і почав виїжджати на проїзну частину автодороги. Коли автобус вже перебував передньою частиною на зустрічній смузі руху і відстань від його лівої бокової частини до центру проїзної частини автодороги складала близько 1,0 - 1,50 м, він побачив як позаду нього проїзну частину автодороги перебігає якийсь чоловік похилого віку. В момент, коли він побачив пішохода, той знаходився приблизно посередині зустрічної смуги руху. Пішохід рухався у темпі швидкого бігу у напрямку до правого узбіччя, в правій руці тримав якийсь пакет. Як тільки він побачив пішохода, то відразу застосував екстрене гальмування. Однак пішохід, не дивлячись у його сторону, продовжував рухатись вперед у тому ж темпі руху. Оскільки відстань до пішохода була малою, тому він не зміг зупинитись до лінії руху пішохода і збив його. Від удару пішохід впав на лобове скло, а коли автомобіль зупинився, то впав на праве узбіччя. Він відразу вийшов з салону автомобіля та підбіг до потерпілого. Побачивши у нього кров, він почав телефонувати у швидку, яка прибула на місце пригоди приблизно через 10-15 хвилин. Невдовзі на місце пригоди прибули працівники ДАІ. Потім був проведений огляд місця події, в чому він приймав участь. Як йому стало відомо пізніше, ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий ОСОБА_5 помер у лікарні. Свою вину у вчиненні злочину він не визнає оскільки впевнений, що правил дорожнього руху України у тій дорожній обстановці не порушував, адже в момент виявлення пішохода відразу застосував екстрене гальмування. На його думку, причиною ДТП стало те, що пішохід вибіг на проїзну частину позаду маршрутного автобуса та перетинав її у не призначеному для переходу місці, хоча поруч розташований пішохідний перехід. Заявлений до нього цивільний позов також не визнав. Вказав, що цивільна відповідальність на час ДТП була застрахована в СК «Універсальна».
Потерпіла ОСОБА_8 у судовому засіданні показала, що загиблий чоловік є її батьком, який проживав разом з нею в одному домоволодінні. Він перебував на пенсії. Проблем з опорно-руховою системою у нього не було. Пересувався він самостійно, але повільно, оскільки вже мав похилий вік, а також давно хворів серцево-судинними хворобами. На обліках у лікарів нарколога чи психіатра він не перебував і ніколи за медичною допомогою до них не звертався. 21 квітня 2011 року близько 11 години 00 хвилин її батько вийшов з дому, повідомивши їй, що поїде у місто Черкаси, щоб зняти грошей з пенсійної картки та купити продуктів. Близько 13 години 00 хвилин до неї додому у особистих справах приїхав брат. Потім він знову поїхав десь у своїх справах, але буквально через декілька хвилин повернувся та повідомив, що батька біля зупинки збила машина. Вона разом з братом поїхала на місце пригоди. Як виявилось, що місце пригоди розташовувалось саме на перехресті вул. Фестивальна та автодороги «Канів-Черкаси-Кременчук». Вона бачила, що на проїзній частині автодороги стоїть автомобіль ВАЗ-2101 сірого кольору, у якого було пошкоджене лобове скло та деформований капот спереду. Вказаний автомобіль знаходився на смузі руху, що веде до міста Черкаси та був розвернутий передньою частиною у напрямку до міста Черкаси. Її батько лежав на правому узбіччі попереду автомобіля. Навколо місця пригоди зібралось багато людей. Саме в цей момент на місце події прибула карета швидкої допомоги. Медичні працівники помістили батька у швидку і повезли його до Третьої Черкаської міської лікарні. Вона також з ними поїхала. Батька відразу госпіталізували до відділення анестезіології. Про обставини події вона вже дізналась пізніше, спілкуючись із жителями села, працівниками міліції та водієм автомобіля ВАЗ-2101. Вночі ІНФОРМАЦІЯ_2 її батько помер у лікарні, так і не прийшовши до свідомості. Потерпіла заявила і підтримала цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, вказавши, що підсудний до цього часу нічого не відшкодував їй. Вимагає для підсудного суворого покарання.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що він працює водієм маршрутного автобуса у ВАТ «ПМК-92». 21 квітня 2011 року він перебував на роботі та здійснював перевезення пасажирів по маршруту № 142 сполученням «Черкаси-Ч. Слобода. Згідно з графіком близько 13.00 години він рухався по маршруту від міста Черкаси в село Червона Слобода, а саме наближався до зупинки громадського транспорту «вул. Фестивальна». Ця зупинка розташована з правої сторони проїзної частини автодороги «Канів-Черкаси-Кременчук»в селі Червона Слобода напроти перехрестя з вул. Фестивальною. В салоні автобуса на той час було багато людей. По ходу руху автобус заїхав у карман зупинки «вул. Фестивальна», де зупинився. Вказав, що він повністю заїхав у заїзний карман, й після остаточної зупинки відчинив двері автобуса. У праве дзеркало заднього виду він бачив, що із задніх дверей автобуса почали виходити пасажири. Однак скільки саме їх було та якої вони були статі, не пам'ятає. Після закриття дверей він включив лівий покажчик повороту та подивився у ліве дзеркало заднього виду. У дзеркалі позаду автобуса будь-яких пішоходів не бачив. Коли він повністю виїхав із зупинки та проїхав певну відстань по автодорозі, то побачив, як повз автобус у напрямку до міста Черкаси проїхав якийсь легковий автомобіль. Коли цей автомобіль проїхав повз нього, то він почув сильний звук. І саме тоді хтось із пасажирів автобуса почав кричати, що якийсь автомобіль збив пішохода. Оскільки у автобусі знаходились пасажири, він продовжив рух по маршруту. Коли повертався назад, то побачив, що на тому місці стояв автомобіль ВАЗ-2101 сірого кольору. Навколо було багато людей, працівники міліції.
Свідок ОСОБА_9 (кондуктор маршрутного автобуса), покази якої за її заявою та згодою учасників розгляду справи суд дослідив з матеріалів справи, на досудовому слідстві надала покази, які є аналогічними за змістом показам свідка ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показала, що вона працює продавцем у продуктовому кіоску, який розташований в селі Червона Слобода Черкаського району на перехресті автодороги «Канів-Черкаси-Кременчук» та вул. Фестивальна. 21.04.2011 року вона перебувала на своєму робочому місці. Близько 13.00 години вона почула сильний звук гальмування якогось автомобіля. Вона виглянула у віконце кіоску і побачила, як автомобіль ВАЗ-2101 сірого кольору, що рухався по автодорозі у напрямку до міста Черкаси, збиває чоловіка. В момент удару пішохід був обернений правим боком до автомобіля. Удар відбувся на смузі руху автомобіля. Пішохід вже знаходився за 2-3 кроки до лівого краю дороги, якщо дивитись по напрямку руху до міста Чигирин Черкаської області. Це відбувалось навпроти зупинки громадського транспорту «вул. Фестивальна»на місці, де немає пішохідного переходу. Від удару пішохід впав на лобове скло автомобіля, а потім його відкинуло вперед, і він впав на узбіччя перед автомобілем. З салону автомобіля вийшов водій, якого вона бачила вперше. Навколо почали збиратись люди. Невдовзі на місце події приїхала карета швидкої допомоги і працівники ДАІ.
Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_11, який проводив судову автотехнічну експертизу по справі, повністю підтвердив свій експертний висновок, згідно з яким у причинному зв'язку з наслідками ДТП перебуває невідповідність дій водія ОСОБА_4 ПДР України. Вказав, що вихідні дані для експертизи були надані слідчим, й він не має права самостійно брати вихідні дані для експертизи.
Допитаний у судовому засідані слідчий Сирота П. П. показав, що надані ним на автотехнічну експертизу вихідні дані були об'єктивно узяті з результатів оперативних заходів та слідчих дій по справі, зокрема з матеріалів оформлення ДТП, показів самого водія, свідків, протоколів відтворення обстановки та обставин події за участю водія та свідків. Вказав, що у випадку суперечностей між показами водія та свідка, він спирався на покази свідка, як на покази особи незацікавленої.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показала, що 21 квітня 2011 року близько 13 години 00 хвилин вона знаходилась в селі Червона Слобода Черкаського району на зупинці громадського транспорту. На зупинці зупинився маршрутний автобус білого кольору, з якого вийшли жінка, дівчина, а із задніх дверей автобуса вийшов чоловік похилого віку. У правій руці він тримав пакет з продуктами. Він пройшов до задньої частини автобуса і повз неї почав виходити на проїзну частину дороги. Як тільки він пройшов задню частину автобуса і вже знаходився на проїзній частині, автобус почав рушати з місця далі у напрямку до міста Чигирин. Вона крикнула йому застереження, адже автобус ще не від'їхав, однак чоловік її не слухав і швидкою ходою продовжував рухатись через дорогу. Вона бачила, як він перетнув середину проїзної частини та продовжував рухатись до краю. Коли чоловік знаходився приблизно посередині смуги руху, що веде у напрямку до міста Черкаси, вона почула сильний звук гальмування і побачила, що то гальмував автомобіль ВАЗ-2101 сірого кольору, який рухався у напрямку до міста Черкаси. Пішохід, почувши звук гальмування автомобіля, подивився вправо, зупинився та чомусь зробив крок назад. Саме в цей момент і відбувся удар: автомобіль передньою частиною збив пішохода. Від удару чоловік полетів вперед і впав вже за краєм проїзної частини, а автомобіль зупинився перед ним. Побачивши це, вона відразу з мобільного зателефонувала у швидку допомогу. У салоні автомобіля ВАЗ-2101 був лише водій. Він вийшов з салону автомобіля та також кудись телефонував. Потім він постійно знаходився біля потерпілого. Приблизно через 5-7 хвилин на місце події приїхала карета швидкої допомоги.
Крім показів потерпілої, свідків, винуватість підсудного у вчиненні поставленого йому у вину злочину підтверджується даними матеріалів справи. Зокрема наступними:
- даними протоколу огляду місця події від 21.04.2011 року, схеми та фототаблиці до нього, яким виявлено та зафіксовано розташування автомобіля, ВАЗ-2101, д.н. НОМЕР_4, у кінцевому положенні після ДТП; місце розташування осипу скла, відокремлених деталей, продуктів харчування та слідів рідини бурого кольору, що схожа на кров; місця розташування, довжина слідів гальмування шин передніх та задніх коліс автомобіля ВАЗ-2101, д.н. НОМЕР_4; місце наїзду на пішохода зі слів водія ОСОБА_4 (Т-1, а.с. 3-9, 10, 12-13);
- даними протоколу додаткового огляду місця події за участю очевидця ОСОБА_12 від 27.04.2011 року, схеми та фототаблиці до нього. В ході цієї слідчої дії встановлено, що маршрутний автобус, з якого вийшов потерпілий, розпочав рух із карману зупинки громадського транспорту «вул. Фестивальна»в момент виходу потерпілого на проїзну частину автодороги «Канів-Черкаси-Кременчук»; з моменту виходу на проїзну частину автодороги «Канів-Черкаси- Кременчук»позаду маршрутного автобуса і до місця наїзду пішохід у полі зору водія подолав відстань 5,70 м із середньою швидкістю 6,70 км/год (Т-1а.с. 31-34, 35, 36);
- даними протоколу додаткового огляду місця події за участю водія ОСОБА_4 від 27.04.2011 року, схеми та фототаблиці до нього. В ході цієї слідчої дії встановлено, що в момент, коли водій виявив пішохода, який перетинав проїзну частину автодороги «Канів-Черкаси-Кременчук» позаду маршрутного автобуса, сам автобус вже перебував у процесі руху та знаходився безпосередньо на проїзній частині автодороги на відстані 16,10 м від лінії руху пішохода; з моменту потрапляння в поле зору водія ОСОБА_4 пішохід, який перетинав проїзну частину автодороги поза маршрутним автобусом зі швидкістю 6,70 км/год, до місця наїзду подолав відстань 4,70 м. При цьому автомобіль ВАЗ- 2101, д.н. НОМЕР_4 в цей момент знаходився на відстані 38,45 м до місця наїзду (Т-1, а.с. 37-41,43, 44);
- даними виписок із медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_5, згідно яких вказана особа тривалий час хворіла серцево-судинними захворюваннями (Т-1, а.с. 88, 89);
- даними висновку судово-медичної експертизи № 362/8 від 24.06.2011 року, у якому вказано, що причиною смерті ОСОБА_5 є черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку та крововиливів під оболонки головного мозку. При дослідженні трупа виявлена черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу під оболонки мозку, забою головного мозку, крововиливів в м'які покрови голови з внутрішнього боку, рани в правій лобній області. Вказана травма виникла внаслідок дії тупих предметів та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Також при дослідженні трупа виявлений синець на правому плечі та відкритий перелом кісток правої гомілки. Вказані ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів. Перелом кісток гомілки носить ознаки ушкодження середнього ступеня тяжкості. Синець носить ознаки легкого тілесного ушкодження. Не виключається можливість отримання вище вказаних тілесних ушкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди, що вказана у описовій частині постанови про призначення експертизи. Між вище вказаною черепно-мозковою травмою та настанням смерті існує прямий причинно-наслідковий зв'язок (Т-1, а.с. 111-112);
- даними протоколу очної ставки між свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_7 від 25.05.2011 року, в ході якої були уточнені обставини ДТП та виявлено, що покази цих осіб не містять суттевих відміннстей (Т-1, а.с. 126-127);
- даними протоколу очної ставки між підозрюваним ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_7 від 25.05.2011 року, в ході якої були уточнені обставини ДТП та виявлені протиріччя у показах цих осіб щодо розташування маршрутного автобуса у заїзному кармані зупинки та щодо подання звукового сигналу водієм автомобіля перед зіткненням (Т-1, а.с. 128-129);
- даними протоколу очної ставки між підозрюваним ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_12 від 25.05.2011 року, в ході якої були уточнені обставини ДТП (Т-1, а.с. 130-131);
- даними висновку судової автотехнічної експертизи № 4/148 від 25.06.2011 року, у якому вказано таке. Швидкість руху автомобіля ВАЗ-2101, д.н. НОМЕР_4, на момент початку утворення слідів гальмування складала близько 62,5 км/год. В дорожній обстановці, що склалась, водій автомобіля ВАЗ-2101, д.н. НОМЕР_4, ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України. Для оцінки дій пішохода ОСОБА_5 спеціальних (технічних ) пізнань в галузі автотехнічних досліджень не потрібно, а тому орган дізнання, слідчий або суд самостійно взмозі їх оцінити відповідно до вимог розділу 4 Правил дорожнього руху України. В момент виникнення небезпеки для руху водій автомобіля ВАЗ-2101, д.н. НОМЕР_4, ОСОБА_4, при русі з максимально допустимою швидкістю руху в населеному пункті, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_5 шляхом своєчасного застосування гальмування в умовах місця ДТП. Оскільки водій автомобіля ВАЗ-2101, д.н. НОМЕР_4 ОСОБА_4, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_5 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування в умовах місця ДТП, тому, з технічної точки зору, в діях водія ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України. За обставин, зазначених у постанові про призначення експертизи, в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП з технічної точки зору є несвоєчасне застосування екстреного гальмування водієм автомобіля ВАЗ-2101, д.н. НОМЕР_4, ОСОБА_4 в умовах місця ДТП (Т-1, а.с. 157-168).
За клопотанням сторони захисту суд двічі призначав додаткову судово автотехнічну експертизу й перевіряв можливість уникнення водієм зіткнення при поєднанні різних технічних параметів обставин ДТП, на які указували підсудний та захисник (швидкості автомобіля; швидкості руху загиблого чоловіка; відстані, яку загиблий подолав у полі зору водія; відстані між переднім краєм автомобіля та чоловіком у момент виявлення водієм перешкоди). Експертом були надані суду висновки № 4/162 від 28 травня 2012 року та № 4/215 від 30 липня 2012 року. В обох висновках експертом указано, що одночасне поєднання в певній дорожній ситуації указаних судом за клопотанням сторони захисту параметрів обставин ДТП не являється спроможним з технічної точки зору.
Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, у результаті повного, об'єктивного і всебічного їх розгляду в судовому засіданні, суд вважає, що обставини вчинення злочину підтвердилися у повному обсязі, пред'явлене обвинувачення доведене повністю.
Суд критично ставиться до показів ОСОБА_4 з приводу того, що винуватцем ДТП є загиблий ОСОБА_5, оскільки це нічим не підтверджується й суперечить іншим доказам по справі, зокрема показам свідків, висновкам експертиз. Суд вважає, що така позиція підсудного спрямована на уникнення передбаченої законом відповідальності за вчинене, оскільки причинний зв'язок між діями загиблого і наслідками ДТП не встановлений. Разом з тим суд вважає необхідним врахувати той факт, що загиблий перетинав проїзну частину дороги у невстановленому місці, при вирішенні цивільно-правових наслідків злочину.
Дії підсудного суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Під час призначення підсудному покарання у межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини цього ж кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину (злочин тяжкий), особу винного, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно (Т-1, а.с. 191); враховуючи відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання; враховуючи, що підсудний до кримінальної відповідальності притягується вперше, суд вважає, що необхідним і достатнім кримінальним покаранням для виправлення особи та запобігання вчиненню ним нових злочинів є кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк з обов'язковим застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Суд не вбачає обґрунтованих підстав для звільнення підсудного від покарання (у тому числі в порядку амністії) чи від відбування покарання, незважаючи на позитивні характеристики, необережний характер вчиненого й вчинення злочину ним вперше, зважаючи на відсутність у підсудного розкаяння в своїх діях й тяжкий характер наслідків вчиненого. Крім цього, суд враховує позицію потерпілої та її представника (доньки та онуки загиблого), які вимагали суворого покарання для підсудного, вказуючи, що він жодним чином також не виявив свого розкаяння у відносинах із родичами загиблого. Суд вважає, що за таких обставин справити на підсудного достатньо ефективний виправний вплив можливо лише за умови його ізоляції від суспільства.
Запобіжний захід підсудному суд вважає можливим залишити у вигляді підписки про невиїзд до вступу вироку у законну силу, оскільки підсудний має постійне місце проживання і місце роботи й добросовісно виконував свої процесуальні обов'язки. Обґрунтованих підстав вважати, що він може ухилятися від відбування призначеного покарання суд не має.
Арешт, накладений на майно ОСОБА_4 (Т-1, а.с. 197-198) без визначення конкретного майна, яка арештовується, суд вважає доцільним залишити в силі до остаточного вирішення питання щодо цивільно-правових наслідків вчиненого злочину. Разом з тим суд вважає необхідним скасувати арешт, накладений на автомобіль ВАЗ-2101, д.н. НОМЕР_4, (Т-1, а.с. 199-200), оскільки цей автомобіль підсудному не належить. Його власником є ОСОБА_13 (Т-1, а.с. 187-188).
Судові витрати по справі в сумі 1155 грн. 84 коп. необхідно стягнути з підсудного на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області.
Також з підсудного на користь потерпілої необхідно стягнути 4000 грн. витрат на правову допомогу адвоката ОСОБА_2, які підтверджуються відповідною квитанцією.
Речові докази по справі, а саме автомобіль ВАЗ-2101, д.н. НОМЕР_4, який перебуває на спеціальному майданчику тимчасового утримання транспортних засобів при УДАІ УМВС України в Черкаській області, необхідно повернути ОСОБА_13 як власнику.
Потерпілою по справі до підсудного та СК «Універсальна»(поліс страхування Т-2, а.с. 59) заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальних витрат на лікування батька та витрат на ритуальні послуги в сумі 25580 грн. 99 коп. та моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.
Підсудний позов не визнав. Представник СК «Універсальна»ОСОБА_14 у судовому засіданні показав, що у разі встановлення вини підсудного у вчиненні ДТП і належного підтвердження розміру збитків, страхова компанія буде відшкодовувати їх згідно з рішенням суду в межах встановлених законом лімітів відповідальності страхової компанії. Зазначив, що на даний час до страхової компанії звернення з приводу виплати компенсації щодо цієї ДТП не надходили.
Суд вважає, що цивільний позов підлягає задоволенню частково.
Сума заявлених потерпілою матеріальних витрат складається з 20 927 грн. 30 коп. витрат на лікування батька; 846 грн. 69 коп. витрат за судово-медичні послуги у зв'язку зі смертю батька (Т-2, а.с. 6); 365 грн. 00 коп. вартості ритуальних послуг (Т-2, а.с. 7) та 3442 грн. 00 коп. вартості поминального обіду (Т-2, а.с. 8). Перевіривши документи, якими підтверджується розмір указаних вище витрат, суд дійшов висновку про те, що ці витрати є належно обгрунтованими. Суд вважає необхідним відхилити лише один чек (Т-2, а.с. 7) на суму 118 грн. 02 коп., оскільки ці кошти сплачені за послуги кафетерію, й незрозуміло, яким чином ці витрати мають відношення до витрат на лікування потерпілого. Втім, навіть без цього чека сума підтверджених іншими чеками витрат на лікування потерпілого за обрахунками суду є навіть дещо більшою від заявленої позивачкою. Однак, суд не має права вийти за межі позовних вимог.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. Витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати.
Суд вважає, що витрати на лікування потерпілого та витрати на його поховання має відшкодувати позивачці страхова компанія у повному обсязі, тобто 25580 грн. 99 коп., оскільки ця сума перебуває у межах ліміту відповідальності страхової компанії за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю особи (100 000 грн.), й ця сума не підлягає зменшенню на передбачену страховим полісом суму франшизи (510 грн), адже дія франшизи розповсюджується виключно на випадки відшкодування шкоди, завданої майну потерпілої особи, а не життю.
Суд також враховує, що відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.
Проте, оскільки сума матеріального відшкодування підлягає стягненню не з володільця джерела підвищеної небезпеки, а зі страхової компанії, суд не вбачає законних підстав зменшувати її розмір, зважаючи на вказані вище обставини.
Щодо суми морального відшкодування, то суд вважає, що заявлений позивачкою розмір такої суми є завищеним.
Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Суд враховує той факт, що загиблий, хоча це порушення й не перебуває у причинному зв'язку з наслідками ДТП, перетинав дорогу у невстановленому місці. Тому суд вважає, що сума морального відшкодування, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4, має бути зменшена. Втім це не стосується належної до виплати страховою компанією суми морального відшкодування у розмірі 5 % від ліміту відповідальності на шкоду, заподіяну життю та здоров'ю особи (100 000 грн.), тобто 5000 грн. 00 коп. Тому суд вважає, що страхова компанія має відшкодувати позивачці 5 000 грн. морального відшкодування, й водій ОСОБА_4 також має відшкодувати позивачці ще 5 000 грн. морального відшкодування, а всього 10 000 грн. моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишити попередню -підписку про невиїзд до вступу вироку у законну силу.
Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного взяття під варту в порядку виконання цього вироку.
Арешт, накладений на майно ОСОБА_4, залишити в силі до остаточного вирішення питання щодо цивільно-правових наслідків вчиненого злочину.
Скасувати арешт, накладений на автомобіль ВАЗ-2101, д.н. НОМЕР_4.
Судові витрати по справі в сумі 1155 грн. 84 коп. стягнути з підсудного ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 4000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Речові докази по справі, а саме автомобіль ВАЗ-2101, д.н. НОМЕР_4, який перебуває на спеціальному майданчику тимчасового утримання транспортних засобів при УДАІ УМВС України в Черкаській області, повернути ОСОБА_13 як власнику.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задовольнити частково. Стягнути з СК «Універсальна»на користь ОСОБА_8 25580 грн. 99 коп. матеріального відшкодування та 5 000 грн. морального відшкодування.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 5 000 грн. 00 коп. морального відшкодування.
В задоволенні решти вимог відмовити.
На вирок може бути подана апеляція до судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом 15 діб.
Суддя: І. В. Іваненко