Черкаський районний суд Черкаської області
Дата документу 12.09.2012
Справа № 2320/1613/12
11 вересня 2012 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Іваненка І. В.
при секретарі Заруба Н. М.
за участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2
представника ПАТ Банк «Фінанси та кредит» Новіка В. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Банк «Фінанси та Кредит»й ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів; разом із зустрічним позовом ПАТ Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_1 та ТОВ «Кварц-2000»про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, -
Рішенням Господарського суду Харківської області від 29 липня 2010 року ПАТ Банк «Фінанси та кредит»був зобов'язаний сплатити на користь ТОВ «Кварц-2000»суму коштів у розмірі 290 986 грн. 45 коп. Після процедури оскарження цього рішення воно було остаточно залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 12 січня 2011 року і набрало чинності. Однак, вказане рішення не було добровільно і вчасно виконане банком, й вказана сума коштів була фактично сплачена через процедуру примусового виконання рішення 02 червня 2011 року (а.с. 44). Позивачка, отримавши від ТОВ «Кварц-2000»відступлення права вимоги за вказаними вище зобов'язаннями згідно з договором про це від 31 липня 2011 року, зазначає, що банк за період з 13 січня 2011 року по 02 червня 2011 року фактично користувався грошима, які мали бути сплачені ТОВ «Кварц-2000», а тому на підставі ст. 625 ЦК України за вказаний період часу банк має сплатити товариству 3% річних від вказаної вище належної до сплати суми коштів та інфляційні нарахування. Однак, позивачка добровільно обмежує за власним бажанням строк нарахування цих виплат лише датою 30 квітня 2011 року, й вказані суми становлять 12 258 грн. 96 коп. інфляційного збільшення й 2583 грн. 00 коп. ( 3 % річних), а всього 14 841 грн. 96 коп.
Зазначають також, що відповідно до договору поруки між ТОВ «Кварц-2000»та ОСОБА_4 від 01 серпня 2009 року остання зобов'язалася перед товариством відповідати за зобов'язаннями банку за договором про банківський строковий вклад від 04 серпня 2008 року № Ю/275/08/Ч у якості солідарного боржника. Саме з цього договору иникла заборгованість банку перед ТОВ «Кварц-2000»згідно з чинним рішенням суду.
Просять стягнути солідарно з відповідачів зазначену вище суму заборгованості та судові витрати за позовом.
У судовому засіданні представник позивачки вимоги підтримав.
ОСОБА_4 подала суду заяву про визнання позову (а.с. 30).
Представник банку вимоги не визнав, вказавши, що ст. 625 ЦК України не відноситься до спірних по справі відносин, оскільки не передбачає можливості нарахування трьох відсотків річних на інфляційного збільшення на суму боргу, яка в свою чергу також складається в тому числі з відсоткових нарахувань, пені тощо.
Банк також заявив і підтримав зустрічний позов, у якому просив визнати указаний вище договір про відступлення права вимоги від ТОВ «Кварц-2000»до позивачки ОСОБА_1 недійсним з моменту укладення з тієї підстави, що він був укладений 31 липня 2011 року, тоді як ще 02 червня 2011 року банк сплатив заборгованість товариству на суму 290 986 грн. 45 коп., відтак на час укладення цього договору товариство не мало права вимоги до банку, тому не могло це право відступити позивачці.
Представник ОСОБА_1 зустрічний позов не визнав, пославшись на те, що в п. 2 договору про відступлення права вимоги від 31 липня 2011 року (а.с. 17) чітко зазначено, що предметом цього договору, крім іншого, є й відступлення права вимоги щодо сум коштів, пов'язаних з виконанням судового рішення. Просив у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Представник відповідача за зустрічним позовом, а саме ТОВ «Кварц-2000», у судове засідання не з'явився, хоча товариство було належним чином і заздалегідь повідомлене про судовий розгляд справи, що підтверджується відповідним поштовим документом.
Заслухавши сторони, вивчивши матеріли справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини. Рішенням Господарського суду Харківської області від 29 липня 2010 року ПАТ Банк «Фінанси та кредит»був зобов'язаний сплатити на користь ТОВ «Кварц-2000»суму коштів у розмірі 290 986 грн. 45 коп. Після процедури оскарження цього рішення воно було остаточно залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 12 січня 2011 року і набрало чинності. Належна за рішенням сума коштів була фактично сплачена банком товариству через процедуру примусового виконання рішення 02 червня 2011 року (а.с. 44).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає первинний позов по справі обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню. В силу чинного рішення суду банк був зобов'язаний сплатити ТОВ «Кварц-2000»290 986 грн. 45 коп. з моменту набрання рішенням суду законної сили, тобто з моменту його проголошення. До моменту фактичної сплати цієї суми (02 червня 2011 року) банк фактично користувався коштами, які йому не належать. Тому суд вважає, що ст. 625 ЦК України є такою, що обґрунтовано підлягає до застосування за даних обставин. Доводи банку про незаконність нарахування інфляційного збільшення та трьох відсотків річних на суму боргу, що також складається в тому числі й з відсоткових нарахувань, суд вважає необґрунтованими. Суд вважає, що з моменту набрання чинності рішенням суду про необхідність сплати одним суб'єктом іншому певної суми коштів, структура цих коштів не має визначального значення. Жодний чинний нормативно-правовий акт не передбачає подібних обмежень.
Крім цього, таку ж позицію має і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справа, вказавши її у постанові пленуму № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». А саме, у п. 17 цієї постанови указано, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.
Обґрунтованість розрахунку самих сум позовних вимог у позові банком не оспорювалася.
Щодо зустрічного позову, суд вважає необхідним відмовити у його задоволенні. По-перше, спірний договір про відступлення права вимоги був укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «Кварц-2000», й банк, не являючись стороною цього договору, не має обґрунтованих можливостей вказувати про наявність чи відсутність предмета правочину між іншими сторонами. По-друге, у самому спірному договорі чітко визначено, що його предметом являються й вимоги, пов'язані з виконання судового рішення. Відтак суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання зазначеного договору недійсним, з підстав, які зазначає ПАТ Банк «Фінанси та кредит».
Керуючись указаним вище, а також ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ПАТ Банк «Фінанси та Кредит»й ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів задовольнити.
Стягнути солідарно з ПАТ Банк «Фінанси та Кредит»й ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 14 841 грн. 96 коп.
Стягнути з ПАТ Банк «Фінанси та Кредит»на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 214 грн. 60 коп.
У задоволенні зустрічного позову ПАТ Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_1 та ТОВ «Кварц-2000»про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: І. В. Іваненко