Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-4664/2012р. Головуючий у 1 інстанції: Прінь І.П.
Суддя-доповідач Боєва В.В.
05 вересня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.
При секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня 2012 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен банк Аваль" до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно за іпотечним договором,
У лютому 2012 року ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно за іпотечним договором.
В позові зазначали, що між банком та ОСОБА_4 18.05.2008 року був укладений кредитний договір № 014/17-22/2647-70, за умовами якого вони надали позичальнику грошові кошти в сумі 42840 доларів США на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання, зі сплатою 13,75% річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 18.05.2017 року. Позичальником були порушені умови договору по внесенню щомісячних платежів.
03.04.2009 року між банком та позичальником була укладена додаткова угода № 1, відповідно до якої строк дії кредитного договору було продовжено до 18.02.2027 року. та узгоджено новий графік погашення кредитної заборгованості. Проте позичальник продовжував порушувати графік погашення кредитної заборгованості. Станом на 02.02.2012 року заборгованість за кредитним договором становить 39635,27доларів США, що еквівалентно 316673,92 грн. , яка складається з заборгованості по кредиту - 299697,08 грн., нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом -12410,16 грн., пені за несвоєчасну сплату планового платежу по тілу кредиту - 849,31 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту -3717,37 грн. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, між банком та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на підставі договору дарування.
Оскільки ОСОБА_4 не виконує належним чином умови кредитного договору, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за договором звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу нерухомого майна на публічних торгах.
Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня 2012 року позов задоволено.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки, на підставі договору іпотеки від 18.05.2007 року, укладеного між ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 67,9 кв. м, житловою площею 39,8 кв. м, яка складається з коридору № 1=8,1 кв. м, кімнати №2=18,5 кв. м, кімнати №3= 11,6 кв. м, кімнати №4=9,7 кв. м, кухні №5=7,4 кв. м, вбиральні №6=1,0 кв. м, ванни №7=2,8 кв. м, шафи №8=0,3 кв. м, шафи №9=0,3 кв. м, коридору №10=3,7 кв. м, лоджії =4,3 кв. м, лоджії=4,7 кв. м, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 22.02.2005 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" за договором кредиту № 014/17-22/2647-70 від 18.05.2007 року в розмірі 316697 грн. 08 коп., яка складається за наступного: 299697,08 грн. -заборгованість за кредитом, 12410,16 грн. -заборгованість за відсотками, 849,31 грн. -пеня за прострочку повернення тіла кредиту, 3717,37 грн. -пеня за прострочку сплати відсотків.
Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації, визначеної на підставі оцінки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" судовий збір в сумі 3166 грн. 74 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду , ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вірно посилався на положення статей 589, 590 ЦК України, якими передбачено право заставодержателя на звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк, та порядок реалізації предмета застави. Також є вірним посилання суду на статті 611, 612 ЦК України, якими встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, підстави вважати боржника таким, що прострочив виконання, та на статті 629, 1050, 1054, 1055 ЦК України -щодо обов'язковості договору, наслідків порушення договору позичальником, вимог стосовно форми та змісту укладення кредитного договору.
Крім того, суд першої інстанції правильно застосував приписи статей 33, 39 Закону України «Про іпотеку», які входять до Розділу V цього закону «ЗАДОВОЛЕННЯ ВИМОГ ІПОТЕКОДЕРЖАТЕЛЯ ЗА РАХУНОК ПРЕДМЕТА ІПОТЕКИ».
При цьому суд виходив з того, що боржник ОСОБА_4 не виконує свої зобов'язання в строк, а тому в силу вищевикладеного та у відповідності до статті 1 Закону України «Про іпотек»вимога банку щодо звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки ґрунтується на законі і підлягає задоволенню.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, належним чином оціненим доказам, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що суд першої інстанції повинен був, на думку апелянта, спочатку вирішити питання про стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто, відповідачем мав бути позичальник. Іпотечний договір є похідним, а тому звернення стягнення на майно поручителя без стягнення заборгованості з позичальника є порушенням норм матеріального права.
Також апелянт вважає, що суд допустив неправильне застосування приписів статті 39 Закону України «Про іпотеку», не вказавши в резолютивні частині початкову ціну заставного майна, а зазначивши наступне: «Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації, визначеної на підставі оцінки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності».
Такі доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 39 Закону України «Про іпотеку», зокрема, встановлено:
У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:
загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;
опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;
заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;
пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;
початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Згідно статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Зі змісту статті 43 Закону України «Про іпотеку»видно, що прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення.
Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та визначення порядку реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах ґрунтується на вищевикладених нормах матеріального права та узгоджується зі змістом пунктів 3.1.4. та 6.5.3. Договору іпотеки від 18.05.2007 року № 1090 , укладеному сторонами (а. с.9-10).
Додаткова угода від 03.04.2009 року була укладена між банком та ОСОБА_4 -саме з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, тобто, суть угоди зводилась до реструктуризації боргу Не зважаючи на реструктуризацію боргу, позичальник ОСОБА_4 продовжував порушувати взяті на себе зобов'язання (а. с. 15).
Слід звернути увагу на те, що додаткова угода була оформлена за письмовою згодою майнового поручителя -ОСОБА_2, яка підтвердила, що іпотека, встановлена Договором іпотеки від 18 травня 2007 № 1090, зберігається та забезпечує виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором № 014/17-22/2647-70 від 18 травня 2007 р. із врахуванням внесених змін (а. с. 16).
Інші доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію відповідача та і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.