Справа №2-369/2012р.
Іменем України
13 серпня 2012 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого, судді: Цибульського О.Є.,
з участю секретаря: Спічко А.В.,
представника позивача Давидова Г.І.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача малолітньої ОСОБА_4 -орган опіки та піклування при виконкомі Мурованокуриловецької селищної ради, про виселення з службового приміщення без надання іншого жилого приміщення, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача малолітньої ОСОБА_4 -орган опіки та піклування при виконкомі Мурованокуриловецької селищної ради, про виселення з службового приміщення без надання іншого жилого приміщення посилаючись на те, що Мурованокуриловецькою селищною радою, згідно договору купівлі-продажу від 22.01.1999 року, придбано квартиру під АДРЕСА_1 та зареєстровано в Могилів-Подільському міжрайонному бюро технічної інвентаризації Вінницької області 25.03.1999 року за № 65.
Кошти на придбання квартири акумулювались на рахунку селищної ради шляхом кооперування їх територіальними громадами Мурованокуриловецького району.
Відповідно до рішення 10 сесії 23 скликання Мурованокуриловецької селищної ради від 19.04.2000 року "Про об'єкти права власності" житлову квартиру по АДРЕСА_1 взято на балансовий облік та визнано службовою для прокурора. Вказане жиле приміщення надавалось особам, які мали право на їх одержання у зв'язку з характером їх професійної діяльності, в зв'язку з ротаційними переміщеннями та призначеннями.
Відповідач по справі - ОСОБА_2, разом з дружиною - ОСОБА_3 та дочкою - ОСОБА_4 зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 з 14.11.2006 року, а саме після призначення на посаду прокурора Мурованокуриловецького району -Країло С.В..
Рішення про надання службового жилого приміщення та видачу ордера для вселення ОСОБА_2 виконавчим комітетом селищної ради не приймалось.
21.07.2010 року відповідач ОСОБА_2 припинив трудові відносини з органами прокуратури, в зв'язку з чим і втратив право проживати в службовому жилому приміщенні, що перебуває у комунальній власності територіальної громади селища, а тому йому було запропоновано звільнити займану жилу площу разом зі своєю сім'єю в добровільному порядку до 15.09.2011 року.
Проте, відповідач ОСОБА_2 відмовився в добровільному порядку разом зі своєю сім'єю звільнити службове жиле приміщення, мотивуючи відмову тим, що прокурор району житлом забезпечений, а він пропрацювавши в органах прокуратури більш ніж 10 років не може бути виселеним зі службового жилого приміщення без надання іншого.
Позивач вважає, що дії відповідачів не законні, так як спірне службове жиле приміщення не належить відомству, в якому працював відповідач, а є комунальною власністю і ніяким чином не пов'язане з органами прокуратури. Крім того, в черзі на отримання житла при виконавчому комітеті селищної ради, перебуває три співробітники прокуратури району.
А тому, позивач просить ухвалити рішення про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зі службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення, а саме з квартири АДРЕСА_1.
Представник позивача - Мурованокуриловецької селищної ради, Давидов Г.І., в судовому засіданні обставини, викладені в позовній заяві підтвердив, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2, який також представляє інтереси своєї дружини -ОСОБА_3 та своєї доньки ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, пояснив, що в квартиру АДРЕСА_1 він вселився з дозволу відповідача, де і на підставі згоди останнього був прописаний разом зі своєю сім'єю. В даній квартирі він зі своєю сім'єю проживає з кінця 2005 року по даний час, а саме з часу призначення його на посаду прокурора Мурованокуриловецького району, несе витрати по утриманню житла. Ніяких претензій щодо самовільного вселення в спірне житло позивач до нього не пред'являв, дана обставина також не спростовується позивачем, а також не знаходить підтвердження в матеріалах справи. Ордер на вселення в службове жиле приміщення позивач йому не надав, на час вселення в квартирі АДРЕСА_1 був прописаний колишній прокурор Мурованокуриловецького району. А тому, виселення його із сім'єю, а саме з квартири АДРЕСА_1 не може бути законним, так як в спірне житло його було поселено з сім'єю не як в службове.
Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - малолітньої ОСОБА_4 -орган опіки та піклування при виконкомі Мурованокуриловецької селищної ради в судове засідання не з'явився, хоча належним чином третю особу було повідомлено про час та місце розгляду справи, про причини неявки до суду орган опіки та піклування при виконкомі Мурованокуриловецької селищної ради не повідомив.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав:
як вбачається з договору купівлі-продажу, виконавчий комітет Мурованокуриловецької селищної ради 22.01.1999 року, придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8) .
Відповідно до п.2 рішення 10 сесії 23 скликання Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області від 19.04.2000 року «Про об'єкти права комунальної власності селища», визнано таким, що є власністю селищної ради -службовий дім для прокурора АДРЕСА_1 (а.с.9).
Статтею 125 Житлового кодексу України встановлено вичерпний перелік умов, за яких особа може бути виселена зі службового житла без надання іншого жилого приміщення, а саме: 1) наявність у такого приміщення статусу службового; 2) у особи, що підлягає виселенню, повинні бути припинені трудові відносини з підприємством установою, організацією (або особа повинна бути виключена з членів колгоспу або вийти з колгоспу за власним бажанням); 3) особа, що підлягає виселенню, не віднесена до категорії осіб, які не можуть бути виселені зі службового приміщення без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до ст. 118 Житлового кодексу України: службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Службові жилі приміщення надаються, як зазначено у статті 121 ЖК України, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.
Згідно зі статтею 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Частиною першою статті 122 ЖК України передбачено, що єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення є спеціальний ордер, який видається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів на підставі рішення про надання службового жилого приміщення.
Тобто жиле приміщення повинно бути визнане службовим у встановленому порядку, а саме: жиле приміщення вважається службовим з моменту винесення рішення виконавчим органом районної, міської, районної у місті ради про включення їх до числа службових.
З пояснень сторін по справі, що також стверджується матеріалами справи, виконкомом Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області не вирішувалося питання про надання квартирі АДРЕСА_1 статусу службового, зазначене жиле приміщення не було надано відповідачу -ОСОБА_2 разом з його сім'єю як службове жиле приміщення, а також йому не видавався і спеціальний ордер на зайняття службового житла.
А тому, квартира АДРЕСА_1 надана сім'ї ОСОБА_2 не як службове житло, а тому виселення зі спірного жилого приміщення не може бути проведено як із службового.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
А тому, беручи до уваги ту обставину, що позивачем не доведено факт надання спірному жилому приміщенню статусу службового, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 118,119,121,122,123,124,125 ЖК України; ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовної заяви Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача малолітньої ОСОБА_4 -орган опіки та піклування при виконкомі Мурованокуриловецької селищної ради, про виселення з службового приміщення без надання іншого жилого приміщення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: