Справа 123/1850/2012
07.09.2012 Чорноморський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Дядіченко С.В.
при секретарі Кирилової Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за грошовим зобов'язанням,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за грошовим зобов'язанням, мотивуючи свої вимоги тим, 18.11.2011 року вона за розпискою позичала відповідачеві гроші в розмірі 12000 гривень на строк до початку липня 2012 року. До теперішнього часу відповідач суму боргу їй не повернув, тому позивачка наполягає на задоволенні позовних вимог.
Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, позивачка надала вищевикладені пояснення, крім того зазначила, що при написанні розписки ніяких свідків не було та на офісі у липні 2012 року вона взагалі не була. Крім того, представник позивачки зазначив, що оскільки договір позики був укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того факту, що гроші були, або не були одержані позичальником або позикодавцем.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, що дійсно 18.11.2011 року він написав розписку та позивачка передала йому гроші у розмірі 12000 гривень, але 01.07.2012 року він повернув борг у повному обсязі. Борг він віддав у присутності двох свідків на офісі. Розписку позивачка йому віддала і він її знищив, але зараз він зрозумів, що це була ксерокопія розписки, оскільки позивачка додала до матеріалів справи її оригінал.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні надав пояснення, що йому відомо про те, що між сторонами були грошові зобов'язання, оскільки відповідач викупав ? частку бізнесу у позивачки. Він був присутній при передачі грошів у листопаді 2011 року та у липні 2012 року. У листопаді відповідач передав позивачці 8,5 тисяч доларів США, а 01.07-02.07.2012 року передав 1,5 тисячі доларів США. Розписка позивачкою була повернута на офісі та відповідач при ньому її знищив. Чи був це оригінал розписки, свідку не відомо. Можливе відповідач писав і дві розписки.
Свідок ОСОБА_4 - дружина відповідача - у судовому засіданні надала аналогічні пояснення.
Заслухавши сторони, представника позивачки, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягаю задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, позивачка 18.11.2011 року за розпискою позичала відповідачеві гроші в розмірі 12000 гривень на строк до початку липня 2012 року, що підтверджується оригіналом розписки (а.с.9). Сторони не заперечують проти того, що відповідач дійсно надавав розписку, оригінал якої є в матеріалах справи. Суд не може погодитися з доводами відповідача про те, що він погасив борг у повному обсязі, оскільки до матеріалів справи відповідачка надала саме оригінал розписки.
Пояснення свідків суд не може взяти до уваги, оскільки вони зазначили, що у листопаді відповідач також віддавав гроші, але відповідно до розписки він їх отримав від позивачки. Крім того, свідки зазначили, що їм не відомо, чи віддавала позивачка оригінал розписки, а також зазначили, що можливе відповідач написав і дві розписки.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України - на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Крім того, суд погоджується з доводами представника позивачки про те, що оскільки договір позики був укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того факту, що гроші були, або не були одержані позичальником або позикодавцем.
У зв'язку з чим суд вважає доведеними ті обставини, на які посилається позивачка, тобто те, що до теперішнього часу відповідач свій борг за розпискою не віддав, оскільки до матеріалів справи долучений оригінал розписки.
Згідно до ст.1049 ЦК України - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання добровільно не виконав, тому сума боргу з нього підлягає відшкодуванню у судовому порядку.
Крім того, у відповідності зі ст.79 ЦПК України, відповідач зобов'язаний сплатити судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1046-1050 ЦК України, ст.10,11,60,79,209,212,214,215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договірним зобов'язанням у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень та судові витрати у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду АРК через Чорноморський районний суд АРК шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення апеляційної скарги в порядку, передбаченому ст.ст.294-296 ЦПК України.
Суддя Дядіченко С.В.