донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.09.2012 р. справа №5006/37/32/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.
при секретарі судового засіданняПрилуцьких М.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Басистий В.О. -за довіреністю №44/24-12 від 27.12.11 р.
від відповідача:Мазур Ю.О. -за довіреністю №б/н від 07.05.12 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донецький»с. Бірюки Донецької області
на рішення господарського судуДонецької області
від30.07.2012 р.
по справі№ 5006/37/32/2012 (суддя Попков Д.О.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіппмент Лізинг Україна»м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донецький»с. Бірюки Донецької області
простягнення за договором лізингу № F 146 від 09.06.2008р. заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 2 450 001, 98 грн.; витрат, пов'язаних з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, а також інших витрат, які не було оплачено Відповідачем в сумах 307,97 грн.; суму процентів за прострочення грошового зобов'язання, що виставлялися до оплати та залишається до оплати та залишається не сплаченою по договору у розмірі 67097,50 грн., суму процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, нараховану на заборговані Відповідачем платежі за період від дня, наступного за платіжним днем сплати платежу та станом на дату розірвання договору у розмірі 5 055922,42 грн., витрат пов'язані з вилученням предмету лізингу у розмірі 17293,52 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіппмент Лізинг Україна»м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донецький»с. Бірюки Донецької області про стягнення за договором лізингу № F 146 від 09.06.2008р. заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 2 450 001, 98 грн.; витрат, пов'язаних з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, а також інших витрат, які не було оплачено Відповідачем в сумах 307,97 грн.; суму процентів за прострочення грошового зобов'язання, що виставлялися до оплати та залишається до оплати та залишається не сплаченою по договору у розмірі 67097,50 грн., суму процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, нараховану на заборговані Відповідачем платежі за період від дня, наступного за платіжним днем сплати платежу та станом на дату розірвання договору у розмірі 5 055 922,42 грн., витрат пов'язані з вилученням предмету лізингу у розмірі 17 293,52 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.07.2012 р. (суддя Попков Д.О.) позовні вимоги задоволені частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „АПК Донецький", с. Бірюки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіппмент Лізинг Україна", м. Київ заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 2 450 001, 98 грн., суму процентів за прострочення грошового зобов'язання, що виставлялися до оплати та залишається не сплаченою по договору у розмірі 67097,50 грн., суму процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, нараховану на заборговані Відповідачем платежі за період від дня, наступного за платіжним днем сплати платежу та станом на дату розірвання договору у розмірі 5054841,2грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Відповідач не погодившись з прийнятим рішенням суду Донецької області від 30.07.2012 р., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донецький»с. Бірюки Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіппмент Лізинг Україна»м.Київ за договором лізингу № F 146 від 09 червня 2008 року заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 2 450 001, 98 грн., суму процентів за прострочення грошового зобов»язання, що виставлялися до оплати та залишається несплаченою по договору у розмірі 67 097, 50 грн., суму процентів за прострочення виконання грошового зобов»язання, нараховану на заборгованість відповідачем платежі за період від дня, наступного за платіжним днем сплати платежу та станом на дату розірвання договору у розмірі 5 054 841,2 грн. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У якості підстав для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає те, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донецький» відсотків за прострочення грошового зобов»язання у розмірі 5 123 019, 92 грн., оскільки вищевказані відсотки за своєю правовою природою є неустойко (пенею), передбаченою ст. 549 Цивільного кодексу України. Апелянт в апеляційній скарзі вказує на те, що джерело отриманих результатів відсоткової ставки LIBOR 3M, вказаних в рахунках-фактурах, наданим позивачем, вказано не було. Також, апелянт вважає, що місцевим судом порушені норми матеріального та процесуального права, а саме а саме ст.ст. 55 ч. 1, 64 Конституції України, ст. 258 ч.2 п.1, ст. 267 ч. 3 Господарського кодексу України.
Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2012р. у справі №5006/37/32/2012 залишити без змін, а скаргу без задоволення. У судовому засіданні представник позивача підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційні скарзі, просив рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, а також заявив клопотання про призначення судової експертизи для перевірки розрахунків сум позовних вимог.
Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував, та зазначив, що судом першої інстанції було розглянуто аналогічне клопотання та правомірно відхилене.
Судова колегія вважає клопотання відповідача таким, що не підлягає задоволенню у зв'язку з безпідставністю заявлення, оскільки матеріали справи містять розрахунок кожного платежу та на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не надав жодного контр-розрахунку або інших документів в спростування сум, нарахованих позивачем. Відповідно до ст.ст.4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами. Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об»активного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім того, згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України докази повинні бути належними та допустимими, а обставини справи, які підтверджуються певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Так, позивачем було надано до матеріалів справи наступні документи: рахунки за весь період дії договору лізингу із розрахунками кожного лізингового платежу; банківські виписки із зазначенням розміру та призначення платежів, здійснених відповідачем; розрахунок процентів. Також, умовами спірного договору лізингу встановлені конкретні розміри і терміни внесення лізингових платежів.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи 09.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіппмент Лізинг Україна»(далі -лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПК Донецький»(далі -лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу №F 146 (далі -договір).
Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона передає другій стороні у користування майно на певний строк і за встановлену плату.
Відповідно до п. 1.1 договору, лізингодавець бере на себе зобов'язання лізингодавець передати лізингоодержувачу у володіння та користування на певний строк комбайн зернозбиральний КЗС-11 «Дніпро 350»з жаткою та візком (2 комплекту), 2006 року виробництва, вартістю 2 560 000 грн., строком поставки в 1 місяць з дня оплати авансового платежу постачальнику, спеціально придбане ним у визначеного лізингоодержувачем постачальника відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним за цільовим призначенням, сплачувати лізингодавцю плату та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу собі у власність за ціною, визначеною у договорі.
Згідно із п. 2.1.1 договору строк лізингу 18 місяців.
Розділом 2 договору встановлені умови щодо розміру і порядку здійснення розрахунків:
- валюта здійснення розрахунків -гривня (п.2.1.2. договору);
- валюта обчислення -долар США (п.2.1.3.договору);
- операційний збір (одноразова плата за адміністрування): 1,2% від ціни предмета лізингу (п. 2.1.4.договору);
- початковий лізинговий платіж: 10% бази обчислення лізингових платежів (п.2.1.5.договору);
- щомісячні лізингові платежі, розмір яких зазначено в додатку №1 до договору (п.2.1.6 договору);
- вартість викупу предмета лізингу (залишкова вартість): 0,1% бази обчислення лізингових платежів (п.2.1.7 договору);
- розмір лізингових платежів встановлюється на плаваючий відсотковій ставці для валюти обчислення LIBOR 3M із відсотковим періодом, протягом якого ставка не підлягає перегляду, в 3 місяці (п.2.1.8 договору)
- відшкодування витрат пов'язаних з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, експлуатацією та/або користуванням предметом лізингу та інших витрат, які несе лізингодавець, як власник предмета (п.2.2.3 договору).
Відповідно до п.2.2 договору витрати, що не входять до бази обчислення лізингових платежів, які несе лізингодавець у зв'язку з придбанням та фінансування предмету лізингу, та відшкодовує лізингоодержувач, а саме: відрахування до пенсійного фонду та комісію банку при купівлі валюти, а також державну реєстрацію.
Пунктом 2.3.8 договору передбачені щомісячні лізингові платежі:
- перший лізинговий платіж підлягає сплаті протягом 5-ти календарних днів з моменту початку лізингу, але не пізніше останнього дня поточного місяця;
- підставою для здійснення сплати щомісячних лізингових платежів є рахунки-фактури;
- наступні щомісячні лізингові платежі, підлягатимуть сплаті до п'ятого, десятого, п'ятнадцятого, двадцятого чи двадцять п'ятого числа місяця, починаючи з місяця, наступного після місяця, в якому почався лізинг, залежного від того, яке з цих чисел місяця буде найближчим до числа, з якого почався лізинг;
- обов»язок сплати кожного наступного лізингового платежу виникатиме одного й того самого числа кожного наступного місяця;
- якщо сума оплати була нижчою або вищою від належного платежу, різниця буде включена в рахунок-фактуру для оплати наступного лізингового платежу.
Пунктом 2.3.12 договору встановлено, що у разі несвоєчасного внесення будь-якого платежу із платежів, передбачених в п. 2.3 договору, лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингодавцю проценти за неправомірне користування грошовими коштами, у разі несвоєчасного внесення будь-якого платежу передбаченого п. 2.3, на підставі рахунків-фактур, які будуть виставлятися щомісячно, та/або щоквартально, та/або що півроку та при достроковому припиненні договору. Розмір суми процентів розраховується наступним чином:
НП*КП*0,5%*Д, де
НП -несплачений вчасно платіж у валюті обчислення;
КП -курс продажу валюти обчислення, встановлений АТ "Каліон Банк Україна"в м. Києві на дату належної або фактичної сплати платежу, в залежності від того, курс на яку дату є більшим;
Д - кількість календарних днів затримки платежу.
У разі зростання курсу валюти обчислення, Лізингодавець має право вимагати компенсації втрат понесених у зв'язку із таким зростанням. Лізингоодержувач зобов'язаний компенсувати втрати від збільшення валютних курсів у разі затримки платежу згідно рахунку-фактури.
Відповідно до п. 4.1 договору страхування предмета лізингу здійснюється на весь строк дії цього договору лізингоодержувачем і за його власний рахунок.
Згідно п.п. 4.5, 4.6,4.7 вищезазначеного договору копія договору страхування надсилається лізингодавцю не пізніше, ніж за 1 робочий день до підписання Акту прийому -передачі згідно п. 7.2 цього договору. Страхові платежі сплачується лізингоодержувачем на умовах договору страхування. Лізингоодержувач зобов»язаний надсилати лізингодавцю копії документів, які підтверджують факт сплати страхових платежів згідно договору страхування протягом 3-х робочих днів від дня їх фактичної сплати.
Пунктом 4.8 договору передбачено, що у разі невиконання п.п. 4.5., 4.6., 4.7. договору лізингодавець має право самостійно здійснити страхування предмета лізингу. При цьому, лізингоодержувач відшкодовує витрати лізингодавця на страхування в порядку п. 2.3.11 цього договору.
Відповідно до п. 7.2 договору строк лізингу починається з моменту прийняття лізингоодержувачем предмета лізингу від постачальника. Факт прийому -передачі предмета лізингу засвідчується підписанням між постачальником та лізингоодержувачем Акту прийому-передачі предмета лізингу та/або видаткової накладної, з обов»язковим зазначенням в Акті/накладній дати приймання предмета лізингу, його заводських номерів, дати випуску, вартості й інформації про дату монтажу та введення в експлуатацію (якщо ці операції входять в предмет поставки.
Згідно п. 7.4 договору, обов»язок лізингодавця передати лізингоодержувачу у володіння та користування предмет лізингу вважається виконаним з моменту підписання між постачальником та лізингоодержувачем Акту прийому-передачі предмета лізингу.
Пунктом 7.7 договору передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку зокрема у разі, якщо лізингоодержувач не виконує свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів більше 30 календарних днів.
Відповідно до п.8.1. договору у такому випадку дія договору припиняється з моменту, коли лізингоодержувач отримав або міг отримати письмове повідомлення Лізингодавця про відмову від договору, при цьому лізингоодержувач зобов'язаний негайно сплатити лізингодавцю, у тому числі, суми лізингових платежів, право вимагати сплати яких уже виникло і які залишились несплаченими, разом з процентами за несвоєчасне внесення будь-якого платежу згідно п. 2.3.12., а також -суми решти лізингових платежів, які залишилось сплатити.
Лізингодавець направляє лізингоодержувачу письмове повідомлення про вилучення предмета лізингу, за п.8.2, у разі дострокового припинення договору.
Таким чином, на виконання умов п.3.1 договору, позивачем було передано в користування відповідачу майно, що є предметом лізингу, за укладеним між сторонами договором поставки №F 146 від 26.06.2008 р. за ціною 2560000 грн., про що свідчать складений та підписаний Акт прийому-передачі предмета лізингу від 02.07.2008р. між постачальником та лізингоодержувачем та видаткова накладна №91 від 02.07.2008р.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіппмент Лізинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПК Донецький»укладено угоду про внесення змін та доповнень до договору фінансового лізингу № F 146 від 09.06.2008р., що набула чинності з моменту підписання, за змістом якої:
- пункт 2.3.12 договору доповнено та викладено в наступній редакції:
«У разі несвоєчасного внесення будь-якого платежу із платежів, передбачених п. 2.3. Договору, лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингодавцю проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі рахунків-фактур, які будуть виставлятися щомісячно, та/або щоквартально, та/або що півроку та при достроковому припиненні договору (за ініціативою лізингодавця). Розмір суми процентів розраховується наступним чином:
НП*КП*0,5%*Д, де
НП -несплачений вчасно платіж у валюті обчислення;
КП -курс продажу валюти обчислення, встановлений АТ «Каліон Банк Україна»в м. Києві на дату належної або фактичної сплати платежу, в залежності від того, курс на яку дату є більшим;
Д - кількість календарних днів затримки платежу.
У разі зростання курсу валюти обчислення, лізингодавець має право вимагати компенсації втрат понесених у зв'язку із таким зростанням. лізингоодержувач зобов'язаний компенсувати втрати від збільшення валютних курсів у разі затримки платежу згідно рахунку-фактури.
Лізингодавець може, на власний розсуд, зменшити розмір процентів. Таке зменшення, в будь-якому разі, носитиме тимчасовий характер та підлягатиме перегляду лізингодавцем, на власний розсуд, в сторону збільшення, але не вище ставки, вказаної в цьому пункті. На що лізингоодержувач цим підтверджує свою згоду.»
- внесені зміни до «Розміру щомісячних лізингових платежів», із встановленням, зокрема наступних значень відносно 14-17 періодів - по 15,6021%, а відносно останнього 18 періоду -0,0012%.
Стан виконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем за договором фінансового лізингу № F 146 від 09.06.2008р. з моменту його укладання і по 17.09.2010р. відображений у представлені банківський виписці.
Також, позивачем складалися рахунки-фактури, для забезпечення виконання грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу:
- відносно сплати платежів за лізингові періоди з 14 по 18 включно з нарахованими процентами і відшкодуванням витрат з розрахунками із визначенням валютного коригування, коливання ставки LIBOR 3M та коригування з урахуванням стану розрахунків за попередній місяць відповідно до пп.V) п.2.3.8 договору, несплачений залишок за якими (рахунками), виходячи із змісту вказаної вище банківської виписки, становить 2450001,98грн.;
- №827/R/F146 від 04.03.2009р. на відшкодування витрат згідно п. 2.2.2. договору (реєстрація) в розмірі 307,97грн., доказів понесення яких (витрат) Позивачем до матеріалів справи не надано;
- №1353/Р/F146 від 23.04.2009р. і №3005/Р/F146 від 29.09.2009р. на сплату нарахованих у порядку п.2.3.12. договору процентів відносно простроченої в оплаті заборгованості за попередні (відносно заявлених у позові 14-18 період) періоди лізингових платежів, з яких несплачений з урахуванням відомостей наданої банківської виписки залишок становить 67097,5грн. З матеріалів справи вбачається, що позивач листами, які було отримані відповідачем неодноразово повідомляв останнього про неналежний стан виконання грошових зобов»язань та вимагав сплати заборгованості під загрозою вилучення предмету лізингу.
Також, листом від 28.09.2010 р., який був отриманий відповідачем 30.09.2010 р., що підтверджується матеріалами справи, позивач повідомив про відмову від договору фінансового лізингу №F 146 від 09.06.2008 р. з моменту отримання цього листа та про необхідність здійснити підготовку предметів лізингу та їх повернення до 05.10.2010р.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.12.2010р. по справі №40/281пд позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіппмент Лізинг Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „АПК Донецький", с. Бірюки про повернення майна за договором фінансового лізингу № F 146 від 09.06.2008р. задоволені у повному обсягу.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору за сплати лізингових платежів відповідно до графіку сплати лізингових платежів, звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення заборгованості за 14-18 лізингові періоди в розмірі 2 450 001, 98 грн.; витрат, пов'язаних з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, а також інших витрат, які не було оплачено Відповідачем в сумах 307,97 грн.; суму процентів за прострочення грошового зобов'язання, що виставлялися до оплати та залишається до оплати та залишається не сплаченою по договору у розмірі 67097,50 грн., суму процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, нараховану на заборговані відповідачем платежі за період від дня, наступного за платіжним днем сплати платежу та станом на дату розірвання договору у розмірі 5 055 922,42 грн., витрат пов'язані з вилученням предмету лізингу у розмірі 17 293,52 грн.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі №F 146 від 09.06.08р., який за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.
Так, згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
За приписами ст. ст. 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 625 вищезазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилання скаржника на те, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донецький» відсотків за прострочення грошового зобов»язання у розмірі 5 123 019, 92 грн., оскільки вищевказані відсотки за своєю правовою природою є неустойко (пенею), передбаченою ст. 549 Цивільного кодексу України та застосування до них строків позовної давності, колегія суддів апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки договір №F 146 від 09.06.2008 р. не містить взагалі умов щодо застосування неустойки (пені), а також мають різну правову природу та підстави застосування. Отже, передбачені названою статтею проценти є платою за користування чужими грошовими коштами, правова природа яких є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання зобов»язань, тобто вони не є мірою відповідальності (штрафними санкціями передбаченими статтею 230 Господарського кодексу України), а тому на них не поширюються положення статей Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України стосовно штрафних санкцій, в тому числі і неустойки.
Відповідно до ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з позовної заяви, заявлені позивачем до стягнення відсотки за неправомірне користування грошовими коштами нараховані на підставі п.2.3.12 договору відносно несвоєчасно сплачених лізингових платежів за попередній період в сумі 67097,5 грн., та відсотків, нарахованих в порядку п. 2.3.12 договору на несплачені лізингові платежі за 14-18 період у розмірі 5 054 841,2 грн..
З огляду на передбачене законом право сторін визначати в договорі інший розмір процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, враховуючи доведеність позивачем факту прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання та арифметичну вірність розрахунку цих процентів, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо стягнення витрат, пов»язаних з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, витрат з реєстрації в сумі 307,97 грн. і нарахованих не неї процентів в порядку п. 2.3.12 в розмірі 876,17грн.; витрат, пов'язаних із страхуванням та оплатою юридичних послуг у загальному розмірі 17293,52 грн. у зв»язку з недоведеністю та необґрунтованістю.
Посилання відповідача на те, що джерело, отриманих результатів відсоткової ставки LIBOR 3M, вказаних в рахунках-фактурах, наданих позивачем, вказано не було є безпідставним, оскільки LIBOR - Лондонська міжбанківська ставка пропозиції -середньозважена відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами, що надаються банками, на різний час у різній валюті на лондонському міжбанківському ринку. Ставка фіксується Британською банківською асоціацією.3М -3 місяці -період, протягом якого процентна ставка не підлягає перегляду. Отже, відсоткова ставка для валюти обчислення: LIBOR 3M є загальновідома та загальнодоступна.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за 14-18 лізингові періоди в розмірі 2450001,98грн.; відсотків, нарахованих в порядку п.2.3.12. договору відносно несвоєчасно сплачених лізингових платежів за попередній період в сумі 67097,5грн.; та відсотків, нарахованих в порядку п.2.3.12 договору на несплачені лізингові платежі за 14-18 період у розмірі 5054841,2 грн.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2012р.по справі №5006/37/32/2012 підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Донецький»с. Бірюки Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2012 р. по справі № 5006/37/32/2012 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2012 р. по справі № 5006/37/32/2012 - залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: Н.М. Принцевська
О.А. Скакун