73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
28 серпня 2012 р. Справа № 5024/863/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні спра
за позовом: Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу", м. Київ,
до: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м. Херсон,
про стягнення 9912 грн. 12 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Галькевич О. І., представник, дов. № 34/542-05 від 23.05.2012 р.;
від відповідача - Учень О. О., юрисконсульт 2-ї категорії, дов. № 30-17/1/92 від 05.01.2012р.
Державне підприємство "Укрсервіс Мінтрансу" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (відповідач) про відшкодування збитків в сумі 5534,35 грн., штрафних санкцій та компенсаційних виплат в розмірі 1124,06 грн., а також 3193,71 грн. заборгованості з орендної плати відповідно до умов договору оренди від 28.03.2011 року № 5815.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. 3 серпня 2012 року надав письмові пояснення та уточнений розрахунок, відповідно до якого пеня складає 482,02 грн., річні складають 72,25 грн., штраф складає 93,58 грн., тобто за уточненим розрахунком позивача загальна сума штрафних санкцій та компенсаційних виплат складає 647,85 грн.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.
За клопотанням позивача розгляд справи відбувався поза межами строку, встановленого ст.69 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Між РВ ФДМУ та ДП "Херсонський морський торговельний порт" укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, та знаходиться на балансі ДП "Укрсервіс Мінтрансу"№ 5815 від 28.03.2011 р. (надалі за текстом -Договір). Згідно умов Договору ДП "Укрсервіс Мінтрансу" є балансоутримувачем приміщень, що надані в оренду ДП "Херсонський морський торговельний порт".
28.03.2011 р. сторонами за Договором складений та підписаний акт приймання-передавання майна у оренду відповідачу.
31.08.2011 р. сторонами за Договором складений та підписаний акт приймання-передачі (повернення) майна балансоутримувачу (позивачу).
Згідно умов п. 3.1. Договору, орендна плата за базовий місяць оренди (грудень 2010р.) становить 7149,81 грн. без ПДВ.
Орендна плата за перший місяць оренди (березень 2011 року) встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень, лютий та березень місяці 2011 року. Тобто, 7149,81 * 101,0 *100,9*101,4 = 7388,31 грн. без ПДВ. (8865,97 грн. з ПДВ).
Враховуючи, що Договір було укладено 28.03.2011 року, орендна плата за березень 2011 року встановлюється з розрахунку за 4 (чотири) дні та складає 953,33 грн. без ПДВ. (1144,00 грн. з ПДВ).
Орендна плата (п. 3.3. Договору) за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу (Позивачу) у співвідношенні 70% до 30% щомісяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до п.3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 року у справі №5024/115/2012 за позовом державного підприємства «Укрсервіс Мінтрансу»до державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт»суму основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача було збільшено до 15445,39 грн. Проте, сума основного боргу, що була предметом спору у вищевказаній справі включала лише 30% ПДВ замість 100% ПДВ як того вимагає чинне законодавство.
Згідно договору оренди №5812 від 28.03.2011 ДП "Укрсервіс Мінтрансу" є Балансоутримувачем приміщень, що надані в оренду ДП "Херсонський МТП" та відповідно до п.3.6 договору оренди, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.
Вищезазначені операції, які пов'язані з договорами оренди, згідно з п. 3.1.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" є об'єктом для оподаткування податком на додану вартість. А тому, керуючись цим пунктом, слід зазначити, що у підприємства, нерухоме майно чи об'єкт житлового фонду якого передано в оренду за договором між Фондом та орендарем, виникають податкові зобов'язання на дату, визначену пунктом 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому база для оподаткування відповідно до пункту 4.1 ст. 4 цього Закону визначається виходячи з повної вартості орендної плати незалежно від того, хто (орендар чи підприємство) здійснює процедуру розмежування вартості орендної плати у розмірах, визначених пунктом 17 Методики.
За відсутності внесення попередньої оплати за оренду першою із подій буде подія фактичного надання (використання) у звітному періоді об'єкта оренди, а тому відповідно до положень вищезазначеного пункту датою виникнення податкових зобов'язань буде останній день звітного періоду.
На дату виникнення податкових зобов'язань підприємство виписує податкову накладну на повну вартість орендної плати, де окремим рядком повинна бути виділена сума податку на додану вартість, яка становить 20% бази оподаткування, визначеної пунктом 4.1, та додається до вартості орендної плати. Орендар на підставі податкової накладної та за умови фактичного списання коштів з банківського рахунка в рахунок оплати за користування майном включає суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту. У зв'язку з тим, що за вказівками Фонду державного майна України орендар самостійно направляє визначені п.17 Методики частки орендної плати безпосередньо до бюджету та підприємству, то таке підприємство, на балансі якого знаходиться орендоване майно, платіжні документи оформляє окремо на частину вартості орендної плати з урахуванням податку на додану вартість та окремо на суму податку на додану вартість, яка припадає на частину орендної плати, що орендарем безпосередньо перераховується до бюджету.
Вищезазначені положення Закону України „Про податок на додану вартість", який втратив чинність, кореспондуються із Податковим кодексом України (зокрема пп.185.1 „б", 186.2.2).
Враховуючи вищевикладене, орендар самостійно здійснює розмежування платежів і проводить перерахування до бюджету належних 70% орендної плати, та на рахунок балансоутримувача належні 30% орендної плати та 100% розміру податку на додану вартість, обчислену з повної вартості орендної плати (аналогічної думки по аналогічним спірним правовідношенням дотримується і ДПА України - лист ДПАУ від 12.05.2000 р. №6514/7/16-1201, лист ДПАУ від 03.12.2010 р. №15583/5/16-1516).
Згідно розрахунку, наведеного в тексті позовної заяви, та враховуючи Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 року у справі №5024/115/2012 за позовом державного підприємства «Укрсервіс Мінтрансу»до державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт», керуючись вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України, суд погоджується з тим, що заборгованість відповідача (70% ПДВ) з орендної плати за договором складає 3193,71 грн.
Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Як вбачається з умов наведеного вище п.3.7 Договору, останнім встановлений інший розмір пені.
Частиною 6 ст 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно поданих відповідачем розрахунків пені (а. с. 94), вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог ч.6 ст.236 ГК України та п.3.7. договору, оскільки розрахунок пені позивачем здійснений по кожному місяцю спірного періоду окремо і період нарахування пені не перевищує 6 місяців.
У зв'язку із вищенаведеним вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 250,08 грн.
Договором передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (п.3.8 договору).
Із змісту цього пункту договору випливає, що 3% штрафу орендар сплачує за умови, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менш ніж 3 місяці.
Таким чином, позивач відповідно із умовами договору має право на отримання штрафу у розмірі 3% від суми заборгованості за кожний місяць спірного періоду і ця сума складає 93,58 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно із вимогами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи той факт, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендної плати у спірний період, то з нього підлягає стягненню 3% річних у сумі 72,25 грн.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 5594,35 грн. збитків.
Відповідно до п.8 ч. 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків, та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Загальна норма щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення визначена ст. 22 ЦК України.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що збитками є :
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно з приписами ст..224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для стягнення збитків необхідна наявність одночасно таких умов: факт порушення зобов'язання (протиправна дія або бездіяльність); наявність і розмір завданих збитків; причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками; вина особи, яка порушила зобов'язання.
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Право на відшкодування збитків в особи виникає за наявності складу цивільного правопорушення; безпосередньо порушення права чи інтересу; завдання збитків та причинного зв'язку між порушенням права та збитками.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 5.11. договору передбачено обов'язок орендаря (відповідача) здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, протягом 15 робочих днів після підписання договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна (позивачем) договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Відшкодовування витрат балансоутримувача на оплату комунальних послуг, на утримання займаних приміщень закріплені в п.11 Постанови КМУ «Про Методику розрахунку орендної плати»№786 від 04.10.1995 р.
Матеріалами справи (а.с.32-68) підтверджується понесення позивачем збитків у загальному розмірі 5594,35 грн., а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати в Україні, яка на час подачі позову (13.06.2012 р.) складала 1094 грн. Враховуючи викладене, суд вирішив достягнути з позивача 32,00 грн. недоплаченого при подачі позовної заяви судового збору.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (ідентифікаційний код - 01125695, адреса - 73000, місто Херсон, пр-т. Ушакова, 4) на користь Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" (ідентифікаційний код -30218246, адреса -01135, місто Київ, пр-т Перемоги, 14) 3193,71 грн. основного боргу, 72,25 грн. 3% річних, 250,08 грн. пені, 93,58 грн. штрафу, 5594,35 грн. збитків, 1641,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовити.
3. Стягнути з Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу" (ідентифікаційний код -30218246, адреса -01135, місто Київ, пр-т Перемоги, 14) на користь Державного бюджету України (р/р 31215206783002, МФО 852010, ЄДРПОУ 37959779, одержувач ГУДКСУ у м. Херсоні, банк ГУДКСУ в Херсонській області, код 03500045) через Державну податкову інспекцію у м. Херсоні (73008, м. Херсон, вул. І.Куліка, 143 а, код 21296163) 32,00 грн. недоплаченого судового збору при подачі позовної заяви.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 07.09.2012 р.
Суддя В.В.Людоговська