04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
30.07.2012 № 43/131
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів: Ткаченка Б.О.
Лобаня О.І.
секретар судового засідання Криворотько В.В.,
за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 30.07.2012 року,
розглянувши матеріали апеляційної скарги
товариства з обмеженою відповідальністю «Терраком Україна» та
публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»
на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року
у справі №43/131 (суддя Пасько М.В.)
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Сталькон М»
до відкритого акціонерного товариства «Готель «Славутич»
про визнання банкрутом, -
встановив:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі
№43/131 в задоволенні заяв ТОВ «Терраком Україна» та ПАТ КБ «Надра» про визнання кредиторами ВАТ «Готель Славутич» на суми 40 755 780,00 грн. та 17 144 535,34 грн. відмовлено.
Не погодившись із вказаною ухвалою, ТОВ «Терраком Україна» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №43/131 в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ «Терраком Україна» про визнання кредитором ВАТ «Готель «Славутич».
Не погодившись із вказаною ухвалою, ПАТ КБ «Надра» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №43/131 в частині відмови в задоволенні заяви ПАТ КБ «Надра» про визнання кредитором ВАТ «Готель «Славутич».
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 року за №01-22/3/4, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці, розгляд справи №43/131 було визначено здійснити колегії суддів у складі: головуючий суддя - Федорчук Р.В., судді Чорногуз М.Г., Лобань О.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 року у справі №43/131 апеляційні скарги ТОВ «Терраком Україна» та ПАТ КБ «Надра» прийнято до провадження, об'єднано їх розгляд в одне провадження та призначено їх до розгляду в судовому засіданні 16.07.2012 року за участю уповноважених представників сторін.
13.07.2012 року до Київського апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Щербаня О.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити ТОВ «Терраком Україна» в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду міста Києва у справі №43/131 від 15.05.2012 року залишити без змін.
13.07.2012 року до Київського апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Щербаня О.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити ПАТ КБ «Надра» в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду міста Києва у справі №43/131 від 15.05.2012 року залишити без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року розгляд справи №43/131 відкладено на 30.07.2012 року.
Представник ТОВ «Терраком Україна» у судових засіданнях надавав пояснення якими підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі; арбітражний керуючий у судових засіданнях заперечував проти доводів викладених скаржниками в апеляційніх скаргах і просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг ТОВ «Терраком Україна» та ПАТ КБ «Надра».
Представники відповідача та ПАТ КБ «Надра» в судові засідання не з'явились, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до п 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представника відповідача та ПАТ КБ «Надра».
У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 30.07.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги ТОВ «Терраком Україна», дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Терраком Україна» про визнання кредитором ВАТ «Готель Славутич» на суму 40 755 780,00 грн. у зв'язку з наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2011 року до господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ «Терраком Україна» про визнання грошових вимог до боржника на суму 40 755 780,00 грн.
Вказані вимоги про визнання конкурсним кредитором з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство підтверджуються простими векселями, що були підписані та скріплені печаткою Голови правління боржника 12.04.2010 року та за актами приймання - передачі передані ТОВ «Терраком Україна».
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, боржником було оскаржено правочини з видачі векселів на ім'я ТОВ «Терраком Україна» в судовому порядку.
Вказане підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2011 року у справі №58/266, яким задоволено позов ВАТ «Готель «Славутич» до ТОВ «Терраком Україна» про визнання незаконними правочинів; постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року, якою вимоги боржника задоволені частково - визнано недійсними з моменту вчинення правочини, вчинені від імені ВАТ «Готель «Славутич» 12.04.2010 року з видачі на ім'я ТОВ «Терраком Україна» векселів, на які посилається в апеляційній скарзі заявник; постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2012 року, якою постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року залишено без змін.
В силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Преюдиціальністю є обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову.
Таким чином, вище вказаними судовими рішеннями, які набули законної сили, встановлений факт недійсності з моменту вчинення правочинів, вчинених від імені ВАТ «Готель «Славутич» 12.04.2010 року з видачі на ім'я ТОВ «Терраком Україна» векселів, на які посилається скаржник, як на підставу визнання його конкурсним кредитором ВАТ «Готель «Славутич».
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За наведених обставин, оскільки основною підставою визнання ТОВ «Терраком Україна» кредитором ВАТ «Готель «Славутич» є зобов'язання за векселями щодо яких визнано недійсними з моменту вчинення правочини, вчинені від імені ВАТ «Готель «Славутич» 12.04.2010 року з видачі на ім'я ТОВ «Терраком Україна» векселів, що підтверджується судовими рішеннями, вимоги ТОВ «Терраком Україна» не підлягають задоволенню.
З приводу посилання ТОВ «Терраком Україна» в своїй апеляційній скарзі на те, що визнання правочинів недійсними щодо вчинення від імені ВАТ «Готель «Славутич» 12.04.2010 року з видачі на ім'я ТОВ «Терраком Україна» векселів не переривають індосаментний ряд, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судовими рішеннями у справі №58/266 голова правління та Наглядова рада ВАТ «Готель «Славутич» в порушення ст. ст. 92, 98 Цивільного кодексу України без згоди більшості акціонерів не менш як 3/4 голосів, незаконно, з перевищенням повноважень, прийняли рішення фактично про розпорядження грошовими коштами шляхом видачі векселів, а отже правочини, що породили юридичні обов'язки для ВАТ «Готель «Славутич» в силу ст. 203 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу Українн є недійсними. Відповідно векселі видані 12.04.2010 року ТОВ «Готель «Славутич» ТОВ «Терраком Україна» на суму 40 755 780 грн. позбавлені вексельної сили, про що прямо зазначено у вказаних судових рішеннях, які набрали законної сили.
Тобто, в момент вчинення правочинів щодо видачі векселів, на які посилається ТОВ «Терраком Україна», як на підставу про визнання його конкурсним кредитором ВАТ «Готель «Славутич», було перевищено повноваження особи, що їх вчинила.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007 року «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» передбачено, що відповідно до статей 8, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі кожний, хто поставив свій підпис на простому або переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо заплатить, матиме ті самі права, що й особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.
З огляду на це особа, яка отримала вексель від представника, що не мав достатніх повноважень на видачу (передачу) векселя, не може вимагати виконання зобов'язань за векселем від особи, котра видала (передала) вексель. Однак вона вправі вимагати здійснення платежу за векселем від такого представника, що поставив свій підпис на векселі, в обсязі і за умов, зазначених у векселі, виходячи з того, що його видано (передано) особисто цим представником. У разі перевищення повноважень представником особи, від імені якої вексель підписано, тобто прийняття ним зобов'язання за векселем від імені іншої особи на суму, що перевищує ту, в межах якої він мав право діяти, зобов'язання переноситься на представника не в повному обсязі, а лише в межах перевищення.
Отже, враховуючи вище викладене, ТОВ «Терраком Україна» не має права вимагати виконання зобов'язань за векселями на які останній посилається в апеляційній скарзі, оскільки правочини щодо видачі відповідних векселів визнано недійсними в судовому порядку у зв'язку з їх вчиненням з перевищенням повноважень.
При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу, що ТОВ «Терраком Україна» в окремому провадженні вправі вимагати здійснення платежу за вказаними векселями від такого представника, що поставив свій підпис на векселі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги ПАТ КБ «Надра», дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні заяви ПАТ КБ «Надра» про визнання кредитором ВАТ «Готель Славутич» на суму 17 144 535,34 грн. у зв'язку з наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2011 року до господарського суду міста Києва надійшла заява ПАТ КБ «Надра» про визнання грошових вимог до боржника на суму 17 144 535,34 грн., що підтверджується Договором застави акцій
№25/4/2007/840-А/17 від 21.02.2007 року та договором застави акцій б/н від 28.02.2007 року.
Як свідчать матеріали справи, між ПАТ КБ «Надра» та КП «Екопласт» громадської організації «Київська міська асоціація інвалідів «Наша справа» було укладено кредитний договір про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №25/4/2007/840-К/17 від 14.02.2007 року.
В якості забезпечення виконання зобов'язань, що випливають із вказаного кредитного договору укладено договір застави акцій №25/4/2007/840-А/17 від 21.02.2007 року, яким ВАТ «Готель «Славутич» (далі - заставодавець) передає в заставу ПАТ КБ «Надра» (далі - заставодержатель) предмет застави, який вказаний в п. 1.1. зазначеного договору застави.
Також, між ПАТ КБ «Надра» та громадянином України Скоробогатовим Мстиславом Петровичем було укладено кредитний договір №26/2-2/2007/840-ПК/27 від 15.02.2007 року.
В якості забезпечення виконання зобов'язань, що випливають із вказаного кредитного договору укладено договір застави акцій б/н від 28.02.2007 року, яким ВАТ «Готель «Славутич» (далі - заставодавець) передає в заставу ПАТ КБ «Надра» (далі - заставодержатель) предмет застави, який вказаний в п. 1. зазначеного договору застави.
Відповідно до ст. 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно - правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель - у даній справі ВАТ «Готель «Славутич»).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Виходячи з вимог ст. 583 Цивільного кодексу України, майновий поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава.
Майновий поручитель, виходячи з положень ст. 583 Цивільного кодексу України, є суб'єктом такого виду забезпечення виконання основного зобов'язання, як застава.
Відповідно до умов укладених кредитних договорів та договорів застави, боржник виступав майновим поручителем, тобто, відповідно до змісту договорів та вимог Закону України «Про заставу», ст. 583 Цивільного кодексу України, майно боржника було передано в іпотеку для забезпечення виконання грошового зобов'язання третьої особи за укладеним банком з нею кредитним договором.
Таким чином, боржник ВАТ «Готель «Славутич» не є позичальником за кредитними договорами та не отримував від банку грошових коштів, не має зобов'язань по поверненню кредитних коштів, а виступає майновим поручителем позичальника - ПАТ КБ «Надра» і як майновий поручитель несе відповідальність перед банком тільки власним майном, переданим в заставу.
Необхідною ознакою набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, виходячи з вимог п.п.3, 7 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є наявність саме зобов'язань грошового, тобто фінансового характеру.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у боржника - майнового поручителя за договорами застави зобов'язань грошового характеру перед банком.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, представниками ТОВ «Терраком Україна» та ПАТ КБ «Надра» не обгрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставами для задоволення їх апеляційних скарг.
Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №43/131 відповідає обставинам справи, є законною та обгрунтованою, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційні скарги слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 33, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
постановив:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Терраком Україна» на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №43/131 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №43/131 залишити без задоволення.
3. Ухвалу господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №43/131 залишити без змін.
4. Справу №43/131 повернути до господарського суду міста Києва.
5. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
6. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Р.В. Федорчук
Судді О.І. Лобань
Б.О. Ткаченко
Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.08.2012 року.
Головуючий суддя Федорчук Р.В.
Судді Ткаченко Б.О.
Лобань О.І.