33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
05 вересня 2012 року Справа № 2/127/2011/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.
при секретарі Левчук І.О.
за участю представників сторін:
позивача: представник не з'явився
відповідача: представник Савишен О.Б.
третя особа: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Промбудреєстр" на рішення господарського суду Вінницької області від 05.06.12р. у справі № 2/127/2011/5003 (суддя Говор Н.Д.)
за позовом Приватного підприємства "Промбудреєстр"
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4
про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання приватного нотаріуса виключити з реєстру запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна
Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2012 року у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи № 2/127/2011/5003 судді Філіпової Т.Л., через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 2/127/2011/5003 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г.
Рішенням господарського суду Вінницької області у справі №2/127/2011/5003 від 05.06.12р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що частка майна - 3/1000 частки нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка складається у цілому з приміщень, зазначених в схематичному плані літерами приміщень літ. № 2- 3-й поверх - пр. № 301, пр. з № 340 по № 360 (387), пр. 361( частина №331); загальною площею 399,8 кв.м., яка є предметом договору іпотеки від 10.07.2008 р., виділена в натурі і за зареєстрована як окремий об'єкт нерухомості, що стверджується Договором купівлі-продажу від 20.12.2007 р. (а.с.13, т.2), реєстраційним посвідченням від 24.12.2007р. (а.с.23, т.2), довідкою - характеристикою від 14.05.2008 р. (а.с. 16-22, т.2), рішенням реєстратора про відмову у реєстрації від 06.06.2008 р. (а.с.28, т.2), матеріалами інвентаризаційної справи № 2498 КП ВМБТІ. За таких обставин Договір іпотеки від 10.07.2008 р., укладений з дотриманням вимог ч.1,2 ст. 5, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про іпотеку", а тому позов задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Промбудреєстр" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 05.06.12р. у справі 2/127/2011/5003 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що спірний договір іпотеки був укладений з порушенням вимог чинного законодавства щодо необхідності отримання нотаріально посвідченої згоди всіх співвласників майна, що є предметом іпотечного договору, то спірний договір іпотеки має бути визнаний недійсним у судовому порядку. Також на думку апелянта, суд першої інстанції не повністю дослідив викладені обставини та вирішив справу формально, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, що є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 05.06.12р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. До початку розгляду апеляційної скарги по суті від позивача надійшло клопотання в електронному вигляді про відкладення розгляду справи, мотивуючи його тим, що апелянт не отримував ухвали суду про час і місце розгляду апеляційної скарги, а про засідання дізнався зі слів відповідача. Не маючи змоги підготуватися та відрядити свого представника, який на день засідання перебуватиме в м.Києві, просить суд відкласти розгляд справи.
Жодних доказів щодо перебування представника у м.Києві не надав.
Однак, в матеріалах справи міститься підтвердження, що позивач був повідомлений належним чином про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції (ухвали суду, а.с. - 65).
Окрім того представник відповідача повідомив суд апеляційної інстанції, що на даний момент проти позивача порушено справу про банкрутство, і від'їжджаючи до м.Рівне для участі у даній справі він спілкувався із керуючим санацією по телефону, із розмови з яким зрозумів, що той знаходиться у м.Вінниці.
У зв'язку з належним повідомленням позивача про дату, час судового засідання, відсутність будь-яких обгрунтовуючих письмових доказів щодо перебування у м.Києві, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами за відсутності його представника.
Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу Приватного підприємства "Промбудреєстр" слід задовольнити частково та як наслідок скасувати частково рішення господарського суду Вінницької області від 05.06.2012 р. у справі №2/127/2011/5003
Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2008 р. Акціонерний комерційний банк "Імексбанк" (далі-АКБ "Імексбанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Імексбанк", та гр. ОСОБА_6 уклали Договір кредитної лінії №98, за умовами якого Банк зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію для тимчасового користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, з лімітом 2000000 грн. зі сплатою 28% річних. ( а.с.52, т.1)
В забезпечення виконання Договору кредитної лінії №98 від 10.07.2008 АКБ "Імексбанк" (Іпотекодержатель) та Приватне підприємство "Промбудреєстр" (далі-ПП "Промбудреєстр") (Іпотекодавець) уклали Договір іпотеки посвідчений 10.07.2008 р. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4
Предметом іпотеки даного Договору є нерухоме майно: 3/1000 частки нежитлової будівлі (виділена в натурі частка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка складається у цілому з приміщень, зазначених в схематичному плані літерами приміщень літ. № 2- 3-й поверх - пр. № 301, пр. з № 340 по № 360 (387), пр. 361( частина №331); загальною площею 399,8 кв.м., який належить Іпотекодавцю (майновому поручителю), які належать на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_7 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу від 20.12.2007 р. за реєстровим номером 13557, та зареєстрованого Комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу № 11 додаткову за реєстровим № 399 24 грудня 2007 року.
За твердженням позивача Договір іпотеки суперечить нормам чинного законодавства, зокрема ст.ст. 5,6 Закону України "Про іпотеку".
У п.1 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вказано, що угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс), за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод, зокрема статей 49, 50, 56, 57, 58 Цивільного кодексу, абзацу другого пункту 6 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", пункту 2 статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", пункту 3 статті 14 Закону України "Про оренду землі" тощо. При цьому вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Пункт 10 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вказує, що відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.
Судом першої інстанції вірно визначено, що предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним договору, укладеного 10.07.2008 року, а тому, враховуючи наведене вище, при вирішенні даного спору слід керуватися вимогами ЦК України та законодавчих актів в редакції, що діяла на час укладення оспорюваного договору.
Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Як вказувалось вище, позивач, вказуючи на невідповідність оспорюваного договору чинному законодавству, зазначив ч.1,3 ст. 5, ч.2 ст. 6 Закону України "Про іпотеку ".
Відповідно до ч.1-3 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.
Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
За змістом ч. 2 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору) у разі поділу об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав закривається, кадастровий номер цього об'єкта нерухомого майна скасовується. Одночасно для кожного з новостворених об'єктів нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав на нерухоме майно і нова реєстраційна справа. Кожному з новостворених об'єктів нерухомого майна присвоюється новий кадастровий номер.
Дотримуючись вказівок, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 17.04.2012 у справі № 2/127/2011/5003, при новому розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що за договором купівлі-продажу від 20.12.2007р., укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготерм" (Продавець) та приватним підприємством "Промбудреєстр" (Покупець), посвідченим 20.12.2007 р. приватним нотаріусом Вінницького міського округу ОСОБА_7, позивач придбав належні продавцеві 3/1000 частки нежитлових будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Нерухомість, що відчужується складається з приміщень літери №2-3 поверх - пр. 301, пр. з № 340 по №360 (387), пр. №361 (частина №331). Всього загальною площею 399,8 кв.м. (а.с. 8-9 т.2)
Договір зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 20.12.2007 р. за № 2586576. (а.с.10 т.2).
24.12.2007 р. КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" видало Реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, яким посвідчило, що об'єкт нежитлові будівлі 3/1000 виділених в натурі часток, який розташований в АДРЕСА_1, зареєстровано за приватним підприємством "Промбудреєстр" на праві приватної власності на підставі договору купівлі продажу, посвідченого ОСОБА_7, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу від 20.12.2007 року за реєстром №13557, та записано в реєстрову книгу № 11 додаткова, за реєстровим номером 399, АДРЕСА_1, 3/1000 виділених в натурі часток нежитлових будівель складається з приміщення літери №2-3 поверх - пр. з № 340 по №360(387), пр. № 361 ( частина №331). Всього загальною площею 399,8 кв.м. (а.с. 11 т.2).
14.05.2008 р. КП ВОБТІ видало ПП "Промбудреєстр" Довідку-характеристику для представлення у Вінницьку нотаріальну контору на предмет складання договору іпотеки на виділену в натурі частку, з якої вбачається що право власності на вказане нерухоме майно встановлене на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7 20.12.2007 р. № 13557. На останньому аркуші довідки-характеристики зазначено, що частка 3/1000 виділена в натурі і зареєстрована такою (а.с.16-22 т.2).
Судом встановлено, що в матеріалах інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомості АДРЕСА_1 міститься Рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств", згідно з яким ПП "Промбудреєстр" виділено 3/1000 частку нежитлових будівель, що складаються з приміщення літери №2- 3 поверх - пр. з № 340 по №360(387), пр. № 361 (частина №331). Всього загальною площею 399,8 кв.м., та розташовані за адресою АДРЕСА_1 в натурі з припиненням права спільної часткової власності. (а.с.24-26 т.2).
На підставі вказаного рішення Третейського суду Комунальне Підприємство "Вінницьке ООБТІ" 06.06.2008 р. видало повторне Реєстраційне посвідчення на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі 3/1000 виділених в натурі часток, який розташований в АДРЕСА_1, яке було в подальшому анульовано, про що свідчать записи, здійснені на ньому та посилання "див. відмову в реєстрації на стор. 1631" (а.с.27 т.2)
06.06.2008 р. Реєстратор Комунального Підприємства "Вінницьке ООБТІ" прийняв Рішення про відмову в реєстрації №505, з якого вбачається, що 19.05.2008 р. ПП "Промбудреєстр" звернулось із замовленням про реєстрацію 3/1000 виділених в натурі часток нежитлових будівель, розташованих АДРЕСА_1 на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації "Розвитку та правозахисту підприємств" від 19.05.08 р. (а.с.28 т.2)
Рішенням про відмову в реєстрації реєстраційний орган ствердив, що виділене в натурі майно зареєстроване у відповідності до порядку, встановленого Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Дане Рішення про відмову в реєстрації №505 від 06.06.2008 р. не оскаржене та не скасоване у встановленому законом порядку.
З матеріалів інвентаризаційної справи та пояснень представника КП МБТІ вбачається, що на весь об'єкт нерухомості у АДРЕСА_1 створений один Розділ державного реєстру № 25091887. Виділення часток в натурі в даному випадку не призвело до створення новостворених об'єктів нерухомого майна, окремих реєстраційних розділів на виділене майно та окремих реєстраційних справ.
Вказаний порядок реєстрації поділеного об'єкту нерухомості з виділенням часток в натурі як окремих об'єктів нерухомості без створення новостворених об'єктів майна з новими кадастровими номерами не суперечить порядку реєстрації нерухомого майна, встановленого Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов вірного висновку, що частка майна - 3/1000 частки нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка складається у цілому з приміщень, зазначених в схематичному плані літерами приміщень літ. № 2- 3-й поверх - пр. № 301, пр. з № 340 по № 360 (387), пр. 361(частина №331); загальною площею 399,8 кв.м., яка є предметом договору іпотеки від 10.07.2008 р. , виділена в натурі і за зареєстрована як окремий об'єкт нерухомості, що стверджується Договором купівлі-продажу від 20.12.2007 р. (а.с.13 т.2), реєстраційним посвідченням від 24.12.2007 р. (а.с. 23, т.2), довідкою-характеристикою від 14.05.2008 р. (а.с. 16-22, т. 2), рішенням реєстратора про відмову у реєстрації від 06.06.2008 р. (а.с.28, т.2), матеріалами інвентаризаційної справи № 2498 КП ВМБТІ.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що за таких обставин Договір іпотеки від 10.07.2008 р., укладений з дотриманням вимог ч.1,2 ст. 5, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про іпотеку", а тому позов в цій частині є безпідставний та задоволенню не підлягає.
З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Що стосується позовних вимог позивача щодо зобов'язання приватного нотаріуса виключити з реєстру запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна.
Зазначена позовна вимога сформована позивачем та наведена у позовній заяві у п.3: зобов'язати приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з державного реєстру іпотек запис №7546786, контрольна сума 5ЕА45ВД102 від 10.07.08 року, яким обтяжено 3/1000 частки нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка складається у цілому з приміщень, зазначених в схематичному плані літерами приміщень літ. № 2-3-й поверх - пр. № 301, пр. з № 340 по № 360 (387), пр.361; загальною площею 399,8 кв.м., яка належить ПП «Промбудреєстр».
Під час нового розгляду справи іншим складом суду, було подано заяву (а.с.33, том.ІІ), відповідно до якої позивач, керуючись статтею 22 ГПК України, відмовився від вимоги щодо виключення з реєстру запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна та просить суд дані вимоги не розглядати, оскільки вони заявлені не до відповідача у справі.
Фактично така заява є заявою про відмову від позову (частини позовних вимог).
Як вбачається із формуляру (протоколу) від 05.06.12р. (а.с.38, том ІІ) "Представником позивача в судовому засіданні подана заява про відмову щодо вимог до 3-ї особи на предмет спору на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Вінницького міського округу ОСОБА_4 та просить дані вимоги не розглядати. Заява прийнята судом".
За змістом п.4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
У матеріалах справи відсутній окремий процесуальний документ за результатами розгляду заяви про відмову від частини позовних вимог.
Процесуальний закон не забороняє таке процесуальне рішення відобразити в повному тексті судового рішення, яким закінчується розгляд справи. Проте оспорюване судове рішення не містить висновку суду за результатами поданої заяви про відмову від частини позовних вимог.
Із оспорюваного судового акту суду першої інстанції прослідковується (абз.6, а.с. 42, том ІІ), що "Позивач подав заяву від 05.06.2012 р. якою просить суд не розглядати позовну вимогу про зобов'язання нотаріуса виключити з державного реєстру іпотек запис, оскільки вказана позовна вимога заявлена не до відповідача у справі. Клопотання задовольняється судом на підставі ст. 22 ГПК України".
Однак такий мотив не відповідає власне поданій позивачем заяві, оскільки у ній міститься вимога про відмову від частини позовних вимог.
Висновку про припинення провадження у справі з результатами розгляду такої заяви оспорюване рішення не містить. Натомість прийнято судом рішення про відмову в позові в цілому щодо усіх позовних вимог, що є порушенням норм процесуального права.
З огляду на зазначене Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про задоволення в цій частині апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Вінницької області від 05.06.2012 р. у справі №2/127/2011/5003 в частині відмови позивачу у позовній вимозі про зобов'язання приватного нотаріуса виключити з реєстру запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна. В цій частині слід прийняти нове рішення, відповідно до якого провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання приватного нотаріуса виключити з реєстру запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна - припинити.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 80, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Промбудреєстр" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Вінницької області від 05.06.2012 р. у справі №2/127/2011/5003 скасувати частково в частині відмови позивачу у позовній вимозі про зобов'язання приватного нотаріуса виключити з реєстру запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна.
В цій частині прийняти нове рішення.
Провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання приватного нотаріуса виключити з реєстру запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна - припинити.
В решті рішення господарського суду Вінницької області від 05.06.2012 р. - залишити без змін.
Справу №2/127/2011/5003 повернути господарському суду Вінницької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Крейбух О.Г.