Постанова від 05.09.2012 по справі 19/5005/14955/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2012 року Справа № 19/5005/14955/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. - доповідач,

суддів -Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі -Мацекос І.М.

за участю представників

позивача -Буртова К.Д.

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональний фонд розвитку молодіжного дозвілля „ДІЯ", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2011р. у справі № 19/5005/14955/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональний фонд розвитку молодіжного дозвілля „ДІЯ", м. Дніпропетровськ

до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, смт. Магдалинівка Магдалинівського району Дніпропетровської області

про визнання векселя недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним простого векселя серії АА 1660525 від 15.11.2010р., на підставі виконавчого напису на якому з позивача стягується заборгованість у сумі 410 000,0 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2011 року у справі № 19/5005/14955/2011 (суддя Петренко І.В.) в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, з якими закон пов'язує визнання спірного векселя таким, що не має юридичної (вексельної) сили, оскільки спірний вексель не містить дефекту форми, що підтверджується матеріалами справи та ґрунтується на вимогах закону.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Предметом даного спору є вимоги позивача про визнання простого векселя серії АА № 1660525 від 15.11.2010р. зі строком платежу за - пред'явленням, але не раніше 30 листопада 2010 року, на суму 410 000,00 грн. недійсним.

З матеріалів справи убачається, що 15.11.2010 року ТОВ „Регіональний фонд розвитку молодіжного дозвілля „ДІЯ" оспорюваний вексель був виданий відповідачу.

02.12.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено протест про не оплату спірного векселя.

17.12.2010р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача 410 000 грн., на підставі якого Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження та стягнуто суму 1132,72 грн.

Однак, позивач вважає, що заборгованість за даним векселем не може бути погашена, оскільки він є недійсним в силу відсутності такого обов'язкового реквізиту, як підпис керівника.

Господарський суд першої інстанції у відповідності до положень ст.5 Закону України „Про обіг векселів в Україні", ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст.ст. 75, 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі відмовив в задоволенні позову. Суд дійшов висновку про те, що спірний вексель не має дефекту форми, а отже має силу простого векселя і колегія суддів погоджується з даним висновком.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні»законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі -Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

В силу ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Вказана норма кореспондується з приписами Закону України «Про обіг векселів в Україні», що визначає вексель (як простий, так і переказний) як засіб розрахунків, про що свідчать передбачені статтею 4 цього Закону чіткі вимоги до використання векселів у господарській діяльності, а саме: застосування векселів у розрахунках обов'язково має бути зазначено в договорі; вексель (простий або переказний) видають для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги; номінал векселя на етапі його емісії не може бути вище ніж сума зобов'язання, за яким видають вексель. Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

Статтею 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»визначено, що векселі (переказні та прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма і порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Відповідно до статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі -Уніфікований закон), простий вексель повинен містити такі реквізити:

1) найменування «вексель», яке включене безпосередньо в текст і висловлене тією мовою, якою цей документ складений;

2) просте і нічим не обумовлене обіцяння сплатити визначену суму;

3) зазначення строку платежу;

4) зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж;

5) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;

6) зазначення дати і місця складання векселя;

7) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»від імені юридичних осіб вексель підписується - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Статтею 76 Уніфікованого закону встановлено, що документ, у якому відсутній будь-який із вказаних реквізитів, не має сили простого векселя, за винятком випадків, встановлених цією нормою.

Отже, Уніфікований закон про переказні та прості векселі, пов'язує визнання векселів такими, що не мають вексельної сили, з підставами, пов'язаними з дефектом форми.

Тобто, навіть виявлення підробленого підпису на векселі від імені векселедавця або ж підпису вигаданих осіб чи інших осіб, які не можуть зобов'язуватися за векселем з тих чи інших підстав, не означає відсутності такого підпису взагалі. Такий вексель не слід вважати таким, що має дефект форми - відсутність підпису.

Таким чином, як правомірно дійшов висновку місцевий суд, в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання спірного векселя недійсним, а саме, дефекту форми векселя, будь-яких інших підстав, які б позбавляли його вексельної сили, законодавством не передбачено.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 29.10.2002 №14/2.

Щодо доводів апеляційної скарги скарги, колегія суддів зазначає, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією ж мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів (ст.77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі), зокрема, щодо наслідків підпису, відповідно до умов зазначених у ст.7.

Так, згідно зі ст. 7 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов'язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких вказаний вексель був підписаний, то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними.

Отже, ст. 7 Уніфікованого закону встановлює правило, відповідно до якого зобов'язання кожної з осіб за одним векселем є окремим зобов'язанням. Кожна зобов'язана за векселем особа розглядається як окремий боржник, зобов'язання якого не пов'язані з дійсністю зобов'язань інших осіб. Отже, навіть у разі, якщо зобов'язання особи, зазначеної як векселедавець, не матиме юридичної сили, проте вексель не стане від цього недійсним, оскільки за ним існуватимуть зобов'язання інших осіб.

В межах провадження у справі позивачем було заявлено, а судом задоволено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи для ідентифікації виконавця підпису на векселі.

Наразі від проведення призначеної судом почеркознавчої експертизи позивач ухилився, вимогу про оплату експертизи не виконав та 05.09.2012р. повторно заявив клопотання про призначення і проведення судової експертизи. В задоволенні повторно заявленого клопотання позивачу відмовлено. Колегія суддів дійшла висновку про зловживання позивачем своїми процесуальними правами та вчинення вказаних дій для затягування розгляду справи.

Колегія суддів зважає на те, що відсутність експертного висновку не являється перешкодою для розгляду справи по суті, з огляду на наступне:

- призначення експертизи на вимогу учасників процесу не є обов'язком суду, а є його правом (ст. ст. 41, 42 ГПК України);

- висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за загальними правилами, встановленими статтею 43 ГПК України;

- встановлення судовим експертом факту виконання підписів на векселі незаконним способом не є підтвердженням недійсності векселя в цілому, а лише підставою для визнання відсутності вексельного зобов'язання конкретної особи за конкретним векселем; в даному ж випадку, предметом позову є саме визнання векселя недійсним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Позивач не довів належними і допустимими доказами наявність обставин, з якими чинне законодавство пов'язує недійсність спірного векселя.

Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з висновками місцевого суду про відсутність правових підстав для визнання недійсним спірного векселю, виходячи з підстав, з якими закон не пов'язує настання такого правового наслідку, як визнання правочину недійсним.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101, 103, 106 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональний фонд розвитку молодіжного дозвілля „ДІЯ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2011 року у справі № 19/5005/14955/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В.Тищик

Судді: Т.А.Верхогляд

Л.М.Білецька

Попередній документ
25931277
Наступний документ
25931279
Інформація про рішення:
№ рішення: 25931278
№ справи: 19/5005/14955/2011
Дата рішення: 05.09.2012
Дата публікації: 12.09.2012
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Обіг цінних паперів