29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"10" вересня 2012 р.Справа № 22/5025/934/12
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" ВАТ "Хмельницькрибгосп" смт. Меджибіж
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький
про визнання умови векселю ненаписаною
Представники сторін:
позивач Комарницький А.А. за довіреністю від 01.09.2011р.
відповідач не з'явився
Повне рішення складено 10.09.2012р.
Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про визнання умови векселя ненаписаною, в обґрунтування якого зазначає, що згідно наказу підписаного директором товариства Коцюбою В.М. по ВАТ "Хмельницькрибгосп" №88 від 01.10.2009р., а саме п.3 вирішено до додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу №2 від 25.02.2008р. видати простий вексель серія АА №0502886.
На виконання даного наказу ВАТ "Хмельницькрибгосп" видано ФОП ОСОБА_1 простий вексель серії АА №0502886 номінальною вартістю 177261,30 грн. зі строком платежу - за пред'явленням.
На вимогу відповідача приватним нотаріусом Летичівського районного нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_4 05.02.2010р. вчинено протест про не оплату простого векселя в сумі 177261,30 грн., про що в реєстрі вчинено запис №70. Крім цього, 08.02.2010р. тим же нотаріусом вчинено виконавчий напис про стягнення з ВАТ "Хмельницькрибгосп" 177261,30 грн., а також витрати пов'язані з опротестуванням векселя у сумі 1785,00 грн. та витрати із вчинення виконавчого напису в сумі 1985,00 грн., загалом 181 031,30 грн.
Разом з тим, позивач стверджує, що відповідач безпідставно заявляє вимоги до позивача про стягнення з останнього 30 відсотків річних від номіналу векселя загалом в сумі 46579,47 грн.
Зокрема, 20.01.2011р. відповідачем в межах справи про банкрутство ВАТ "Хмельницькрибгосп" подано заяву з грошовими вимогами до боржника про сплату відсотків за простим векселем серії АА №0502886 в сумі 46 579,47 грн.
Однак, вексель серії АА №0502886 не містить жодної інформації або застереження щодо нарахування на суму векселю відсотків, а тому посилання відповідача на додаткові угоди та акти є безпідставними.
За таких обставин, позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а умова щодо сплати відсотків визнанню ненаписаною. Проте, придатного до читання векселю позивачем не надано, причини не повідомлено. Окрім того, позивач зазначив, що договору купівлі-продажу №2 від 20.02.2008р. в судове засідання подавати немає необхідності, оскільки останній виконаний та його умови змінилися укладанням додаткової угоди.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважає їх обґрунтованими поданими доказами.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у відзиві на позов від 04.09.2012 р. проти пред'явлених позовних вимог заперечує. При цьому пояснює, що 23.08.2012 р. в межах справи про банкрутство подано заяву про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог саме щодо стягнення 30% річних, де просить стягнути 6% річних від номіналу векселя. На думку відповідача вказане свідчить про відсутність предмету позову, а тому провадження у справі підлягає припиненню по п . 1-1 ст. 80 ГПК України.
Крім того, відповідач просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату в зв'язку з неможливістю прибути в дане судове засідання.
В задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи належить відмовити, оскільки останнє не підтверджене жодними доказами, а явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Суд, розглянувши матеріали справи, встановив таке:
Відповідно до Довідки АБ №304236 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відкрите акціонерне товариство Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство (ВАТ "Хмельницькрибгосп) зареєстровано за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, смт. Меджибіж, вул. Чкалова, 58, код 00476808.
Додатковою угодою №1 від 01.10.2009р. через несплату покупцем продукції, отриманої на підставі Договору купівлі-продажу №2 від 20.02.2008р. сторони домовились викласти пункт 3.1. цього договору в такій редакції: "Платіж за продукцію, поставлену за цим Договором здійснюється у вексельній формі шляхом видачі Покупцем Постачальнику простого відсоткового векселя зі строком платежу "за пред'явленням" на суму, що дорівнює загальній заборгованості станом на 01.10.2009р. - 177 261,30 грн. під 30 відсотків річних".
Пунктом 3 Додаткової угоди сторони передбачили, що з моменту отримання простого векселя продавцем зобов'язання Покупця за договором купівлі-продажу №2 від 25.02.2008р. вважаються виконаними і виникають зобов'язання по оплаті простого відсоткового векселя.
Додаткова угода підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.
Наказом №88 від 01.10.2009р. директор ВАТ "Хмельницькрибгосп" наказав для виконання додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу №2 від 25.02.2008р. видати простий вексель серія АА №0502886 (п.3 наказу).
За актом приймання-передачі векселя від 01.10.2009р. на виконання додаткової угоди №1 від 01.10.2009р. до договору купівлі-продажу №2 від 25.02.2008р. ВАТ "Хмельницькрибгосп" передав, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1, на підставі довіреності від 01.10.2009р. серія НББ №431119, прийняв простий відсотковий вексель з наступними реквізитами:
тип векселя: простий відсотковий
векселедавець: ВАТ "Хмельницькрибгосп"
номер вексельного бланку: серія АА 0502886
Номінал: 177 261,30 грн.
відсотки за простим векселем: 30 річних
дата складання: 01 жовтня 2009р.
місце складання: м. Хмельницький
строк платежу: за пред'явленням.
Всього за актом передано один простий вексель номінальною вартістю 177 261,30 грн.
Акт приймання-передачі векселя підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
З наявного в матеріалах справи простого векселя серії вбачається його номер АА №0502886. Придатного до читання векселю сторонами не надано, причини не повідомлено.
05.02.2010р. приватним нотаріусом Летичівського районного нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_4 опротестовано вексель про неоплату проти векселедавця. При цьому зазначено, що цей вексель подано нотаріусу для вчинення протесту 04.02.2010р. про неоплату в сумі 177 261,30 грн., вимоги до векселедавця про оплату пред'явлено 04.02.2010р. Однак, векселедержатель платежу не отримав, при цьому ніякі мотиви відмови боржником заявлені не були. Цей протест про неоплату простого векселя зареєстровано в реєстрі за №70.
Виконавчим написом нотаріуса від 08.02.2010р. запропоновано стягнути на підставі протесту векселя про неоплату на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 векселедержателя простого векселя АА №0502886 зі строком платежу за пред'явленням борг в розмірі 177261,30 грн., а також витрати пов'язанні з опротестуванням векселя в сумі 1785,00 грн., а також витрати із вчинення виконавчого напису в сумі 1985,00 грн., загалом 181 031,30 грн., з векселедавця ВАТ "Хмельницькрибгосп".
В межах справи про банкрутство ВАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство" ФОП ОСОБА_1 звернувся із заявою про грошові вимоги до боржника від 20.01.2011 р. відповідно до якої просить визнати його грошові вимоги, як конкурсного кредитора, в тому числі 30 відсотків річних від номіналу векселя загалом в сумі 46549,47 грн. Свої вимоги щодо стягнення 30 відсотків за простим векселем відповідач обґрунтовує наявністю додаткової угоди №1 від 01.10.2009р. до договору купівлі-продажу №2 від 25.02.2008р. та актом приймання-передачі векселя від 01.10.2009р.
За таких обставин, оскільки простий вексель серії АА 0502886 не містить жодної інформації або застереження щодо нарахування на суму векселю відсотків, на думку позивача, умова векселя щодо відсотків підлягає визнанню такою, що не написана.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги таке:
Згідно зі ст.1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.
Конвенцію, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі (далі Уніфікований Закон) підписано 07.06.1930р., а 06.07.1999р. прийнято Закон України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено "Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі".
Статтею 75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що простий вексель містить: (1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця видачі простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця (ст. 76 Уніфікованого Закону).
Статтею 77 Уніфікованого Закону визначено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74). До простого векселя також застосовуються такі положення: застереження про відсотки (стаття 5).
Відповідно до ст. 5 Уніфікованого Закону у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною. Відсоткова ставка повинна бути вказана у векселі; при відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною. Відсотки нараховуються від дати видачі переказного векселя, якщо не вказана інша дата.
Переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.
Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними (ст. 33 Уніфікованого Закону).
Зі змісту статті 34 Уніфікованого Закону вбачається, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.
Відповідно до ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі (ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України" №508 від 16.12.2002р. Вексель простий - вексель, який містить зобов'язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні" зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.
Стаття 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" визначає, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.
Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В силу ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтями 16 ЦК України та 20 ГК України визначено спосіб захисту цивільних прав та інтересів вказаних вище осіб. Окрім того, передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частинами 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, звернення позивача до суду з позовною вимогою про визнання умови векселя не написаною не відповідає зазначеним вище нормам законодавства.
Слід звернути увагу на те, що нормами Уніфікованого Закону та іншими законодавчими актами, не передбачено такого способу захисту прав як "визнання умов векселя не написаними". Вимога про "визнання умови векселя не написаною" фактично не є способом захисту прав, оскільки не призводить до відновлення порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Так, ст. 5 Уніфікованого Закону лише констатує факт того, що відсоткова ставка повинна бути вказана у векселі; при відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною. Отже дана норма закону не є свідченням можливості звернення з вказаним способом захисту. Звертається увага, що відсутність (наявність) даного факту буде вирішуватись при розгляді заяви про грошові вимоги в межах справи про банкрутство, внаслідок чого суд має право задовільнити або частково відхилити зазначену заяву.
Оскільки такий спосіб захисту як визнання умови векселя не написаною не передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України, іншими нормами права, в тому числі нормами Уніфікованого Закону, позивач не обґрунтував позовні вимоги, при цьому, визнання умови векселя не написаною само по собі не направлено на відновлення порушеного права, отже суд вважає, що позивач обрав не відповідний законодавству спосіб захисту, що є підставою для відмови у позові.
В задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі по п. 1-1 ст. 80 ГПК України належить відмовити, оскільки подання заяви про зменшення позовних вимог в межах справи про банкрутство та відсутність дій суду щодо вирішення даної заяви, не є свідченням відсутності предмета спору у справі про визнання умови векселя не написаними. В даному випадку, також, враховується позиція Пленуму Вищого господарського суду України викладена в п. 4.4 постанови від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відмовою в задоволенні позову, підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук. 3 прим.:
1 - до справи,
2 - позивачу (Хмельницька область, Летичівський район, смт. Меджибіж, вул. Чкалова, 58)
3 - відповідачу рекоменд. (АДРЕСА_1).