73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
03 вересня 2012 р. Справа № 5024/953/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль",
м. Херсон
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон
про стягнення 20429 грн. 31 коп.,
за участю представників сторін:
від позивача - Кривцун В.А., юрисконсульт юридичного відділу за дов. № 01-4/15 від 16.02.2012 р.;
від відповідача - не прибув.
Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) суми заборгованості за договором № 185 від 01.12. 2008 року про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.11.2011 по 01.05.2012 р. в розмірі 19349 грн. 42 коп., суми 3% річних в розмірі 178 грн. 61 коп. та суми пені в розмірі 901 грн. 28 коп.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в засідання суду не прибув, про причини неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав.
Так, ухвала суду від 03.07.2012 р. про порушення провадження у справі, ухвала суду від 16.07.2012 р. про відкладення розгляду справи, надіслані судом на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та Витязі з ЄДР від 16.07.2012 р. - 73000, АДРЕСА_1, повернулася до господарського суду з відміткою поштового відділення зв'язку причини повернення кореспонденції "за закінченням терміну зберігання."
Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Таким чином, коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -
ПАТ "Херсонська ТЕЦ" створене Міністерством палива та енергетики України відповідно до Указу Президента від 15 червня 1993 року № 210 "Про корпоратизацію підприємств".
Метою діяльності Товариства є виробництво та постачання електричної та теплової енергії. Предметом діяльності Товариства є виробництво, передача та постачання електричної та теплової енергії. Відповідно до статуту позивача, останній надає фізичним та юридичним особам м. Херсона наступні послуги: постачання теплової енергії; підігрів води.
У відповідності до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пп. 2 п. "а" ст. 28, пп. 1 п. "а" ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Як свідчать матеріали справи, 01 грудня 2008 року між ВАТ "Херсонська ТЕЦ" (постачальником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживачем) укладено договір надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 185.
За пунктом 1 договору позивач приймає на себе зобов'язання надати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Згідно з п. 8 договору відповідач зобов'язаний оплачувати послуги позивача не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим.
Щомісячно постачальником теплової енергії виставлялись рахунки на оплату спожитої теплової енергії, але відповідач не розраховувався за спожиту теплову енергію, в результаті чого, станом на 01.05.2012 р. у останнього утворилася заборгованість за спожиті послуги з листопада 2011 р. по квітень 2012 р. включно, в сумі 19349 грн. 42 коп.
Дана заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується довідками про наявність опалення у абонентів Херсонської ТЕЦ за жовтень 2011 р., листопад 2011 р., грудень 2011 р., січень 2012 р., лютий 2012 р., березень 2012 р., квітень 2012 р., розрахунком заборгованості, актами на виконані роботи у грудні 2011 р., лютому 2012 р., квітні 2012 р., рахунками на оплату спожитої теплової енергії, які вручались відповідачу особисто під розписку, витягами з книги реєстрації про вручення рахунків.
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 19 349 грн. 42 коп. основного боргу є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3-х % річних та пені, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до умов п. 12 договору за несвоєчасне внесення плати за отримані послуги з споживача стягується пеня на користь виконавця у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожний день прострочення терміну сплати.
Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За змістом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.96 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.
Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача три відсотки річних з простроченої суми.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3-х % річних у розмірі 178 грн. 61 коп. та пені у розмірі 901 грн. 28 коп., підлягають задоволенню, оскільки вони є обґрунтованими та доведеними.
Доказів сплати штрафних санкцій відповідачем суду не подано.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, р/рахунки суду не відомі, код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, р/р № 26037300012029 в ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457, ЄДРПОУ 00131771) суму основного боргу у розмірі 19 349 грн. 42 коп., суму 3% річних в розмірі 178 грн. 61 коп., суму пені в розмірі 901 грн. 28 коп. та 1609 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Повне рішення складено 10.09.2012 р.
Суддя В.В.Людоговська