01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"03" вересня 2012 р. Справа № 4/080-12
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради, м. Боярка
про стягнення 1 766 778, 55грн.
за участю представників:
від позивача Марцегорін А.О. -предст., дов. № 104/10 від 26.12.2011р.
від відповідача Доля С.М. -предст, дов. від 19.03.2012р.
Обставини справи:
Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) заявлено позов до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»(відповідач) про стягнення 1 766 778, 55грн., з яких 1 388 999, 96 грн. боргу, 105 183, 41 грн. пені, 172 053,32 грн. інфляційних втрат, 100 541, 86 грн. 3%річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови Договору від 23.09.2009р. № 06/09-112ТЕ-17 щодо своєчасного проведення розрахунку за отримані обсяги природного газу на підставі договору про переведення боргу №14/10-1680 від 20.10.2010р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2012 р. у справі № 4/080-12 було порушено провадження та призначено до розгляду на 23.07.2012 р.
Ухвалою суду від 23.07.2012р. розгляд справи було відкладено, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.
06.08.2012р. через канцелярію суду відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якій останній проти позову заперечує, зазначаючи, що заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань з оплати енергоносіїв державними та комунальними підприємствами підлягає списанню на підставі п. 6 «Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію»затвердженого постановою КМУ № 894 від 08.08.2011р.
Крім того, як зазначив відповідач, при нарахуванні позивачем неустойки, останнім не було враховано встановлений цивільним законодавством спеціальний строк позовної давності.
В судовому засіданні 06.08.2012р. було оголошено перерву до 03.09.2012р.
03.09.2012р. відповідачем було подано пояснення стосовно списання заборгованості за поставлений природний газ, а також заяву про застосування строку позовної давності стосовно нарахованих пені та штрафних санкцій. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Позивачем подані власні письмові пояснення з приводу поданих відповідачем заперечень щодо списання заборгованості, які взяті судом до уваги.
Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
03.09.2012р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд,
встановив:
23 вересня 2009 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(постачальник) та Комунальним підприємством "Боярське головне виробниче УЖКГ" (покупець) було укладено договір на постачання природного газу № 06/09-112 ТЕ-17 (договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався передати у власність покупця природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ а обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.
У відповідності до умов договору, позивач передав Комунальному підприємству "Боярське головне виробниче УЖКГ" природний газ на загальну суму 1 735 025,62 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі від 31.10.2009р. на суму 77 325, 17 грн., від 30.11.2009р. на суму 218 099,99 грн., від 31.12.2009р. на суму 327 396, 11 грн., від 31.01.2010р. на суму 440 691, 34 грн., від 28.02.2010р. на суму 346 310, 22 грн., від 31.03.2010р. на суму 275 369, 46 грн., від 30.04.2010р. на суму 45 329, 77 грн.,, від 31.05.2010р. на суму 4 503, 56 грн.
За словами позивача, КП "Боярське головне виробниче УЖКГ" свої зобов'язання в частині оплати за поставлений природний газ виконало частково в сумі 346 025,66 грн., у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1 388 999,96 грн.
20.10.2010р. між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(кредитор), КП "Боярське головне виробниче УЖКГ" (первісний боржник) та КП «Києво-Святошинська тепломережа»(новий боржник) був укладений договір на переведення боргу № 14/10-1680, згідно умов якого за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором поставки природного газу №06/09-1112ТЕ-17 від 23.09.2009р., а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов'язанні та замінює первісного боржника у зобов'язанні.
Відповідно до п. 2.1 договору про переведення боргу, сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника становить 1 388 999, 96 грн.
Новий боржник у повному обсязі приймає на себе відповідальність за весь час прострочення виконання зобов'язань первісним боржником за договором поставки природного газу відповідно до його умов (п.4.1 договору переведення боргу).
Новий боржник зобов'язується перерахувати грошові кошти у сумі, зазначеній в п. 2.1 цього договору в порядку та на умовах визначених договором № 06/09-1112-ТЕ-17 від 23.09.2009р.
Згідно п. 6.1 договору поставки природного газу, остаточний розрахунок за фактичні спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 3.1 договору про переведення боргу, до нового боржника перейшли обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у п. 2.1 цього договору та всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором поставки природного газу.
Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань за договором про переведення боргу, відповідач не провів розрахунок за отримані обсяги природного газу в повному обсязі,у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 1 388 999, 96 грн.
У відзиві на позов, відповідач зазначив, що відповідно до положень ЗУ «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»№3319-VІ від 12.05.2011р.заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій, які нараховані підприємствам на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997р. по 01.01.2011р. і не сплачена станом на дату набрання чинності цим законом підлягає списанню, механізм якого визначено в п. 6 «Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію», затвердженого постановою КМУ № 894 від 08.08.2011р.
До того ж, в поданому відзиві відповідач звертає увагу на той факт, що у відповідності до п. 4.2 договору від 20.10.2010р. сторона не відповідає за порушення договору, якщо воно сталось не з її вини, а, відтак, за його словами, зважаючи на те, що договір поставки газу не був підписаний зі сторони відповідача, а тому останній не міг знати про настання умов, які зашкодять йому виконати вказані зобов'язання.
Всебічно дослідивши обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставами виникнення зобов'язання відповідно до ст.11 ЦК України є договори та інші правочини. Договором, відповідно до п.1.ст.626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору у відповідності до ст.628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно п. 3 ст. 180 ГК України, обов'язковими є умови договору про предмет, ціну та строк дії договору (істотні умови).
Під поняттям предмета договору розуміються дії сторін та саме матеріальне благо, з приводу якого укладається договір.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом договору № 14/10-1680 від 20.10.10р. є переведення на нового боржника (КП «Києво-Святошинська тепломереж»Київської обласної ради) боргу, який виник у первісного боржника (КП «Боярське головне виробниче УЖКГ») перед кредитором ДК «Газ України»за договором №06/09-1112-ТЕ-17 від 23.09.09р.
Відповідно до статті 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (стаття 521 ЦК України).
Відтак, діями сторін, що характеризують предмет договору є обов'язок КП «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради перерахувати та право ДК «Газ України»отримати грошові кошти у кількості та в порядку визначеному пунктах 2.1., 3.2. Договору.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що не є підставою звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, зокрема порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов та вимог цивільного законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Приписами статтей 598-609 Цивільного Кодексу України передбачені підстави припинення зобов'язань, зокрема, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Отже, укладаючи даний договір, відповідач чітко розумів всю юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання за даним правочином, у зв'язку з чим викладені у відзиві заперечення, на думку суду, не знайшли свого правового обґрунтування для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми боргу в розмірі 1 388 999, 96 грн.
Крім того, посилання відповідача стосовно списання заборгованості спростовується приписами п. 2.1.1., 2.2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», яким встановлено, що списанню підлягає заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом; заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Таким чином, Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»передбачає списання заборгованості суб'єктам визначеним Законом саме за природний газ.
Зважаючи на те, що заборгованість відповідача не пов'язана з передачею йому газу та обов'язку перерахування позивачу коштів за газ, суд зазначає, що вказана заборгованість, яка є предметом позовних вимог не підпадає під дію Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».
Крім суми основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 105 183, 41 грн. пені (за період з 04.01.2012р. по 04.07.2012р.), посилаючись на норми ст. 231 Господарського кодексу України, 549-551 Цивільного кодексу України та п. 7.2 договору № 06/09-1112-ТЕ-29 від 23.09.2009р., яким встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
При здійсненні розрахунку пені, позивачем враховано також п. 7.10 договору поставки газу, яким визначено, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або з позовом.
В судовому засіданні 03.09.2012р. відповідачем була подана заява про застосування строків позовної давності щодо нарахування пені за несвоєчасне погашення відсотків та пені за несвоєчасне погашення кредиту, у зв'язку з чим останній просив суд відмовити в цій частині позовних вимог.
У відповідності до приписів статті 256 ЦК України визначено, що позовна давність -це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (зокрема пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
Частиною 1 ст. 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до п. 9.3 договору поставки, строк позовної давності на стягнення неустойки за був збільшений сторонами до трьох років (п. 9.3 договору поставки).
У відповідності до п. 6.2 договору переведення боргу, датою переведення боргу є дата його укладання сторонами, тобто 20.10.2010р.
Зважаючи на те, що у відповідності до п. 4.1 договору про переведення боргу, новий боржник у повному обсязі приймає на себе обов'язки за договором поставки природного газу, суд, враховуючи положення п. 9.3 договору поставки, а також те, що позивачем було подано позов до господарського суду 06.07.2012р., про що свідчить відтиск штампу органу поштового зв'язку, приходить до висновку, що при подачі позову позивачем не було пропущено строк позовної давності, який було збільшено за домовленістю сторін до 3 років, а тому нарахування позивачем неустойки за шість місяців, що передують даті звернення до суду є правомірним.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Враховуючи норми чинного законодавства щодо нарахування неустойки, п. 9.3 договору поставки газу, суд здійснив власний розрахунок пені та встановив, що заявлені позивачем до стягнення 105 183, 41 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім пені позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 172 053, 32 грн. (листопад 2009 року по квітень 2012 року) та 3 % річних у сумі 100 541,86 грн. (з 11.11.2009р. по 04.07.2012р.).
Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені даною статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.
Суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних, встановив, що заявлені позивачем до стягнення три проценти річних відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення трьох процентів річних з простроченої суми в розмірі 100541,86 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Як слідує з розрахунку позивача, при розрахунку збитків від інфляції було враховано, що у період з квітня 2010 року по липень 2010 та у липні-серпні 2011 року інфляційні нарахування мали від'ємне значення, а тому суд здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за листопад 2009 року по квітень 2012 року, встановив, що поданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з чим заявлена до стягнення сума збитків в розмірі 172 053,32 грн. підлягає задоволення в повному обсязі.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради про стягнення 1 766 778, 55грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»(08154, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. 50 Років Жовтня, 9, код ЄДРПОУ 23576122) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) - 1 388 999 (один мільйон триста вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 96 коп. боргу, 105 183 (сто п'ять тисяч сто вісімдесят три) грн. 41 коп. пені, 172 053 (сто сімдесят дві тисячі п'ятдесят три) грн. 32 коп. інфляційних втрат, 100 541 (сто тисяч п'ятсот сорок одну) грн. 86 коп. 3% річних, 35 335 (тридцять п'ять тисяч триста тридцять п'ять) грн. 57 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дата складання повного тексту рішення: 05.09.2012р.
Суддя О.В. Щоткін