ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-2/8136-2012 28.08.12
За позовомПриватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"
До1)Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна компанія "Інтерком"
Простягнення 3601,80 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
від позивача не з'явився
від відповідача 1) Лагода О.А.
2) не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Вінницяоблпаливо" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" (надалі по тексту - відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна компанія "Інтерком" (надалі по тексту - відповідач - 2) про стягнення 3601,80 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2012 року порушено провадження у справі.
05.07.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 1 надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
Представник відповідача - 2 в судове засідання 05.07.2012 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 21.06.2012 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник позивача у судове засідання також не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 21.06.2012 року не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2012 року розгляд справи було відкладено на 17.07.2012 року.
Представник відповідача - 2 в судове засідання 17.07.2012 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник позивача у судове засідання також не з'явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача - 1 у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строків розгляду спору.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 2 надійшов відзив на позов.
У судове засідання 28.08.2012 року представник відповідача -2 та представник позивача не з'явились.
Представник відповідача - 1 заперечив проти задоволення позовних вимог щодо Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
20.12.2011 року по залізничній накладній № 52248267, напіввагон № 67858241, на адресу Калинівського паливного складу Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна компанія "Інтерком" відвантажило 70,4 тон вугілля антрацит марки АМ.
Постачальником вказаного вугілля є Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Камтопсервіс" за договором №1.83 від 25.09.2011 року.
У залізничній накладній № 52248267 зазначено, що вантаж завантажено вантажовідправником, вантаж завантажено навалом нижче бортів.
З прибуттям вагону на ст. Нижньодніпровськ-вузол виявлено поглиблення.
На основі акта загальної форми ст. Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці №5713/Г від 28.12.11р. про виявлення поглиблення, вагон було відчинено на вагову перевірку на 150- тонних залізничних вагах та виявлено наступну вагу вантажу: брутто 88680 кг, тара з бруса 22300 кг, нетто 66380 кг; по документах значиться: тара з бруса 22300 кг, нетто 70400 кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 4020 кг.
При перевірці виявилось завантаження рівномірне на рівні бортів. По документам значиться завантаження рівномірне нижче бортів, розмір відносно висоти бортів не вказано.
На поверхні вантажу наявні поглиблення: праворуч за рухом потягу над 1-3 люками довжиною 3,5 м, шириною 1,7 м, глибиною 0,3 м; ліворуч за рухом потяга над 6-7 люками довжиною 3 м, шириною 1,7 м, глибиною 0,3 м. На поверхні вантажу захисне маркування відсутнє. Недостаючий вантаж у вагоні поміститись міг. При видачі вантажу на станції призначення різниці проти вищезазначених відомостей не виявлено; вантаж видано вантажоодержувачу згідно комерційного акта АА № 042316/640/1 від 28.12.11р.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що нестача вантажу могла виникнути як з вини вантажовідправника, так і перевізника, у зв'язку із чим просить стягнути вартість недостачі вугілля у розмірі 3601,80 грн.
Відповідачі проти позовних вимог заперечували, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Як передбачено частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України, статтями 22, 23 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (надалі по тексту - Статут), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 6 Статуту накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до пункту 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.
Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Міністерством інфраструктури України.
Згідно зі статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Як передбачено статтею 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Придатність вагонів для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.
Згідно із пунктом 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542 кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.
Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення.
У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.
Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
З накладної № 52248267 вбачається, що навантаження вантажу здійснювалось вантажовідправником і придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні повинна була визначатися відправником. Заходи щодо ущільнення та розрівнювання вантажу вантажовідправником не здійснювались. Відмітки про маркування вантажу вапном відсутні.
Як свідчать матеріали справи, під час переважування на станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці, на підставі акту загальної форми № 5713/Г від 28.12.2011 року, було встановлено наступну вагу вантажу: брутто 88680 кг, тара з бруса 22300 кг, нетто 66380 кг, по документах значиться: тара з бруса 22300 кг, нетто 70400 кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 4020 кг.
При перевірці виявилось завантаження рівномірне на рівні бортів. По документам значиться завантаження рівномірне нижче бортів, розмір відносно висоти бортів не вказано.
На поверхні вантажу наявні поглиблення: праворуч за рухом потягу над 1-3 люками довжиною 3,5 м, шириною 1,7 м, глибиною 0,3 м; ліворуч за рухом потяга над 6-7 люками довжиною 3 м, шириною 1,7 м, глибиною 0,3 м. На поверхні вантажу захисне маркування відсутнє. Недостаючий вантаж у вагоні поміститись міг. При видачі вантажу на станції призначення різниці проти вищезазначених відомостей не виявлено; вантаж видано вантажоодержувачу згідно комерційного акта АА № 042316/640/1 від 28.12.11р.
При видачі вантажу на станції призначення різниці проти вищезазначених відомостей не виявлено. вантаж видано вантажоодержувачу згідно комерційного акту АА № 042316/640/1 від 28.12.11р.
З наведеного вбачається, що відповідач - 2 завантажив вантаж у технічно справний та придатний у комерційному відношенні вагон, однак не вжив заходів щодо ущільнення та розрівнювання вантажу, а також не наніс на поверхню вантажу захисне маркування або покриття плівкою (емульсією) чи іншим чином закріпив верхній шар вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту на вантажовідправника покладається відповідальність за наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, що зазначені ним у накладній.
Відповідно до статі 924 Цивільного кодексу України, статті 110 Статуту перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують наявність вини перевізника, тобто відповідача - 1 у нестачі вантажу.
Натомість, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що розходження фактичної маси вантажу згідно комерційного акту та маси, вказаної у накладній, можливе внаслідок недовантаження вантажу вантажовідправником.
Відповідачем - 2 не були надані суду докази на спростування зазначених обставин.
За таких обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення вартості нестачі вугілля у розмірі 3601,80 грн. обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню за рахунок відповідача - 2.
З огляду на задоволення позову судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача - 2.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна компанія "Інтерком" (94220, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Волгоградська, буд. 135/40, код ЄДРПОУ 34870060) на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 122, код ЄДРПОУ 01880670) 3601 (три тисячі шістсот одна) грн. 80 коп. - вартості недостачі вугілля, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
3. У позові до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 03.09.12р.
Суддя І.О. Домнічева