ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-22/11108-2012 07.09.12
За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-
інвестиційний банк»
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської
державної адміністрації) «Київреклама»
про визнання недійсним договору
Суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача : Борисюк О.В. (довіреність № 196-7/юр від 03.01.2012р.);
В судовому засіданні 07.09.2012р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(надалі ПАТ «Промінвестбанк», позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсним договору укладеного з Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(надалі КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», відповідач) № 2060/ТК, від 03.05.2007р. на право тимчасового користування місцем для розміщення об'єкту зовнішньої реклами.
У позовній заяві банку зазначено про те, що представник банку, яким було підписано оспорюваний правочин (Давиденко С.В.) вступив у зловмисну домовленість із КП «Київреклама»і діяв при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи (банку), яку представляє, що свідчило про наявність підстав вважати такий договір недійсним з підстав передбачених ст. 232 ЦК України.
Після порушення провадження та витребування судом документів в обґрунтування заявлених позивачем вимог, останнім подано заяву про зміну підстави позову (зареєстрована за вхідним суду № 06-37/36668 від 05.09.2012р.) з доповненнями до заяви (зареєстровані за вхідним суду № 06-20/25726 від 06.09.2012р.) у яких, з посиланням на те, що в архіві банку знайшовся протокол правління банку яким уповноважено Давиденка С.В. на укладення цивільно-правового договору з відповідачем на розміщення об'єкту зовнішньої реклами, позивач констатував наявність правової можливості визнання недійсним договору № 2060/ТК від 03.05.2007р. з підстав передбачених ч. 1 ст. 229 ЦК України.
Згідно з поданою заявою позивач просив змінити підставу позову, задовольнити заяву без участі в судовому засіданні представника позивача та визнати недійсним договір укладений з відповідачем.
Право позивача до початку розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, передбачене положеннями ч. 4 ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим заява позивача прийнята до розгляду.
На розгляд справи позивач не з'явився, однак нез'явлення представника позивача в судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи в даному судовому засіданні, оскільки обставини якими позивач обґрунтовує свої вимоги викладені в поданій до суду заяві та є зрозумілими, а необхідні для вирішення спору документи наявні в матеріалах справи дозволяють прийняти рішення у справі.
Відповідачем позову не визнано, письмового відзиву не надано, в судовому засіданні представник відзначав про безпідставність заявлених позивачем вимог.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -
03 травня 2007р. між КП «Київреклама»та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) укладено договір № 2060/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами, який за твердженням позивача слід визнати недійсним з підстав передбачених ч. 1 ст. 229 ЦК України.
Зазначений договір, позивач вважає таким, що укладений ним внаслідок помилки, оскільки:
- при укладенні договору представник банку помилявся щодо властивостей і якості місця розташування ОЗР -«Електронного табло, рядок, що біжить», світлова газета, які розташовані на фасаді, розміри 7.00Х0,96 загальною площею 6,72 кв.м., кількість площини 1, а також щодо роботоздатності названого табло;
- після укладення договору з'ясувалося, що місце розташування ОЗР не є ефективним та не приносить жодної користі…
Помилка щодо ефективності місця розташування ОЗР, за твердженням позивача підтверджується невикористанням тривалий час за призначенням ОЗР; несплатою після укладення договору місця розташування ОЗР.
Враховуючи доводи позивача про вчинення договору під впливом помилки, що є підставою для визнання договору недійсним з підстав передбачених ст. 229 ЦК України суд відзначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Додатком № 1 до оспорюваного позивачем договору є адресна програма, якою і визначено вид об'єкту зовнішньої реклами щодо якого договором надано право тимчасового користування місцем (Електронне табло, «рядок, що біжить», світлова газета, які розташовані на фасаді, розміри 7.00 х 9.96 заг. пл. 6.72 кв.м., кількість площин 1 № 13829-07 (21545), визначено саме місце розміщення об'єкту (Шевченківський район, вул. Софіївська 2), погоджено базову плату (1 050 грн. без ПДВ) та інше.
Зазначені позивачем обставини про наявність помилки щодо властивостей і якості місця розташування ОЗР (Електронне табло, «рядок, що біжить», світлова газета, які розташовані на фасаді, розміри 7.00 х 9.96 заг. пл. 6.72 кв.м), а також щодо роботоздатності табло, не підпадають під жодну з обставин, які мають істотне значення відповідно до ст. 229 ЦК України, свідчать саме про небажання виконувати укладений договір на визначених умовах, що жодним чином не є підставою для визнання недійсним укладеного договору № 2060/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами.
У п. 9.5 договору чітко визначено, що повноважні представники сторін своїми підписами підтверджують про досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, і такими є зокрема, умови використання розповсюджувачем реклами права на тимчасове користування місцем за адресою згідно додатку на розміщення об'єкту зовнішньої реклами, що викладені в договорі.
Як про те зазначено, в Узагальненнях практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними за 2007 рік, що проведене Верховним Судом України (вміщені в інформаційній системі «Ліга») у розділі щодо аналізу правочинів вчинених під впливом помилки:
- обставини щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину;
- сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину;
- не можна говорити про помилку щодо якості предмета у разі неможливості використання речі або виникнення труднощів у її використанні, яке сталося після виконання правочину і не пов'язане з поведінкою контрагента. Не має правового значення помилка, допущена при розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Вважаємо, що помилка внаслідок власного недбальства чи незнання закону однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Наведені позивачем обставини (помилка щодо властивостей і якості місця розташування ОЗР; неефективність місця розташування ОЗР) повністю відображають неотримання вигоди від вчиненого правочину через можливо невірний розрахунок одержання користі, і не можуть підтверджувати, що позивач, при укладенні договору помилявся щодо обставин, які мають істотне значення для договору.
Правові підстави для застосування до спірних відносин наведених положень закону відсутні, жодних доказів наявності помилки при укладенні договору від 03.05.2007р. суду не представлено.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
дата підписання рішення 10.09.2012
Суддя Р.І. Самсін