ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-32/2304-2012 04.09.12
Господарський суд міста Києва у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Підченко Ю.О.
Судді Гончаров С.А.
Любченко М.О.
За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "АРМА", м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ассістанс-А", м. Київ
про визнання договору недійсним
за участю представників сторін:
від позивача: Якушко Д.А. - юрисконсульт
від відповідача: Фердман Є.Г. -юрисконсульт
У зв'язку зі складністю справи, розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва від 04.09.2012р. у справі № 5011-32/2304-2012 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.
За клопотанням відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України, що знайшло своє відображення в ухвалі суду від 27.04.2012 року.
З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні по справі з 05.06.2012р. по 12.06.2012р. згідно вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву, за наслідком якого було складено протокол згідно вимог ст. 811 ГПК України.
В судовому засіданні 04.09.2012р. судом оголошувалася перерва з 14:40 до 14:50.
СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "АРМА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ассістанс-А" про визнання недійсним Договору № 22 від 10.02.2010р. в частині договору комісії, зокрема просить суд:
1. визнати п. 1.2. Договору №22 від 10.02.10р. недійсним;
2. визнати п. 2.1. Договору №22 від 10.02.10р. недійсним;
3. визнати п. 2.2. Договору №22 від 10.02.10р. в частині визначення "інша плата" недійсним;
4. визнати п. 2.3. Договору №22 від 10.02.10р. недійсним;
5. визнати п. 2.4. Договору №22 від 10.02.10р. недійсним;
6. визнати п. 2.5. Договору №22 від 10.02.10р. недійсним;
7. визнати п. 3.1.16. Договору №22 від 10.02.10р. недійсним;
8. визнати п. 3.1.19 Договору №22 від 10.02.10р. недійсним;
9. визнати п. 3.3.2. Договору №22 від 10.02.10р. недійсним;
10. визнати п. 3.3.5 Договору №22 від 10.02.10р. недійсним;
11. визнати п. 4.3. Договору №22 від 10.02.10р. недійсним;
12. визнати п. 4.4. Договору №22 від 10.02.10р. недійсним;
13. визнати п. 4.5. Договору №22 від 10.02.10р. недійсним;
14. визнати п. 4.6. Договору №22 від 10.02.10р. недійсним;
15. визнати п. 9 Додатку №1 до Договору №22 від 10.02.10р. недійсним;
16. визнати п. 10 Додатку №1 до Договору №22 від 10.02.10р. недійсним;
17. визнати п. 12 Додатку №1 до Договору №22 від 10.02.10р. недійсним.
Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:
· позивачем виконувалися всі умови спірного договору, належним чином приймалися та сплачувалися всі отримані за договором медичні послуги надані відповідачем, відшкодовувалися витрати, понесені в порядку виконання умов договору в частині комісії і всіма своїми діями (оплатами, підписами актів виконаних робіт) позивач підтверджував свою згоду з його умовами та відповідністю чинному законодавству України;
· позивач не може спожити послугу за договором, оскільки її спожили застраховані особи, що цілком відповідає його умовам, Закону України "Про страхування" та ст. 901 ЦК України;
· послуга і застрахованій особі і позивачеві надана, її спожито, що підтверджують надані первинні документи, а зміст спірного договору ніяким чином не суперечить законодавству і останній відповідає всім вимогам, передбаченим ст. 203 Цивільного кодексу України;
· умовами спірного договору передбачено ряд зустрічних зобов'язань сторін, які їх виконували і користувалися передбаченими спірним договором правами впродовж більшої частини періоду його дії, відповідач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, а позивач визнавав умови договору і фактично своїми діями підтверджував його дійсність;
· договір припинив свою дію.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, мотиви заперечень відповідача, суд встановив:
10 лютого 2010р. між Закритим акціонерним товариством Страхова компанія "АРМА" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "АРМА", відповідно до п. 1.1. Статуту), далі Страховик, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ассістанс-А", далі Виконавець, було укладено Договір № 22, далі Договір, згідно предмету якого Виконавець зобов'язується надати медичні послуги, як застрахованим особам так і страховику, за дорученням та за рахунок страховика від власного імені зобов'язується організувати/забезпечити надання медичних та інших послуг як застрахованим особам так і страховику, приймає на себе зобов'язання по укладанню угод та оплаті від свого імені та за рахунок страховика послуг третіх осіб, що залучаються ним для надання послуг Клієнтам, а страховик зобов'язується сплатити абонентську плату, і іншу плату в порядку передбаченому даним договором (п. п. 2.1., 2.2., 2.3.).
Пунктом 1.2. Договору сторони погодили, що даний Договір є змішаним договором надання медичних послуг та договором комісії, відповідно до якого Виконавцем на замовлення Страховика здійснюється надання/організація надання медичних та інших послуг для забезпечення страхового покриття/обслуговування клієнтів та застрахованих осіб.
18.02.2010р. між сторонами було укладено Додаток №1 до Договору №22 від 10.02.2010р. , яким визначено порядок приймання наданих послуг та порядок їх оплати.
Позивач, з посиланням на приписи ст. ст. 901, 1011, 1022 ЦК України просить суд визнати недійсними вищезазначені пункти Договору, як такі що не відповідають вимогам
ст. ст. 203, 215 ЦК України, оскільки послуга - це дія, яка споживається в процесі її вчинення або здійснення певної діяльності та має своїм результатом певний корисний ефект, а він, як комітент за вказаним Договором нічого не набуває, а тільки сплачує грошові кошти на виконання умов Договору, чим порушуються його права.
Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а доводи відповідача спростовуються наступним:
За своєю правовою природою між сторонами було укладено змішаний договір, оскільки відповідно до вимог статті 628 ЦК України він містить елементи різних договорів (договору послуг та договору комісії), до яких потрібно застосувати положення чинного законодавства, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору, що відповідає приписам ст. ст. 901-903, 1011-1022 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2.2. Договору визначений обов'язок Відповідача від свого імені організувати/забезпечити надання медичних та інших послуг.
Стаття 1011 ЦК України, встановлює що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Аналіз вказаної норми, дає підстави вважати, що комісіонер укладає угоди з третіми особами на користь комітента виступаючи від власного імені та вчиняє дії спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, що, на відміну від приписів ч. 1 ст. 1000 ЦК України, не створює прав та обов'язків для комітента. Тобто за такими договорами саме комісіонер є зобов'язаною стороною.
Частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виходячи з положень п. п. 2.2., 2.3. Договору та приписів ст. 1011 ЦК України саме відповідач укладає договори з третіми особами (медичними установами) виступаючи в якості Замовника послуг, які виражені у наданні медичного обслуговування застрахованим особам, та саме відповідачем споживаються у процесі надання вказані послуги, що унеможливлює в подальшому їх передачу позивачу.
Одночасно, частина 1022 ЦК України встановлює, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.
Втім, позивач за наслідками укладеного договору набув лише обов'язки сплати коштів, що суперечить нормам чинного законодавства (ст. ст. 1011, 1022 ЦК України) та призвело до порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Імперативна норма, яка зазначена у частині 1 ст. 215 ЦК України підтверджує, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги, які встановлені частиною першою -третьої, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а згідно частини другої - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються ним в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем доведено, що є всі правові підстави для визнання положень спірного Договору недійсним в частині договору комісії та пунктів Додатку № 1 до нього, а тому позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "АРМА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ассістанс-А" щодо визнання недійсними пунктів 1.2., 2.1., 2.2. в частині визначення "інша плата", 2.3., 2.4., 2.5., 3.1.16., 3.1.19., 3.3.2., 3.3.5., 4.3., 4.4., 4.5., 4.6. Договору №22 від 10.02.10р. та пунктів 9, 10, 12 Додатку №1 до Договору №22 від 10.02.10р. підлягають задоволенню.
Щодо посилань відповідача на припинення дії спірного Договору, суд дійшов висновку що вони є хибними, оскільки в матеріалах справи не міститься доказів припинення його дії з урахуванням пункту 9.2., що узгоджується з приписами ст. 1012 ЦК України.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 1073, 00 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ассістанс-А", згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 04.09.12р. згідно ч. 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-6, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ч. 3 ст. 69, ч. 3 ст. 77, ст. ст. 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "АРМА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ассістанс-А" задовольнити.
2. Визнати недійсними пункти Договору №22 від 10.02.10р. та Додатку № 1 від 18.02.2010р. до нього, укладених між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "АРМА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ассістанс-А", а саме:
1) п. 1.2.;
2) п. 2.1.;
3) п. 2.2. в частині визначення "інша плата";
4) п. 2.3.;
5) п. 2.4.;
6) п. 2.5.;
7) п. 3.1.16.;
8) п. 3.1.19.;
9) п. 3.3.2.;
10) п. 3.3.5.;
11) п. 4.3.;
12) п. 4.4.;
13) п. 4.5.;
14) п. 4.6.;
15) п. 9 Додатку №1 до Договору №22 від 10.02.10р.;
16) п. 10 Додатку №1 до Договору №22 від 10.02.10р.;
17) п. 12 Додатку №1 до Договору №22 від 10.02.10р.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ассістанс-А", 01113, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 68/1, оф. 62, код ЄДРПОУ 34696318, на користь:
- Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "АРМА", 03037, м. Київ, проспект Червонозоряний, буд. 52, код ЄДРПОУ 21265671, судовий збір в сумі 1073, 00 грн., видавши наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст складено -05.09.12р.
Головуючий Ю.О. Підченко
Судді С.А. Гончаров
М. О. Любченко