ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-72/8646-2012 04.09.12
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 19 345,20 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Бабюк Т.П., Бородін А.А.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (далі-відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 19 345,20 грн. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 21-0107-0001-ЛИЗ-295 від 02.10.2007 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.07.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
17.07.2012 р. через загальний відділ діловодства від Моторно транспортного (страхового) бюро України надійшов лист з інформацією на запит.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.
У судовому засіданні 31.07.2012 р. судом оголошувалась перерва до 28.08.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.
У процесі провадження у справі представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та зазначив, що оскільки позивач виплатив частину страхового відшкодування у розмірі 10 072,67 грн. 04.08.2008 р., а іншу частину у розмірі 9 727,53 грн. виплатив 23.07.2009 р., яка на думку відповідача є виплаченою необґрунтовано, а до суду звернувся лише 26.06.2012 р., то останній пропустив строк позовної давності, у зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 28.08.2012 р. судом оголошувалась перерва до 04.09.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.
У даному судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив.
Представник позивача у дане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Проте, про судове засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується розпискою про оголошення перерви, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 04.09.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
02.10.2007 р. між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №21-0107-0001-ЛИЗ-295, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом -«Шкода», державний номер АА 1465 ВТ.
Найменування Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 24.12.2009 р. було змінено на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", що підтверджується витягом зі статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол №4 від 14.12.2009 р.) та зареєстрованого державним реєстратором Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації 24.12.2009 р.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування»визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як встановлено судом, 27.03.2008 р. в м. Ізмаїл сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Шкода», державний номер АА 1465 ВТ, під керуванням Дінценко Н.В., транспортного засобу «ЗАЗ»державний номер ВН 5198 АР під керуванням Луговацького І.Б., та автомобіля «МАЗ», державний номер 48876 ОВ, під керуванням Степанова А.І.
При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Українська страхова група" автомобіль «Шкода», державний номер АА 1465 ВТ.
У відповідності до постанов Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11.04.2008 р. та 09.12.2009 р. Степанова А.І. визнано винним у скоєнні правопорушення, що сталось 27.03.2008 р. в м. Ізмаїл за участю автомобілів «Шкода», державний номер АА 1465 ВТ, автомобіля «ЗАЗ»державний номер ВН 5198 АР та автомобіля «МАЗ», державний номер 48876 ОВ.
Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до звіту №04-004 спеціаліста -автотоварознавця про оцінку вартості ремонту пошкодженого автомобіля від 15.05.2008 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шкода», державний номер АА 1465 ВТ склала 20 375,27 грн.
30.07.2008 р. позивачем було складено страховий акт № 15355Т, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 10 072,67 грн.
21.07.2009 р. позивачем було складено страховий акт № 15255 Т/1, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 9 272,53 грн.
Відповідно до зазначеного вище звіту №04-004 спеціаліста -автотоварознавця про оцінку вартості ремонту пошкодженого автомобіля, страхових актів позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 10 072,67 грн. згідно платіжного доручення № 10915 від 04.08.2008 р., та у розмірі 9 272,53 грн., згідно платіжного доручення № 6182 від 23.07.2009 р., наявними в матеріалах справи.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" зазначає, що у зв'язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Шкода», державний номер АА 1465 ВТ, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «МАЗ», державний номер 48876 ОВ застрахована у Публічному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Універсальна" за полісом № ВВ/5776739, а також з огляду на те, що водія автомобіля «МАЗ», державний номер 48876 ОВ визнано винним у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу у розмірі 19 345,20 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
На момент створення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Степанова А.І., за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «МАЗ», державний номер 48876 ОВ була застрахована у Публічному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Універсальна" за полісом № ВВ/5776739.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За таких обставин, у зв?язку з настанням страхового випадку -пошкодженням Степановим А.І. автомобіля «Шкода», державний номер АА 1465 ВТ, що належить ТОВ «Євро Лізинг» у відповідача виник обов?язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування власнику автомобіля «Шкода», державний номер АА 1465 ВТ у розмірі 10 072,67 грн. згідно платіжного доручення № 10915 від 04.08.2008 р., та у розмірі 9 272,53 грн., згідно платіжного доручення № 6182 від 23.07.2009 р., було сплачено позивачем на підставі договору страхування.
У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Шкода», державний номер АА 1465 ВТ, у позивача виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду у розмірі її вини, тобто, у даному випадку -до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна".
02.07.2010 р. відповідачем отримано заяву позивача №1461/14-УСГ від 11.06.2010 р. на виплату відшкодування в порядку регресу в розмірі 19 345,00 грн., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції відповідача.
Як передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою зворотної вимоги до відповідача.
Такої позиції притримується і Вищий господарський суд України в своїх постановах від 06.12.2011 р. у справі № 23/279, від 06.12.2011 р. у справі № 16/335, від 28.02.2012 р. у справі № 7/088-11.
За таких умов, в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України обов'язок відповідача виплатити суму страхового відшкодування у порядку регресу виник саме з 02.07.2010 р. та починаючи з 09.07.2010 р. відбулось порушення відповідачем свого зобов'язання.
Щодо посилання позивача на пропущення позивачем строку позовної давності, суд відзначає наступне.
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до п.6 ст.261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав основне зобов'язання у розмірі 10 072,67 грн. 04.08.2008 р., та у розмірі 9 272,53 грн. 23.07.2009 р., а до суду звернувся з позовною заявою саме 03.07.2012 р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що строк позовної давності позивачем пропущений у частині стягнення 10 072,67 грн.
Згідно ч.ч. 3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З полісу № ВВ/5776739 від 02.10.2007 р., яким застраховано цивільну відповідальність Степанова А.І., вбачається, що розмір франшизи за даним полісом становить 510,00 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що розмір страхового відшкодування, в цій частині не відшкодовується, а заявлена вимога в частині розміру франшизи - 510,00 грн. не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів розгляду регресної вимоги позивача та перерахування коштів у якості регресного відшкодування на суму 8 762,53 грн.
З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими в частині стягнення 8 762,53 грн. та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити частково.
2. Стягнути із Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 48-А, код -20113829) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32-А, код ЄДРПОУ -30859524) 8 762 (вісім тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 53 коп. відшкодування шкоди в порядку регресу та 729 (сімсот двадцять дев'ять) грн. 03 коп. судового збору.
3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 05.09.2012 р.
Суддя Бондарчук В.В.