ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-22/10225-2012 07.09.12
За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук
України
про стягнення заборгованості
Суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: Півень Д.О. (довіреність № 93/2012/02/13-20 від 13.02.2012р.);
від відповідача: Вовк О.В. (довіреність від 30.08.2012р.);
Ягодін В.В. (довіреність № 8 від 11.01.2012р.);
В судовому засіданні 07.09.2012р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго»(надалі ПАТ «Київенерго», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України (надалі відповідач) 573 307, 95 грн. боргу за спожиту теплову енергію, пеню сумою 27 567, 20 грн., 1 028, 82 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 6 855, 32 грн..
В ході розгляду справи, при врахуванні сплати боргу в сумі 573 307, 95 грн., що здійснено відповідачем протягом липня -серпня 2012р. та при перерахунку сум пені, 3% річних за період прострочення, позивачем подано заяву, згідно з якою за уточненим розрахунком позову, позивач просив стягнути з відповідача інфляційну складову боргу -1 028, 82 грн., три відсотки річних -7 418, 69 грн., пеню -30 291, 24 грн..
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум пені та 3% річних у збільшеному розмірі, аніж заявлено в позовній заяві, до розгляду в межах даної справи не приймаються через несплату судового збору у встановленому порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким, в свою чергу, є Закон України «Про сплату судового збору»який набрав чинності з 01.11.2011р., де у ч. 2 ст. 6 чітко зазначено, що у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.
Таким чином, в силу наведених норм закону, суд обмежений у прийняті заяв про збільшення позовних вимог без сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 3050085 від 28.02.2011р. рахувалась заборгованість по оплаті за використану теплову енергію, яка станом на 01.07.2012р. становила 573 307, 95 грн. та була сплачена на час розгляду справи судом. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума пені, 3% річних та інфляційні збитки.
Відповідач надав відзив на позов у якому зазначив, що договір № 3050085, на який посилається позивач як на підставу заявлених вимог, підписаний між сторонами 28.02.2012р., відповідно нарахування за ним боргу в періоді з грудня 2011р. є невірним, заборгованість по договору від 29.02.2012р. може виникнути лише за період з 01 березня 2012р.. Розрахунки нарахованих позивачем сум пені, 3% річних та втрат від інфляції відповідач вважав такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки при розрахунку пені не вказано облікових ставок за якими здійснено розрахунок пені, розрахунок інфляційної складової здійснено без врахування місяців в яких індекс інфляції був менше 100%, а щодо стягнення 3% річних відповідач заперечував з посиланням на встановлення в договорі відповідальності щодо стягнення пені, яка також обраховується у відсотках від несвоєчасно виконаного зобов'язання по оплаті за період прострочення.
Згідно з поданим до суду клопотанням, відповідач з посиланням на обмеженість джерел фінансування інституту та при врахуванні погашення суми основного боргу, просив зменшити загальну суму штрафних санкцій за неналежне виконання договору до 15 500 грн..
Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -
28 лютого 2012р. між Інститутом агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України, як замовником та ПАТ «Київенерго», як учасником, укладено договір № 3050085 про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти, предмет якого визначений у розділі 1 договору за яким, учасник зобов'язується надати замовнику послугу, зазначену у п. 1.2 договору, а замовник (відповідач у справі) -прийняти і оплатити таку послугу в порядку і строки згідно з цим договором (п. 1.2 договору).
Згідно п. 1.2 договору, найменування послуг -постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (код згідно ДКПП 016-97:40.30.1); послуги за цим договором передбачають поставку теплової енергії замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари; одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012р., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 договору), відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладання цього договору з 01 січня 2012 року.
В силу положень договору (п. 11.1) договір укладено на виконання вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель»та у зв'язку з безперервним технічним процесом постачання теплової енергії сторони дійшли згоди вважати цей договір новою редакцією договору від 01.05.2001р. № 3050085 і у зв'язку з цим додатки до договору № 3050085 передбачені п. 12.1 вважати додатками до даного договору.
Наведеним спростовуються доводи відповідача з приводу відсутності підстав здійснення обліку боргу по договору укладеному 28.02.2012р. у періоді з грудня 2011р., оскільки в даному випадку, сторонами погоджено факт продовження договірних відносин, що виникли на підставі договору укладеного 01.05.2011р., який залучений до матеріалів справи із погодженими до нього додатками.
Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору від 01.05.2001р. № 3050085 абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в МВРТ-4), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені п. 3 додатку № 4 (Порядок розрахунків за теплову енергію), і такі відповідачем у відношенні суми боргу, що виникла за період з 01.12.2011р. порушені.
Порядок здійснення оплати по договору № 3050085 від 28.02.2012р. сторонами узгоджено у розділі 4 договору, де згідно з п. 4.1, 4.2, 4.3 визначено, що розрахунки проводяться виключно у грошовій формі; щомісячно шляхом оплати замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару або після підписання сторонами акта приймання-передавання товарної продукції за звітний період згідно з додатком № 4; до рахунка учасником додаються: облікові картки за звітний період, акти приймання-передавання товарної продукції за звітний період та акти звіряння розрахунків на звітну дату.
Поданим позивачем розрахунком, що проведений у відповідності з умовами договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду за договором теплової енергії на суму 573 307, 95 грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту теплову енергію в періоді по 01.07.2012р. (заявляється позивачем як спірний).
Сума боргу в розмірі 543 307, 95 грн. згідно представленого суду платіжного доручення № 78 була погашена відповідачем 09.08.2012р., що позивачем не заперечується та є свідченням відсутності спору між сторонами в цій частині.
У відповідності до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів не існує, провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню саме внаслідок дій вчинених відповідачем щодо погашення боргу.
В свою чергу по сумі сплачених коштів 30 000 грн., що мало місце ще до звернення позивача до суду (10.07.2012р.), провадження у справі не може бути припиненим, оскільки заявлення таких вимог при поданні позову свідчить про завищення позивачем розміру позовних вимог та є наслідком відмови у задоволенні позову в цій частині.
Підставами для припинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору (п. 1-1 ст. 80 ГПК України), зокрема є припинення існування предмета спору, а в даному випадку по сумі боргу 30 000 грн. права позивача не були порушені станом на 27.07.2012р. (дата звернення до суду з позовом за яким порушено провадження у справі 5011-22/10225-2012, позов направлено поштою) через сплату боргу відповідачем, відповідно спір заявлений на розгляд суду в цій частині вже не може бути припинений, розгляд таких вимог здійснюється судом по суті.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
З урахуванням умов договору № 3050085 від 01.05.2001р. (додаток № 4), договору від 28.02.2012р. та строки сплати вартості спожитої теплової енергії у відношенні заборгованості по якій виник спір у даній справі, з боку відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення сум нарахованих штрафних санкцій за допущене прострочення в періоді з 01.12.2011р. по 01.07.2012р..
У вказаному періоді для нарахування плати за відпуск теплової енергії застосовувались тарифи згідно постанови НКРЕ, інформація щодо встановлених тарифів залучена до справи.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Згідно з п. 3.5 Додатку № 4 у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0, 5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Відповідальність у вигляді пені погоджена сторонами і при укладенні договору від 28.02.2012р., де у п. 7.3 визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти замовник сплачує учаснику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем у відношенні суми заборгованості за обліковими ставками встановленими Постановою НБУ № 377 від 09.08.2010р. (7,75%), Постановою НБУ від 21.03.2012р. N 102 (7,5%) в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) та складає 30 291, 24 грн., однак є предметом спору у справі по сумі 27 567, 20 грн. (розрахунок суми пені наданий із заявою про уточнення позовних вимог від 31.08.2012р.).
Як про те зазначає відповідач, та надані підтверджуючі документи, інститут є державною науковою організацією, яка повністю фінансується за рахунок коштів державного бюджету і не має інших джерел їх надходження; а у зв'язку із підвищенням у 2012р. вартості енергоносіїв, асигнування на ці цілі, розмір яких затверджувався наприкінці минулого року, не перекривають поточних потреб; дефіцит коштів на ці витрати станом на 01.09.2012р. складає 600 000 грн..
Відповідно до ст. 233 ГК України в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Враховуючи, майновий стан боржника а також те, що відповідач добровільно погасив суму основної заборгованості до винесення судом рішення по суті, отримане від відповідача клопотання та надані додатково підтверджуючі документи про викладені обставини, суд дійшов висновку, що на підставі ст. 233 ГК України та п. 3. ст. 83 ГПК України, сума пені може бути зменшена до 15 500 грн..
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 08.11.2010р. у справі № 4/719 та від 15.11.2010р. у справі № 4/720 (справі 4/720 (3-11гс10)), а в силу положень ч. 2 ст. 82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 частини першої ст. 111-16 цього кодексу.
Виходячи з наведеного, відсутні правові підстави для зменшення нарахованих позивачем 3% річних та втрат від інфляції на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, чи нестягнення з відповідача вказаних сум при встановленому та підтвердженому факті прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на вищевикладене та наявність прострочення в перерахуванні коштів за споживання теплової енергії, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 1 028, 82 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 6 855, 32 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.
Факту прострочення перерахування позивачу коштів по договору № 3050085 у спірному періоді відповідачем не спростовано, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати позивача про сплату судового збору у розмірі 12 175, 19 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 11 566, 43 грн..
Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України боргу в сумі 543 307, 95 грн..
3. Стягнути з Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України (03143, м. Київ, вул. Метрологічна 12, ідент. код 13722479) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(на рахунок 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл. ПАТ «Ощадбанк», МФО 322669; 01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, ідент. код юрид. особи 00131305) 15 500 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот гривень) пені, 1 028, 82 грн. (одну тисячу двадцять вісім гривень 82 копійки) інфляційної складової боргу, 6 855, 32 грн. (шість тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 32 копійки) 3% річних, 11 566, 43 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят шість гривень 43 копійки) судових витрат.
4. В іншій частині в позові відмовити.
дата підписання рішення 10.09.2012
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.І. Самсін