"06" вересня 2012 р. Справа № 5011-19/1569-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,
суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Похалков О.О. -директор, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ел.Сі.-Груп"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.06.12
у справі№5011-19/1569-2012
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ел.Сі.-Груп"
доПриватного підприємця ОСОБА_5
простягнення 17514,18 грн.
Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 05.09.12 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ел.Сі.-Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_5 17514,18 грн., з яких: 6565 грн. боргу, 8244,30 грн. пені, 2041,73 грн. інфляційних втрат і 663,15 грн. -3% річних. В обґрунтування позову, позивач посилався на невиконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг від 25.07.07, право вимоги, за яким (сплата боргу, з урахуванням штрафних санкцій, річних, інфляційних втрат) набув позивач на підставі договору про відступлення права вимоги від 07.12.11.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.12 (суддя Шаптала Є.Ю.) в позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, господарський суд виходив з наявності підстав для стягнення спірної суми, втім відмовив у позові через сплив строку позовної давності. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 257, 252, 264, 267, 512, 514 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 233 Господарського кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.12 (судді: Мальченко А.О., Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.) перевірене рішення господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ел.Сі.-Груп", яке просить судові рішення у справі скасувати та задовольнити позов. Скаржник наголошує на порушенні судами приписів статті 530 Цивільного кодексу України. Він не погоджується з висновком судів про наявність підстав для застосування строку позовної давності до заявлених вимог. При цьому товариство посилається на те, що оскільки строк виконання зобов'язань відповідача не встановлений, то за приписами статті 530 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.07.07 між ОСОБА_6 -замовником та Приватним підприємцем ОСОБА_5 -виконавцем було укладено договір про надання послуг. За умовами цього договору замовник доручив, а виконавець зобов'язався від імені замовника виконати всі необхідні та достатні дії для повного документального оформлення перепланувань, проведених за адресою: АДРЕСА_1; проведення проектних робіт, необхідних для виконання дій, передбачених пунктом 1.1.1 договору; узгодження у відповідних органах. Пунктом 4 договору сторони передбачали, що вартість робіт виконавця складає 12625,00 грн., при цьому, вартість робіт з оформлення та узаконення перепланувань з урахуванням всіх платежів та винагороди виконавця не може складати більше 12625,00 грн., 50% вартості (що складає 6300,00 грн.) замовник виплачує після підписання цього договору, 25% вартості (що складає 3175,00 грн.), решту 25% (що складає 3150,00 грн.) після приймання -передачі відповідних документів. Відповідно до пункту 2.1 договору виконавець зобов'язався не пізніше 25.07.08 виконати роботи з документального оформлення перепланувань за адресою: АДРЕСА_1, результатами яких стане отримання замовником документів, перелічених в пункті 1.3 договору. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами (пункт 11.1 договору). На виконання вказаного договору ОСОБА_6 сплатив відповідачу 6565 грн., що підтверджується розпискою від 07.09.07, втім, відповідач, отримавши ці кошти, свої договірні зобов'язання не виконав, послуг на надав. В процесі розгляду спору, господарськими судами було установлено та підтверджено матеріалами справи і те, що 07.12.11 між ОСОБА_6 -первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ел.Сі.-Груп" - новим кредитором був укладений договір відступлення права вимоги. За умовами цього договору первісний кредитор відступив новому кредитору, а новий кредитор набув право вимоги, належне первісному кредитору за договором від 25.07.07, укладеного між первісним кредитором та Приватним підприємцем ОСОБА_5 Згідно з пунктом 2 даного договору новий кредитор набуває права вимагати від боржника належного виконання зобов'язання зі сплати грошових коштів за договором від 25.07.07 у сумі 17 514,18 грн., з яких: 6 565 грн. основної заборгованості, 8244,30 грн. штрафних санкцій, 2041,73 грн. інфляційних збитків, 663,15 грн. 3% річних. ОСОБА_6 07.12.11 направив відповідачеві повідомлення про укладення ним з ТОВ "ЮК "Ел.Сі.-Груп" договору відступлення права вимоги, за яким останній набув права вимоги до відповідача на суму 17514,18 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ел.Сі.-Груп" про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_5 17514,18 грн., з яких: 6565 грн. боргу, 8244,30 грн. пені, 2041,73 грн. інфляційних втрат, 663,15 грн. -3% річних. Судами попередніх інстанцій в ході розгляду спору установлено, що відповідач своїх зобов'язань за договором про надання послуг від 25.07.07, право вимоги за яким на підставі договору про відступлення права вимоги було набуто позивачем, не виконав; вимогу позивача (нового кредитора) про сплату боргу залишив без задоволення. При цьому, колегія суддів визнає вірним висновок судів обох інстанцій про сплив строку позовної давності, і як наслідок відмову у задоволенні позовних вимог. Так, право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні -це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Поняття позовної давності унормовано Главою 19 Цивільного кодексу України. Норми про позовну давність мають імперативний характер. Так, відповідно до статті 256 вказаного Кодексу, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки. Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Статтею 262 Цивільного кодексу України унормовано, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Частинами 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Як убачається з матеріалів справи, відповідачем до прийняття рішення у справі подано заяву про застосування строку позовної давності. Судами установлено, що перебіг строку позовної давності у спірних правовідносинах починається з 26.07.08 (тобто зі спливом строку виконання), а позивач звернувся з позовом лише у лютому 2012 року, тобто поза межами встановленого законом трьох річного строку. Установлено господарськими судами і те, що позивачем не надано доказів, підтверджуючих поважність причин пропуску строку позовної давності, як і не заявлено клопотання про його поновлення. За таких обставин, господарські суди, встановивши факт спливу строку позовної давності, за відсутності поважних причин для його відновлення, дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності відмови у позові. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. З огляду на наведене та з урахуванням встановленого судами факту спливу позовної давності, попередні судові інстанції вірно застосували приписи наведених норм права, а відтак підставно відмовили в задоволенні позову. Довід скаржника про те, що строк позовної давності за заявленими вимогами не сплив, з огляду на приписи статті 530 Цивільного кодексу України, визнається неспроможним, оскільки, по-перше, він був предметом розгляду апеляційним господарським судом і правомірно відхилений ним як необґрунтований; по-друге, у відповідності до приписів цивільного законодавства (статті 261, 262 Цивільного кодексу України) за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, при цьому, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. За таких встановлених обставин, не вбачається правових підстав для скасування переглянутої постанови у справі та задоволення касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.12 у справі 5011-19/1569-2012 залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ел.Сі.-Груп" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т. Гоголь
В. Швець