ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-53/8143-2012 03.09.12
Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО»в особі Центральної філії ПАТ УСК «Гарант-Авто»
до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
про відшкодування школи в порядку регресу в сумі 24990,00 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: Касімова Я.А. - представник за довіреністю від 23.12.2011 року
від відповідача: Приходько Я.В. - представник за довіреністю від 02.07.2012 року
Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО»в особі Центральної філії ПАТ УСК «Гарант-Авто»(позивач) заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(відповідач) страхового відшкодування в сумі 24990,00 грн. майнової шкоди в порядку регресу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2012 року порушено провадження по справі № 5011-53/8143-2012, розгляд справи призначено на 16.07.2012 року та витребувано у відповідача додаткові докази по справі.
Представник позивач а в судове засідання 16.07.2012 року з'явився, надав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі та надав пояснення по суті заявленого позову.
Також представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про продовження строку вирішення спору.
У відповідності до частини третьої ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Відповідач, не зважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, в судове засідання 16.07.2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду не виконав.
У зв'язку з тим, що нез'явлення представника відповідача в засідання суду та невиконання останнім вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, перешкоджає вирішенню спору по суті, а також враховуючи необхідність витребування додаткових доказів у справі, господарський суд дійшов висновку про доцільність відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 16.07.2012 року продовжено строк вирішення спору за клопотанням позивача та відкладено розгляд справи до 03.09.2012 року.
Позивач в судовому засіданні 03.09.2012 року зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 7075,30 грн. у зв'язку з частковою сплатою відповідачем 17914,70 грн.
Відповідач в судовому засіданні 03.09.2012 року проти позову заперечував, надав відзив на позов.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 03.09.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2009 року між Раковці Михайлом Михайловичем та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(далі - Позивач) було укладено договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений полісом №190-0347415 (надалі - Договір). У відповідності з Договором було застраховано автомобіль «VW PASSAT 1.8 I TFSI» реєстраційний номерний знак АО 8181 ВВ (Застрахований автомобіль) від механічних пошкоджень внаслідок ДТП.
20.04.2011 року Рішенням Загальних зборів акціонерів Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», яка несе його права та обов'язки до повного їх виконання.
З наявних у справі доказів вбачається, що 30.08.2010 року в м. Хуст на вул. Августина Волошина відбулось зіткнення автомобіля «Опель Вектра», реєстраційний номерний знак 388 08 РЕ, що належить на праві власності Гусар Є.М., під керуванням Росади Ю.В. із Застрахованим автомобілем під керуванням Раковці М.М., що підтверджується розширеною довідкою ДАІ, посвідченням водія Раковці М.М., та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, оригінали яких оглянуті судом, копії долучені до матеріалів справи.
На виконання умов Договору страхування, позивач відповідно до Страхового акту № 111957 від 10.2010 року, та на підставі листа Вигодонабувача, заяви Страхувальника виплатив страхове відшкодування шляхом перерахування коштів на рахунок Раковці М.М. у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»у сумі 26735,61 грн. з вирахуванням франшизи в сумі 1377,88 грн. Розрахунок проводився на підставі Акту виконаних робіт № 9000013891 від 17.09.2010 року, фіскального чеку від 17.09.2010 року на суму 28113,49 грн., страхового акту № 111957 від 06.10.2010 року, заяви Страхувальника, листа Вигодонабувача, заяви про страховий випадок, платіжного доручення № 6067 від 15.10.2010 року на суму 26 735,61 грн.
З наданих позивачем документів вбачається, що витрати позивача на виплату страхового відшкодування склали 26 735,61 грн.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
У відповідності до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як вбачається з наявних у справі доказів, ДТП відбулась в результаті порушення водієм Росадою Ю.В. Правил дорожнього руху України. Зазначена обставина підтверджується Постановою Хустського районного суду Закарпатської області у справі №3-1997/2010 від 05.10.2010 року, копія якої додається до матеріалів справи.
Таким чином, Росада Ю.В., як володілець джерела підвищеної небезпеки в момент скоєння ДТП, є відповідальний за шкоду, завдану власнику Застрахованого автомобіля і зобов'язаний її відшкодувати.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) та захисту майнових інтересів страхувальників.
Судом встановлено, що між Росадою Ю.В., володільцем автомобіля «Опель Вектра»державний номер 388 08 РЕ та Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»з лімітом відповідальності 25 500,00 грн. та передбачено франшизу в сумі 510,00 грн. (поліс №ВЕ/3675667).
Факт укладення вищезазначеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підтверджується відповідним Витягом із Централізованої бази даних МТСБУ (копія Витягу із Централізованої бази даних МТСБУ наявна в матеріалах справи).
Згідно статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язковий ліміт відповідальності страховика, в межах якого страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
За таких обставин до Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», як правонаступника Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»у порядку регресу перейшло право на отримання від Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»компенсації шкоди, завданої власнику автомобіля «VW PASSAT 1.8 I TFSI» реєстраційний номерний знак АО 8181 ВВ, внаслідок ДТП в сумі 24 990,00 грн. (в межах лімітів відшкодування за вирахуванням франшизи).
З метою досудового врегулювання спору позивач 26.08.2011 року направив до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»заяву № 111957 від 16.08.2011 року про виплату страхового відшкодування в порядку регресу по договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (поліс №ВЕ/3675667), укладеного з Росадою Ю.В. (копії регресної заяви № 111957 від 26.08.2011 року та повідомлення про вручення поштового відправлення долучені до матеріалів справи).
Відповідач у відзиві проти позову заперечував, зазначив, що при визначенні розміру завданого внаслідок ДТП збитку не було враховано фізичного зносу транспортного засобу, та механічних пошкоджень, які існували до спірної ДТП.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на Висновок спеціаліста № 51/2010 від 10.09.2010 року, проведеного на замовлення Росади Ю.В. (страхувальник ПрАТ «УПСК») по пошкодженому автомобілю «VW PASSAT 1.8 I TFSI» реєстраційний номерний знак АО 8181 ВВ, та стверджує, що відповідним Висновком встановлено, що даний автомобіль має пошкодження здійсненні в попередніх ДТП (згідно результатів пошуку в картках обліку ДТП), чого не було враховано оцінщиком Павлюченко С.П. у Висновку про оцінку № 10090701 від 07.09.2010 року (наданого позивачем) та не було застосовано коефіцієнт фізичного зносу на автомобіль «VW PASSAT 1.8 I TFSI» реєстраційний номерний знак АО 8181 ВВ, пошкоджено в попередніх дорожньо-транспортних пригодах, що не відносяться до ДТП від 30.08.2010 року.
Відповідач стверджує, що у відповідності до Висновку спеціаліста № 51/2010 від 10.09.2010 року Мигович І.Ю. було розраховано коефіцієнт фізичного зносу по автомобілю «VW PASSAT 1.8 I TFSI» реєстраційний номерний знак АО 8181 ВВ на рівні 0,30, у зв'язку з чим, вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 18 424,03 грн., що за вирахуванням франшизи 510,00 грн., складає 17 914,70 грн., що були сплачені відповідачем добровільно 26.06.2012 року за платіжним дорученням № 1000444850 від 26.06.2012 року.
Дослідивши викладені у відзиві обставини та дослідивши наданий відповідачем Висновок спеціаліста № 51/2010 від 10.09.2010 року Мигович І.Ю., суд дійшов висновку про суперечливість тверджень відповідача.
Зокрема, у Висновку спеціаліста № 51/2010 від 10.09.2010 року Мигович І.Ю. відсутні будь-які відомості про дослідження чи виявлення пошкоджень транспортного засобу під час попередніх ДТП, коефіцієнт 0,30 розрахований виходячи з вартості нового автомобіля та ринкової вартості автомобіля. Також, експертом встановлено, що оскільки, строк експлуатації автомобіля на момент дослідження складав 0,83 року, тобто менше 2 років, коефіцієнт фізичного зносу складає 0,00. За даними відповідного експертного висновку встановлено, що вартість відновлювального ремонту складає 23853,19 грн. та величина втрати товарної вартості автомобіля складає 6234,97 грн.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів перебування автомобіля «VW PASSAT 1.8 I TFSI» реєстраційний номерний знак АО 8181 ВВ в інших ДТП в період його експлуатації з 2009 року.
Крім того, суд враховує той факт, що позивач запрошував (направляв телеграму) Росаду Ю.В. взяти участь в огляді автомобіля «VW PASSAT 1.8 I TFSI» реєстраційний номерний знак АО 8181 ВВ для подальшого проведення автотоварознавчої експертизи (копія повідомлення про вручення телеграми додається). Однак, Росада Ю.В. не прибув для участі в оцінці пошкодженого автомобіля.
Таким чином, відповідно до ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються оцінена шкода, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, зокрема, витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Нормативно, законодавством України визначено порядок розрахунку розміру заподіяної шкоди. Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України, належним доказом розміру заподіяної шкоди, вартості та об'єму необхідних для проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу робіт є звіт суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ст. 5, 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.
Враховуючи, що позивачем надано суду Звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 10090701 від 07.09.2010 року, здійснений суб'єктом оціночної діяльності Павлюченком С.П. (посвідчення № 668, сертифікат № 8070/08 від 05.12.2008 року), згідно якого вартість відновлювального ремонту складає 29442,17 грн., фактичні затрати на ремонт автомобіля «VW PASSAT 1.8 I TFSI» реєстраційний номерний знак АО 8181 ВВ згідно Акту виконаних робіт № 9000013891 від 17.09.2010 року склали 28113,49 грн., тобто менше оціненої шкоди, такі витрати відповідають фактичним обставинам і підлягають відшкодуванню.
Пунктом 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язковий ліміт відповідальності страховика, в межах якого страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Таким чином, за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню фактичні затрати на ремонт автомобіля «VW PASSAT 1.8 I TFSI» реєстраційний номерний знак АО 8181 ВВ в межах лімітів відповідальності страховика за вирахуванням франшизи, що складає 24990,00 грн.
Як повідомив відповідач та встановлено судом, відповідачем сплачено на користь позивача 17914,70 грн., у зв'язку з чим, позивач уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача решту несплаченої суми, що складає 7075,30 грн.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, позовні вимоги (уточнені) підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відшкодування витрат на оплату судового збору покладається на відповідача в повному обсязі, оскільки його неправильні дії спричинили необхідність звернення позивача до суду (сплата частини боргу після подання позову).
Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код 20602681) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-АВТО»в особі Центральної філії ПАТ УСК «Гарант-Авто»(01042, м.Київ, Ново-Печерський пров., 19/3, код 25965081) 7075,30 (сім тисяч сімдесят п'ять) грн. та 1609,50 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Дата підписання: 07.09.2012
Суддя Грєхова О.А.