01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"10" вересня 2012 р. Справа № 17/061-12
За позовом Публічного акціонерного товариства „Київенерго"
до Державного підприємства „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця"
про стягнення 196 374,84грн.
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача Іваненко І.П. (дов. № 93/2012/02-/13-18 від 13.02.2012р.);
від відповідача не з'явилися.
Обставини справи:
Публічне акціонерне товариство „Київенерго" (далі -позивач) звернулося з позовом до Державного підприємства „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця" (далі -відповідач) про стягнення 196 374,84грн. заборгованості, з яких: 182 476,78грн. боргу, за спожиту згідно договору про постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541897 від 03.08.1999р. теплову енергію, який виник за період з 01.10.2011р. по 01.07.2012р., 10 840,96грн. пені, 669,07грн. інфляційних втрат та 2 388,03грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541897 від 03.08.1999р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.08.2012р. порушено провадження у справі № 17/061-12, розгляд справи призначено на 27.08.2012р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2012р. розгляд справи відкладено на 03.09.2012р.
В судовому засіданні 03.09.2012р. оголошено перерву до 10.09.2012р.
10.09.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх.№ 14194 від 10.09.2012р.), згідно якого останній просив суд зменшити розмір пені, заявленої позивачем і визнаної судом обгрунтованою на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 223 Господарського кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач є державним підприємством, основна заборгованість за договором буде повністю погашена відповідачем після стягнення неодержаних коштів від своїх споживачів -фізичних осіб, які є боржниками по сплаті за комунальні послуги та за квартирну плату, у відповідача наявна дебіторська заборгованість його споживачів на значну суму, який прийнято судом.
У судовому засіданні 10.09.2012р. представник позивача підтримав позов повністю.
Представник відповідача в судове засідання 10.09.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
03.08.1999р. між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго" (Енергопостачальна організація), найменування якої змінено на Публічне акціонерне товариством „Київенерго" та Державним підприємством „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця" (Абонент) укладено договір про постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541897, згідно якого енергопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до договору, а абонент -додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом (п. 5.1. договору).
Згідно п.п. 8.1., 8.4. договору договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.1999р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Відповідно до п.п. 2., 3. додатку 4 до договору про постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541897 від 03.08.1999р. абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць. З урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними в п. 2 Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
Суд встановив, що договір про постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541897 від 03.08.1999р. неодноразово продовжувався та є чинним на момент судового розгляду справи, оскільки жодною із сторін не було заявлено про припинення його дії за місяць до закінчення строку дії договору.
На виконання п. 2.2.1. договору про постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541897 від 03.08.1999р. позивач за період з 01.10.2011р. по 01.07.2012р. поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 228 129,24грн., що підтверджується обліковими картками (а.с. 28-36).
Відповідач свій обов'язок, передбачений договором, з оплати отриманої згідно договору теплової енергії, виконав частково, сплативши на рахунок позивача 45 652,46грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків (а.с. 73), підписаним та скріпленим печаткою позивача, внаслідок чого борг, відповідача перед позивачем за спожиту згідно договору про постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541897 від 03.08.1999р. теплову енергію, який виник за період з 01.10.2011р. по 01.07.2012р. на момент судового розгляду справи склав 182 476,78грн. (228 129,24грн. -45 652,46грн.), що підтверджується актом звіряння розрахунків (а.с. 73), підписаним та скріпленим печаткою позивача та наявними матеріалами справи.
Предметом позову є вимоги про стягнення 182 476,78грн. боргу, за спожиту згідно договору про постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541897 від 03.08.1999р. теплову енергію, який виник за період з 01.10.2011р. по 01.07.2012р., 10 840,96грн. пені, 669,07грн. інфляційних втрат та 2 388,03грн. 3 % річних.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частиною шостою ст. 19 Закону України „Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання приладів комерційного обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації за умови пред'явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов'язків (ч. 3 ст. 24 Закону України „Про теплопостачання").
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що на виконання п. 2.2.1. договору про постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541897 від 03.08.1999р. позивач за період з 01.10.2011р. по 01.07.2012р. поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 228 129,24грн., що підтверджується обліковими картками (а.с. 28-36), за отриману від позивача теплову енергію відповідач розрахувався частково, сплативши на рахунок позивача 45 652,46грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків (а.с. 73), підписаним та скріпленим печаткою позивача, внаслідок чого борг, відповідача перед позивачем за спожиту згідно договору про постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541897 від 03.08.1999р. теплову енергію, який виник за період з 01.10.2011р. по 01.07.2012р. на момент судового розгляду справи склав 182 476,78грн. (228 129,24грн. -45 652,46грн.), що підтверджується актом звіряння розрахунків (а.с. 73), підписаним та скріпленим печаткою позивача та наявними матеріалами справи.
З огляду на те, що борг відповідача перед позивачем на момент прийняття судового рішення складає 182 476,78грн., розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 182 476,78грн. боргу, за спожиту згідно договору про постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541897 від 03.08.1999р. теплову енергію, який виник за період з 01.10.2011р. по 01.07.2012р. є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541897 від 03.08.1999р., позивачем за період з 26.02.2012р. по 25.07.2012р. нарахована пеня в сумі 10 840,96грн., зокрема: 1 734,08грн. за період з 26.02.2012р. по 25.03.2012р. на суму боргу 123 228,82грн., 2 318,72грн. за період з 26.03.2012р. по 25.04.2012р. на суму боргу 145 503,13грн., 2 227,53грн. за період з 26.04.2012р. по 25.05.2012р. на суму боргу 177 057грн., 2 310,92грн. за період з 26.05.2012р. по 25.06.2012р. на суму боргу 180 677,63грн. та 2 249,71грн. за період з 26.06.2012р. по 25.07.2012р. на суму боргу 181 394,75грн.
Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 3.5. додатку 4 до договору про постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541897 від 03.08.1999р. у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладене та періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 63), суд обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відтак арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 26.02.2012р. по 25.07.2012р. складає загалом 10 059,66грн., зокрема: 1 508,37грн. за період з 26.02.2012р. по 25.03.2012р. на суму боргу 123 228,82грн., 1 848,61грн. за період з 26.03.2012р. по 25.04.2012р. на суму боргу 145 503,13грн., 2 176,93грн. за період з 26.04.2012р. по 25.05.2012р. на суму боргу 177 057грн., 2 295,49грн. за період з 26.05.2012р. по 25.06.2012р. на суму боргу 180 677,63грн. та 2 230,26грн. за період з 26.06.2012р. по 25.07.2012р. на суму боргу 181 394,75грн. Відтак, вимога про стягнення 10 840,96грн. пені є обгрунтованою в розмірі 10 059,66грн. пені.
Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).
Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Суд встановив, що відповідач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, тобто є державним підприємством; основна заборгованість за договором буде повністю погашена відповідачем після стягнення неодержаних коштів від своїх споживачів -фізичних осіб, які є боржниками по сплаті за комунальні послуги та за квартирну плату, у відповідача наявна дебіторська заборгованість його споживачів на значну суму.
Враховуючи вищевикладене, положення п. 3 ст. 83 ГПК України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідачем є державне підприємство, з метою виконання судового рішення, суд вирішив зменшити розмір пені вдвічі до 5 029,83грн. пені.
Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2012р. у справі № 17/006-12.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541897 від 03.08.1999р., позивачем за період з 26.12.2011р. по 25.05.2012р. нараховано 669,07грн. інфляційних втрат та 2 388,03грн. 3 % річних за період з 26.11.2011р. по 25.07.2012р.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 26.12.2011р. по 25.05.2012р. та 3 % річних, нарахованих за період з 26.11.2011р. по 25.07.2012р. складає 633,32грн. інфляційних втрат та 2 388,02грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 669,07грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 633,32грн. інфляційних втрат, а вимога про стягнення 2 388,03грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 388,02грн. 3 % річних.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 182 476,78грн. боргу, за спожиту згідно договору про постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541897 від 03.08.1999р. теплову енергію, який виник за період з 01.10.2011р. по 01.07.2012р., 5 029,83грн. пені, 633,32грн. інфляційних втрат та 2 388,02грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 63; код ЄДРПОУ 00849296) на користь Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (01001, м. Київ, Печерський р-н., площа Івана Франка, буд. 5; код ЄДРПОУ 00131305) 182 476 (сто вісімдесят дві тисячі чотириста сімдесят шість гривень) 78 коп. боргу, за спожиту згідно договору про постачання теплової енергії у гарячій воді № 1541897 від 03.08.1999р. теплову енергію, який виник за період з 01.10.2011р. по 01.07.2012р., 5 029 (п'ять тисяч двадцять дев'ять гривень) 83 коп. пені, 633 (шістсот тридцять три гривні) 32 коп. інфляційних втрат, 2 388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім гривень) 02 коп. 3 % річних та 3 911 (три тисячі дев'ятсот одинадцять гривень) 15 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позову -відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено: 11.09.2012р.
Суддя П.В. Горбасенко