"06" вересня 2012 р. Справа № 5004/1929/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постановувід 16.07.2012
Рівненського апеляційного господарського суду
у справі№ 5004/1929/11
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р"
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4
простягнення 248 500,00 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачаГончарук В.В. (дов. від 01.11.2011)
відповідачаОСОБА_6 (дог. про надання юр. послуг від 25.04.2012)
Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" звернулося до суду з позовом про стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 248 500,00 грн., в тому числі 35 500,00 грн. - орендної плати згідно з договору суборенди від 01.11.2011, 213 000,00 грн. - штрафу відповідно до п. 6.10 договору суборенди від 01.11.2010.
Позовні вимоги обґрунтовані таким.
01 листопада 2010 року між сторонами укладений договір суборенди.
Згідно з п. 1.1. Договору Позивач зобов'язувався передати Відповідачу, а Відповідач зобов'язувався прийняти в строкове платне користування (суборенду) для здійснення підприємницької діяльності частину нежитлового приміщення загальною площею 710 кв.м., розташованого на першому та другому поверхах будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1Відповідно до п. 7.1. Договір вступає в дію з 01 листопада 2010 року та діє до 01 липня 2011 року. Умови Договору зберігають силу протягом всього строку дії договору, а в частині зобов'язання Відповідача щодо плати за Договором - до виконання зобов'язань.
У п. 3.2. Договору зазначено, що плата за користування об'єктом оренди і земельною ділянкою становить 12,50 доларів США за 1 кв.м. за 1 місяць суборенди по курсу гривні у відношенні до долара США, встановленому НБУ на день здійснення платежу, але не менше 71000 грн. крім випадків, передбачених підпунктом 3.2.1. даного Договору.
Відповідно до п. 3.2.1. договору плата за користування об'єктом оренди і земельною ділянкою у лютому 2011 року, червні 2011 року та липні 2011 року становить 10 доларів США за 1 кв.м. за один місяць оренди по курсу гривні у відношенні до долара США, встановленому НБУ на день здійснення платежу, але не менше 56800 грн.
Відповідачем на виконання обов'язку з сплати платежів за користування об'єктом оренди у період з 01 листопада 2010 року по 30 червня 2011 року на розрахунковий рахунок Позивача перераховано 539600 грн.: 05.01.2011 - 71000 грн.; 22.02.2011 - 71000 грн.; 29.03.2011 -71000 грн.; 28.04.2011 - 56800 грн.; 16.05.2011 - 71000 грн.; 14.06.2011 - 71000 грн.; 29.06.2011 - 71000 грн.; 13.07.2011 - 56800 грн..
Однак, Акт приймання-передачі, яким підтверджується факт повернення об'єкта оренди, складений та підписаний Позивачем і Відповідачем 15 липня 2011 року. Таким чином Відповідач не сплатив Позивачу плату за користування об'єктом оренди за період з 01 липня 2011 року по 15 липня 2011 року.
Крім того, Відповідач повідомив Позивача про намір припинити Договір листом №138 від 01.06.2011.
Відповідно до п. 7.4. Договору Відповідач має переважне право на укладання у подальшому договору оренди стосовно об'єкту оренди. Про бажання скористатись своїм правом або про відмову від свого права на укладання в подальшому договору оренди стосовно об'єкту оренди Відповідач був зобов'язаний повідомити Позивача не менше як за три місяці до сплину строку Договору.
Відповідно до п. 6.10 Договору суборенди у разі невиконання Суборендарем вимог п.7.4., останній сплачує Орендарю штраф у розмірі потрійної плати за користуванні Об'єктом оренди, визначеної п. 3.2 даного Договору.
Відповідно до п. 3.2. Договору суборенди плата за користування об'єктом оренди і земельною ділянкою становить 12,50 доларів США за 1 кв.м. за один місяць суборенди по курсу гривні у відношенні до долара США встановленому НБУ на день здійснення платежу, але не менше 71000 грн.
На думку позивача, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу штраф, передбачений п. 6.10 Договору, в розмірі 213000 грн.
Позивачем на адресу Відповідача були направлені вимоги про сплату боргу за користування об'єктом оренди та штрафу. На дату подання позовної заяви вимоги Відповідачем не виконані, що стало підставою для заявлення відповідного позову.
Рішенням господарського суду Волинської області від 13.12.2011 (суддя С.Бондарєв), яке залишене без зміни постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 (колегія суддів: А.Василишин, Т.Філіпова, М.Юрчук), позовні вимоги задоволені частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 213 000,00грн. штрафу; в частині стягнення 35 500,00 грн. орендної плати відмовлено.
Судові рішення мотивовані наступним.
Відповідно до п. 2.3 договору суборенди від 01.11.2010 сторони передбачили, що об'єкт оренди повертається орендарю за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають площу приміщення, що повертається, його стан на момент повернення, протягом 10 днів з моменту закінчення строку дії договору або в разі дострокового припинення строку дії договору - з дати припинення строку дії договору.
Відповідач листом від 01.06.2011 №138 повідомив позивача про намір припинити договір оренди згідно з п. 7.1 договору та звільнити приміщення протягом 10 днів з моменту закінчення строку дії п. 2.3 договору.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сторони в зазначеному договорі суборенди від 01.11.2010 погодили, що платне користування об'єктом суборенди згідно з метою використання суб'єкту суборенди здійснюється до 01.07.2011, після чого розпочинається процедура повернення об'єкту суборенди протягом 10 днів, під час якої оплати орендної плати суборендарем на користь орендаря не передбачено.
Згідно з умовами п. 2.3 договору суборенди, останній день повернення об'єкту суборенди - 11.07.2011.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у позивача були відсутні підстави для стягнення орендної плати, оскільки з припиненням договірних відносин оренди, відсутні і підстави для стягнення орендних платежів за користування майном. Законодавством України не врегульоване питання відносно обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати за весь час прострочення. Тому суди дійшли висновку, що в частині стягнення 35 500,00 грн. - орендної плати слід відмовити.
Відповідно до п. 7.4. Договору відповідач має переважне право на укладання подальшому договору оренди стосовно об'єкту оренди. Про бажання скористатись своїм правом або про відмову від свого права на укладання в подальшому договору оренди стосовно об'єкту оренди Відповідач був зобов'язаний повідомити Позивача не менше як за три місяці до сплину строку Договору.
Відповідно до умов договору (п. 7.1) даний договір вступає в дію з 01.11.2010 і діє по 01.07.2011. Тобто відповідач повинен виконати вимоги п. 7.4 договору не пізніше як до 31.03.2011.
Відповідач повідомив позивача про намір припинити договір листом №138 від 01.06.2011, тобто лише за 1 місяць до сплину строку договору.
Відповідно до п. 6.10. договору у разі невиконання суборендарем вимог п. 7.4 останній сплачує орендарю штраф у розмірі потрійної плати за користування об'єктом оренди, визначеної п. 3.2 даного договору.
Суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань (постанова ВСУ від 22.11.2010р. №14/80-09-2056). Даний договір в установленому законом порядку не визнався недійсним (доказів суду не надано).
Тому суди дійшли висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 213000,00 грн. штрафу підставні і підлягають до задоволення.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову у справі скасувати в частині присудження до стягнення з відповідача штрафних санкцій, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Пункт 7.4. Договору суборенди, неналежне виконання якого суборендарем стало підставою для застосування відповідальності у формі сплати штрафу, визначеного пунктом 6.10 Договору суборенди, викладений у такій редакції: "Суборендар має переважне право на укладання подальшому договору оренди стосовно об'єкту оренди. Про бажання скористатись своїм правом або про відмову від свого права на укладання в подальшому договору оренди стосовно об'єкту оренди Суборендар зобов'язаний повідомити орендаря не менше як за три місяці до сплину строку даного договору".
Переважне право суборендаря на укладення договору оренди, обумовлене також пунктом 4.18 договору, яким, зокрема, визначені умови реалізації суборендарем свого переважного права на укладення договору: відсутність з боку суборендаря порушень договору; прийняття суборендарем реалізованого орендарем права змінювати умови оплати на додаткове приміщення в порівнянні з умовами цього договору.
Зазначена умова договору відповідає правовій природі переважного права наймача на укладення договору, визначеного ст.777 ЦК України.
Тобто заявлене право наймача на укладення договору, не є безумовним обов'язком наймодавця на укладення договору, перешкодою якому можуть бути визначені сторонами обставини.
Крім того, пунктом 7.7 Договору обумовлено, що у разі відсутності заяви орендаря (наймодавця) про намір продовжити договір, його дія припиняється у визначений договором строк.
Наймодавцем заявлена вимога про застосування до наймача відповідальності за неповідомлення ним у визначений договором строк про свою відмову від належного йому права на переважне укладення договору.
Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст. 12 ЦК України).
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ст. 13 ЦК України).
Згідно з положеннями ст. 14 ЦК України цивільні обов'язку виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язком для неї.
Відповідно до положень ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правовідносини сторін з укладення договору найму, засновані на переважному праві наймача, виникають з моменту реалізації наймачем свого права.
Тобто наймач згідно з законодавчими положеннями та умовами договору володіє правом переваги перед іншими особами на укладення договору найму. Як положеннями ст. 777 ЦК України, так і пунктом 7.4 Договору таке право наймача обмежується певним строком. Після закінчення такого строку право переваги наймача перед іншими особами припиняється (у разі якщо наймач не звернувся з відповідною заявою про укладення договору у зазначений строк).
Визначений п.7.4 Договору обов'язок наймача у певний строк повідомити наймодавця про небажання реалізувати належне йому переважне право на укладення договору найму не кореспондується із правом наймодавця при виконанні обов'язку наймача на можливе отримання матеріального або нематеріального блага, тобто такий обов'язок не впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин сторін. Примус виконання обов'язку однією стороною, у тому числі шляхом застосування відповідальності є способом захисту порушеного права іншої особи. Наймодавець не посилається на порушення його права, як не витікає зазначене із відносин сторін, що склалися.
Виходячи із положень ст. 14 ЦК України, відповідно до якої особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, відсутні правові підстави для застосування до наймача відповідальності у формі сплати штрафу за неповідомлення ним наймодавця про небажання реалізувати належне йому право.
Рішення та постанова у справі в цій частині підлягають до скасування, з прийняттям нового рішення про відмову у позові.
У решті про відмову у задоволені вимог про стягнення орендної плати рішення та постанова відповідають матеріалам справи та нормам права, тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення господарського суду Волинської області від 13.12.2011, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 у справі №5004/1929/11 скасувати в частині присудження до стягнення 213 000,00 грн. штрафу, у позові в цій частині - відмовити.
В іншій частині - рішення та постанову залишити без зміни.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 4260,00 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою апеляційної та касаційної скарг судовим збором.
Доручити господарському суду Волинської області видати наказ з урахуванням цієї постанови.
Судді: С. Могил
Є. Борденюк
І. Вовк