21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
04 вересня 2012 р. Справа 7/39/2011/5003
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", м.Київ
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Зарванці, Вінницький район, Вінницька область
про стягнення 1 317 874,76 грн. заборгованості за кредитним договором №33/КВ-06 від 26.05.2006 року
Головуючий суддя Банасько О.О.
Судді Мельник П.А., Яремчук Ю.О..
Cекретар судового засідання Ольхова Т.О.
Представники:
позивача: Кривенда М.В. - представник, довіреність № 121-ГО/12 від 22.06.2012 року, НОМЕР_1 виданий Бородянським РВ ГУМВС України у Київській області 04.12.2002 року.
відповідача: ОСОБА_3 - довіреність б/н від 24.07.2012 року, паспорт серія НОМЕР_4, виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 20.05.1997 року.
інші: ОСОБА_4 - НОМЕР_2 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 12 червня 1996 року.
01.03.2011 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1 317 874,77 грн. заборгованості за кредитним договором № 33/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 26.05.2006 року (а.с.3-4, т.1).
Ухвалою від 02.03.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/39/2011/5003 та призначено до розгляду на 17.03.2011 року.
Одночасно до позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" додано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову згідно якої останній просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить на праві власності відповідачу (а.с.81, т.1).
Ухвалою суду 02.03.2011 року відхилено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить на праві власності відповідачу.
Ухвалою від 17.03.2011 року розгляд справи відкладено до 08.04.2011 року в зв'язку з неподанням сторонами витребуваних доказів.
08.04.2011 року представником позивача подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 14.03.2011 року становить 1 353 731,79 грн., з яких 118 282,39 доларів США (еквівалент 938 582,60 грн.) основного боргу, 16 176,35 доларів США (еквівалент 128 360,95 грн.) заборгованості з нарахованих відсотків за користування кредитом, 34 729,01 доларів США (еквівалент 275 578,17 грн.) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1 412,72 доларів США (еквівалент 11 210,07 грн.) за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, а також судові витрати - 13 538,00 грн. витрат на державне мито та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.128, т.1).
Вказана заява прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.
Ухвалою від 08.04.2011 року розгляд справи відкладено до 20.04.2011 року.
20.04.2011 року через канцелярію суду надійшла заява від представника ФОП ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 7/39/2011/5003 до вирішення по суті Вінницьким районним судом Вінницької області цивільної справи за позовом ТОВ "Український промисловий банк" до ОСОБА_3 про стягнення з останньої заборгованості за кредитним договором № 33/КВ-06 від 20.05.2006 року, як поручителя за вказаним кредитним договором (а.с.2, т.3).
Також 20.04.2011 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому останній вказує на те, що заявлений позов є необгрунтованим і як наслідок не підлягає задоволенню оскільки грошові кошти перераховувались та списувались з іншого рахунку ніж вказано в п.2.3 кредитного договору (а.с.7, т.3).
Ухвалою від 20.04.2011 року строк вирішення спору продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено до 04.05.2011 року.
04.05.2011 року до суду надійшло клопотання відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи (а.с.32-33, т.3).
В зв'язку з неявкою в судове засідання позивача та неподання останнім витребуваних доказів розгляд справи відкладено до 10.05.2011 року.
Ухвалою суду від 10.05.2011 року зупинено провадження у справі № 7/39/2011/5003 в зв'язку з призначенням судово-економічної експертизи.
Вказана ухвала була залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 року та постанови Вищого господарського суду України від 08.11.2011 року.
12.06.2012 року до суду від Вінницького відділення КНДІСЕ надійшов висновок судово-економічної експертизи № 21/3015 від 12.06.2012 року (а.с.9-24, т.4). Також разом з висновком до суду надійшли матеріали справи № 7/39/2011/5003.
Ухвалою суду 19.06.2012 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.06.2012 року. Одночасно ухвалою суду викликано в судове засідання для дачі пояснень судового експерта Вінницького відділення КНДІСЕ ОСОБА_13Під час проведення судового засідання 25.06.2012 року на підставі встановлених обставин справи, наявного висновку судово-економічної експертизи встановлено, що справа № 7/39/2011/5003 відноситься до категорії справ значної складності враховуючи суперечність проведеної експертизи, а також неоднозначність та значний обсяг доказової бази поданої сторонами в зв'язку з чим суддя звернувся до керівництва суду з заявою про створення колегії у складі трьох суддів для розгляду вказаної справи.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 26.06.2011 року для розгляду справи № 7/39/2011/5003 створено колегію у складі головуючого судді Банасько О.О., суддів Балтака О.О., Мельника П.А..
Ухвалою від 02.07.2012 року справу № 7/39/2011/5003 прийнято колегією суддів до провадження та призначено судове засідання на 18.07.2012 року.
18.07.2011 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просить відмовити в позові в повному обсязі вказуючи на відсутність доказів щодо отримання відповідачем кредиту, висновок експерта з цього приводу, надходження грошових коштів від позивача відповідачу без дотримання вимог кредитного договору тощо (а.с.117-121, т.10).
Ухвалою господарського Вінницької області від 18.07.2012 року розгляд справи було відкладено до 24.07.2011 року, а ухвалою від 24.07.2012 року до 30.07.2012 року.
30.07.2012 року розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області введено до складу судової колегії суддю Грабика В.В. для розгляду справи № 7/39/2011/5003 в зв'язку з перебуванням судді Мельника П.А. з 25.07.2012 року по 23.08.2012 року у щорічній основній відпустці.
Ухвалою суду від 30.07.2012 року розгляд справи відкладено до 04.09.2012 року.
В зв'язку з перебуванням суддів Балтака О.О. та Грабика В.В. у щорічній відпустці станом на 04.09.2012 року на підставі заяви головуючого судді розпорядженням в.о. керівника апарату було введено до складу колегії суддів Мельника П.А. та Яремчука Ю.О..
Ухвалою від 04.09.2012 року справу № 7/39/2011/5033 прийнято колегією суддів до свого провадження.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
В судовому засіданні представником відповідача подано письмове клопотання про відкладення розгляду справи.
Також в судовому засіданні представником позивача заявлено усне клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису здійсненого від імені ОСОБА_1 на договорі про відкриття карткового рахунку та обслуговування корпоративної банківської платіжної картки НОМЕР_5 від 06.09.2006 року.
Представник позивача в усних поясненнях заперечує проти задоволення клопотань відповідача про відкладення розгляду справи та призначення судової почеркознавчої експертизи посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та призначення судової почеркознавчої експертизи суд відхиляє останні виходячи з наступного.
Як вбачається із клопотання про відкладення розгляду справи останнє мотивоване зверненням відповідача з позовною заявою до господарського суду м.Києва з позовом про визнання недійсним кредитного договору від 26.05.2006 року № 33/КВ-06, невідповідністю доказів поданих позивачем супровідним листом від 24.07.2012 року № 3463 приписам ст.34 ГПК України, відсутністю в судовому засіданні з поважних причин представника відповідача, який є фахівцем у галузі права тощо.
На думку суду наведені в клопотанні обставини не можуть слугувати підставою для відкладення розгляду справи виходячи з наступного.
Так, посилання відповідача на подання до господарського суду м.Києва позову про визнання недійсним кредитного договору від 26.05.2006 року № 33/КВ-06 за відсутності в матеріалах справи доказів порушення провадження за даним позовом не є обставиною, що перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні в розумінні ч.1 ст.77 ГПК України.
При цьому слід вказати, що наявність в провадженні іншого суду пов'язаної справи, що унеможливлює розгляд даної справи є підставою не для відкладення, а для зупинення провадження у справі відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України.
Разом з тим, як вказувалось вище на момент проведення судового засідання 04.09.2012 року в матеріалах справи відсутні докази порушення провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ТОВ "Український промисловий банк" про визнання недійсним кредитного договору від 26.05.2006 року № 33/КВ-06.
Окрім того суд зауважує, що у випадку визнання недійсним в судовому порядку кредитного договору від 26.05.2006 року № 33/КВ-06 у відповідача є право, за визначених процесуальним законом обставин, клопотати про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.
Посилання відповідача про неналежність доказів долучених позивачем до матеріалів справи оскільки останні за твердженням представника відповідача містять підписи які не належать ОСОБА_1 не є підставою для відкладення розгляду справи.
При цьому суд зазначає, що відповідно до приписів ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Посилання відповідача на відсутність представника, який є фахівцем у галузі права не приймається колегією суддів до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджується факт представництва інтересів відповідача рядом представників - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.
Відкликання відповідачем за день до судового засідання повноважень у названих вище представників на думку суду не свідчить про поважність причини відсутності відповідного фахівця в даному судовому засіданні, позаяк з моменту останнього судового засідання (30.07.2012 року) у відповідача було достатньо часу на уповноваження будь-якої іншої особи на представництво її інтересів в даному судовому засіданні (04.09.2012 року), оскільки відповідно до приписів ст.28 ГПК України фізична особа-підприємець не обмежена у виборі як особи та наданні такій особі повноважень на представництво її інтересів в господарському суді, так і в часі здійснення такого вибору.
Клопотання відповідача заявлене в усній формі про призначення судової почеркознавчої експертизи також відхиляється судом виходячи з наступного.
Так, в своєму клопотанні представник відповідача посилається на невідповідність підпису здійсненого від імені ОСОБА_1 на договорі про відкриття карткового рахунку та обслуговування корпоративної банківської платіжної картки НОМЕР_5 від 06.09.2006 року.
Однак наведене твердження судом оцінюється критично, оскільки воно грунтується виключно на суб'єктивній оцінці вказаного доказу відповідачем.
Суд зазначає, що підставою для призначення судової експертизи є необхідність роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. При цьому, призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду.
При цьому суд зауважує, що окрім підпису ОСОБА_1 на вказаному договорі міститься також відтиск гербової печатки останнього, що на думку суду виключає необхідність призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с.38-39, т.11).
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
26.05.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (Банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 33/КВ-06, згідно п. 1.1 якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає на наступних умовах: ліміт кредитування 99 000,00 доларів США; строк кредитної лінії становить з 26.05.2006 року до 25.05.2009 року з наступним графіком зменшення ліміту кредитування: 25.08.2008 року на 10 000,00 доларів США; 25.09.2008 року на 10 000,00 доларів США; 25.10.2008 року на 10 000,00 доларів США; 25.11.2008 року на 10 000,00 доларів США; 25.12.2008 року на 10 000,00 доларів США; 25.01.2009 року на 10 000,00 доларів США; 25.02.2009 року на 10 000,00 доларів США; 25.03.2009 року на 10 000,00 доларів США; 25.04.2009 року на 10 000,00 доларів США; 25.05.2009 року на 9 000,00 доларів США; мета використання коштів - придбання автотранспортних засобів та поповнення обігових коштів; процентна ставка - 15,0 % річних; комісія за підготовку та оформлення Договору - 150,00 грн. (а.с.9-12, т.1).
Відповідно до п.2.1 Договору видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (Транш). Підставою для видачі кожного окремого Траншу є заява Позичальника. Строк розгляду Банком заяви не може перевищувати 2-х робочих днів.
Для надання кредитних коштів Банк відкриває Позичальнику позичковий рахунок НОМЕР_6 в Вінницькій філії ТОВ "Укрпромбанк", МФО 302515 (п.2.2 Договору).
Пунктом 2.3 Договору встановлено, що надання кожного Траншу здійснюється шляхом:
- перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_6 Вінницькій філії ТОВ "Укрпромбанк", МФО 302515;
- шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів Позичальника (у випадках, коли це дозволено чинним законодавством України);
- перерахування коштів з позичкового рахунку на рахунокНОМЕР_7 в Вінницькій філії ТОВ "Укрпромбанк", МФО 302515, з подальшим продажем валюти на МВРУ та зарахуванням суми, отриманої від продажу, на поточний рахунок Позичальника;
Згідно п.2.6 Договору кредит надається на тільки після виконання вимог п.2.5 щодо сплати комісії та розділу 3 цього Договору щодо умов забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Договором.
Повернення Кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається Позичальником не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п.1.1 цього Договору (п.4.1 Договору).
Проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту по день його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. Нарахування та сплата процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті кредиту (п.4.2 Договору).
Нарахування процентів Банком здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається. Якщо 28 число поточного місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, нарахування здійснюється напередодні (п.4.3 Договору).
Сплата Позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця на рахунок НОМЕР_6 в Вінницькій філії ТОВ "Укрпромбанк", МФО 302515 (п.4.4 Договору).
При надходженні від Позичальника коштів на сплату заборгованості за кредитом за наявності простроченої заборгованості, у відповідності до умов цього Договору, Банк самостійно направляє кошти у черговості, що передбачена п.6.1.4 цього Договору (п.4.5 Договору).
Відповідно до п.4.6 Договору у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту Позичальник у строки, передбачені п.4.4 цього Договору, сплачує проценти з розрахунку 25 % річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.
В п.4.7 Договору сторони погодили, що шляхом підписання цього Договору Позичальник доручає Банку здійснювати договірне списання з будь-яких його (Позичальника) рахунків, відкритих в ТОВ "Укрпромбанк" (в т.ч. рахунків в іншій валюті, ніж валюта кредиту), коштів в сумах, необхідних для повернення Кредиту, сплати процентів за його користування, штрафних санкцій та інших платежів Позичальника за цим Договором. При цьому здійснюється утримання комісії у відповідності з діючими тарифами Банку та передбачених чинним законодавством зборів та податків.
Згідно п.5.1.1 Договору Банк зобов'язувався відкрити Позичальнику позичковий рахунок для надання Кредиту та рахунок для нарахування та сплати процентів, рахунки для сплати комісій.
При цьому відповідно до п.п.5.2.5, 5.2.7 Договору Банк має право змінювати умови кредитування (в т.ч. процентну ставку) в порядку передбаченому п.9.1 цього Договору, а також самостійно списувати з будь-яких рахунків Позичальника, відкритих у ТОВ "Укрпромбанк" кошти та спрямовувати їх на погашення заборгованості по Кредиту, сплату процентів за користування Кредитом, штрафних санкцій та інших платежів за цим Договором у відповідності до п.4.7 цього Договору.
В свою чергу Позичальник зобов'язувався використати кредит за його цільовим призначенням і своєчасно повернути його відповідно до умов даного Договору, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом в порядку передбаченому даним Договором, достроково повернути всю заборгованість за цим Договором, а саме: повернути всю суму Кредиту, сплатити нараховані проценти, штрафні санкції (за наявності), а також сплатити усі інші платежі, передбачені даним Договором у випадках та в порядку, передбачених п.9.2 цього Договору. Невиконання Позичальником зобов'язань, передбачених цим пунктом є підставою для примусового стягнення (в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно) заборгованості за цим Договором.
Згідно з п.9.2. Кредитного договору Банк має право зупинити подальше кредитування Позичальника та/або вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені даним Договором, а Позичальник зобов'язаний в 10-ти денний термін з моменту надіслання Банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості по Кредиту, сплатити проценти та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки завдані Банку, в наступних випадках, зокрема: порушення Позичальником термінів платежів, що встановлені даним Договором; невиконання Позичальником передбачених даним Договором зобов'язань по цільовому використанню Кредиту тощо.
Також між ТОВ "Укрпромбанк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договори № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 про внесення змін до кредитного договору № 33/КВ-06 на відкриття відновлюваної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 26.05.2006 року, в яких сторони погоджували: збільшення ліміту кредитування (300 000,00 доларів США); розширення видів забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором (іпотека нерухомого майна, застава транспортних засобів, порука фізичної особи); зміну строку кредитної лінії (до 28.12.2012 року) тощо (а.с.13-25, т.1).
Як встановлено судом, зобов'язання Банку щодо надання Позичальнику кредитних коштів виконані на суму 300 000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним ордерами № 3 від 29.05.2006 року, від 30.05.2006 року № 2, від 03.08.2006 року № 1, від 16.08.2006 року № 1, від 28.03.2007 року № 1, від 15.05.2007 року № 12, випискою з особового рахунку (з дати відкриття по 02.02.2011 року) тощо (а.с.43-80, т.1).
Із матеріалів справи слідує, що протягом дії Кредитного Договору Позичальником було погашено заборгованості на загальну суму 291 062,82 доларів США, в тому числі:
- 181 717,61 доларів США по тілу кредита;
- 109 345,21 доларів США по процентам.
Слід вказати, що факт надання Банком Позичальнику 300 000,00 доларів США, а також сплата Позичальником Банку 291 062,82 доларів США з яких 181 717,61 доларів США заборгованості по кредиту та 109 345,21 доларів США заборгованості по процентам також підтверджено висновком експерта (а.с.22-23, 25-26, т.4).
За твердженням позивача станом на 14.03.2011 року заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед ТОВ "Укрпромбанк" становить в гривневому еквіваленті 1 353 731,79 грн., а саме:
- 118 282,39 доларів США (еквівалент 938 582,60 грн.) основного боргу;
- 16 176,35 доларів США (еквівалент 128 360,95 грн.) заборгованості з нарахованих відсотків за користування кредитом;
- 34 729,01 доларів США (еквівалент 275 578,17 грн.) пені за несвоєчасне погашення кредиту;
- 1 412,72 доларів США (еквівалент 11 210,07 грн.) за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
В підтвердження фактів здійснення фінансових операцій по Договору та існування вказаного розміру заборгованості позивачем надано суду розрахунки суми заборгованості за підписом ліквідатора Банку, виписки по особовому рахунку Позичальника, меморіальні ордери, заяви на отримання Кредиту за підписом Позичальника, розпорядження бухгалтерії, акти цільового використання кредиту, заяви на продаж валюти, довідку від 07.04.2011 року № 4188, довідку від 05.03.2012 року № 1124, платіжні доручення тощо (а.с.37-80, 129-134, 137-142, т.1, а.с.2-136, т.2, а.с.11-13, 15-25, т.3, а.с.135-136, т.4, а.с.1-3, 24-25, 37, 44-45, 58-61, 63-64, 71-74, 80, 82, 84, 89, 91-92, 94, 96, 98, 108, 110, 112, 117, 122-123, 125, 130-138, т.5, а.с.119-150, т.8, а.с.2-7, 10-15, 17-18, 21-25, 28-31, 33-134, 138-151, т.9, а.с.1-9, 13-60, 134-148, т.10, а.с.34-69, т.11).
В зв'язку з порушенням взятих на себе зобов'язань Банком на адресу Позичальника неодноразово направлялись листи з вимогою погашення простроченої заборгованості факт отримання яких підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення, зокрема лист від 22.06.2009 року № 2924, лист від 15.09.2009 року № 3807, лист від 03.09.2010 року № 1065, лист від 21.09.2010 року № 1109, лист від 12.10.2009 року № 4151, лист від 09.12.2010 року № 18479,(а.с.26-36, т.1)
Непроведення відповідачем розрахунків згідно умов кредитного договору в добровільному порядку спонукало Банк звернутись з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до суду.
Беручи до уваги встановлені обставини суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".
Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 2 названої статті встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 118 282,39 доларів США (еквівалент 938 582,60 грн.) основного боргу, 16 176,35 доларів США (еквівалент 128 360,95 грн.) заборгованості з нарахованих відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 34 729,01 доларів США (еквівалент 275 578,17 грн.) пені за несвоєчасне погашення кредиту та 1 412,72 доларів США (еквівалент 11 210,07 грн.) за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п.8.1 Договору у випадку порушення термінів повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним Позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,1 % від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення. Розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла в період прострочення.
Таким чином заявлення позивачем вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами Договору.
Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку боргу судом не виявлено помилок з врахуванням чого заявлений позов підлягає задоволенню в розмірах заявлених в позовній заяві з врахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог.
При прийнятті рішення відносно вимог про стягнення пені судом було враховано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 року у справі № 3/063-09 стосовно застосування ч.6 ст.232 ГК України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, відсотків за користування кредитом, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Заперечення відповідача викладені у його відзивах від 20.04.2011 року та від 18.07.2012 року оцінюються судом критично, оскільки не спростовують правомірності та обгрунтованості заявлених позовних вимог.
Твердження відповідача, а також висновок судового експерта про те, що грошові кошти отримані Позичальником не на підставі кредитного договору від 26.05.2006 року № 33/КВ-06, оскільки надійшли на рахунок НОМЕР_6, а не на рахунок НОМЕР_6, як передбачено умовами кредитного договору не спростовує факт отримання вказаних коштів останнім і не є підставою для звільнення його від цивільно-правової відповідальності і як наслідок не може слугувати підставою для відмови в позові.
Дійсно матеріалами справи підтверджується факт надходження коштів в розмірі 300 000,00 доларів США на рахунок НОМЕР_6 з призначенням платежу "видача кредиту зг. дог. №33/КВ-06 від 26.05.06р..".
Відповідного висновку дійшов також і судовий експерт.
При цьому судом встановлено, що 24.05.2006 року між ТОВ "Український промисловий банк" (Банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Клієнт) укладено договір № 682/06 банківського рахунку в іноземній валюті відповідно до п.1.1 якого Банку відкриває Клієнту поточний рахунок НОМЕР_6 (а.с.139-141, т.2).
Належність вказаного рахунку відповідачу та надходження на нього 300 000,00 доларів США підтверджується також довідкою позивача від 07.04.2011 року № 4188 (а.с.136, т.2).
Таким чином грошові кошти в сумі 300000,00 доларів США надійшли на поточний рахунок в іноземній валюті власником якого являвся відповідач.
В подальшому на підставі заявок Клієнта про продаж іноземної валюти грошові кошти в іноземній валюті було списано з валютного рахунку, конвертовано Банком в національну валюту і за мінусом комісії за конвертування перераховано на поточний рахунок НОМЕР_6 належний Позичальнику на підставі договору банківського рахунку від 24.05.2006 року № 682-06 (а.с.136-138, т.2).
Загальна сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок НОМЕР_6 становить 1 504 313,52 грн., що також підтверджується висновком експерта.
Як встановлено судом отримані відповідачем кошти в сумі 300 000,00 доларів США було спрямовано на купівлю автотранспортних засобів, що відповідає цільовому призначенню кредиту та підтверджується наявними у справі актами цільового використання кредиту, які підписані та скріплені печаткою відповідача (а.с.7, 13, 17, 21, т.2, а.с.2, 6, 11, 22, т.9).
Окрім того суд зазначає, що виходячи із письмового пояснення наданого представником Банку 20.04.2011 року невідповідність рахунку на який мали надійти грошові кошти з позичкового рахунку і який вказаний в договорі (НОМЕР_6) тому рахунку на який вказані кошти надійшли фактично (НОМЕР_6) спричинено помилкою працівників банку при оформленні кредитного договору, яка не впливає на розмір зобов'язань за кредитним договором (а.с.9, т.3).
При цьому причиною такої помилки позивач вказує те, що з Позичальником була попередня домовленість про взяття ним кредиту в національній валюті виходячи з чого в проекті договору було вказано поточний рахунок Клієнта у цій валюті (НОМЕР_6), однак безпосередньо при оформленні кредитного договору Позичальник прийняв рішення про отримання Кредиту в валюті, а саме в доларах США, які було перераховано останньому на його рахунок поточний рахунок в іноземній валюті (НОМЕР_6).
Також оцінюється судом критично висновок експерта від 30.07.2012 року № 325-П наданий відповідачем 30.07.2012 року, щодо неналежності підпису ОСОБА_1 в заяві про продаж іноземної валюти від 15.05.2007 року (а.с.15-19, т.11).
При цьому суд виходив з того, що на вказаній заяві про продаж іноземної валюти міститься також відбиток печатки ОСОБА_1, з приводу неналежності якої відсутній відповідний висновок експерта.
Крім того, суд вказує, що використання останнього траншу в розмірі 87 000,00 доларів США на продаж якого було зроблено заявку від 15.05.2007 року підтверджується актом цільового використання кредиту від 16.05.2007 року на ідентичну суму (87 000,00 доларів США) (а.с.21, т.2).
Також слід зазначити, що дослідження матеріалів справи привело суд до висновку про те, що кредитний договір після його підписання було схвалено зі сторони Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом прийняття його до виконання виходячи із отримання кредитних коштів та проведення погашення кредиту та сплати процентів за користування ним протягом тривалого часу на загальну суму 291 062,82 доларів США, що також підтверджується висновком експерта.
Приймаючи рішення про стягнення з відповідача вказаних вище сум судом враховано, що відповідачем не надано в спростування наданого позивачем власного контррозрахунку з підтверджуючими доказами.
Також суд звертає увагу, що 13.10.2009 року між сторонами було підписано договір № 7 про внесення змін до кредитного договору № 33/КВ-06 від 26.05.2006 року в додатку № 2 до якого сторони зафіксували суму простроченої заборгованості відповідача станом на 13.10.2009 року в розмірі 81 629,43 доларів США, а всього заборгованість складала 119 129,43 доларів США (а.с.24-25, т.1).
За таких обставин позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Приймаючи рішення про задоволення позову судом також враховано абз.3 пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", в якому роз'яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").
Також суд приймає до уваги п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 року № 01-08/369 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" в якому вказано, що господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"). При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях. Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
При цьому судом взято до уваги вказівку, яка міститься в п.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 17.02.1994 року № 02-5/114 "Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита" в якому зазначено, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення іноземної валюти та відшкодування судових витрат в іноземній валюті видається єдиний наказ. Накази про стягнення сум в іноземній валюті і у гривнях видаються окремо.
При розподілі державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд враховує приписи Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93, які були чинними на момент сплати позивачем зазначених вище сум.
Також судом встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив мито в більшому розмірі ніж було потрібно (13 538,00 грн. державного мита, що підтверджується платіжними дорученнями від 22.02.2011 року № 7685/08, від 23.03.2011 року № 12555/08, тоді як ціна позову при подачі позовної заяви складала 1 317 874,77 грн., а згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог - 1 353 731,79 грн.).
Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту мав би становити 13 537,32 грн..
Разом з тим, суд не вправі повернути позивачу надмірно сплачене державне мито в сумі 0,68 грн. виходячи із приписів ч.2 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито" згідно якої повернення державного мита провадиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.
Аналогічні положення щодо можливості повернення державного мита з бюджету на протязі одного року з дня його зарахування також містяться в п.8 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 17.02.1994 року № 02-5/114 "Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита".
На звороті платіжного доручення від 23.03.2011 року 12555/08 міститься запис про те, що держмито в повній сумі перераховано в бюджет 23.03.2011 року.
Окрім того колегія суддів з огляду на наявність в матеріалах справи документів, що підтверджують факт звернення представника відповідача в правоохоронні органи із заявами щодо наявності в діях працівників ТОВ "Укрпромбанк" ознак злочину та проведення дослідчої перевірки з цього приводу, зауважує що у випадку доведення у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку факту вчинення злочину з обставин наведених у вказаних заявах і визначення винної у скоєнні такого злочину особи у відповідача є право, за визначених процесуальним законом обставин, клопотати про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.
04.09.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст.ст.82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний номер - НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", бул. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133 - (ідентифікаційний код - 19357325) - 118 282,39 доларів США (еквівалент 938 582,60 грн.) основного боргу, 16 176,35 доларів США (еквівалент 128 360,95 грн.) заборгованості з нарахованих відсотків за користування кредитом, 34 729,01 доларів США (еквівалент 275 578,17 грн.) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1 412,72 доларів США (еквівалент 11 210,07 грн.) за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний номер - НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", бул. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133 - (ідентифікаційний код - 19357325) - 13 537 грн. 32 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 10 вересня 2012 р.
Головуючий суддя Банасько О.О.
Судді Мельник П.А.
Яремчук Ю.О.
віддрук. 1 прим.:
1 - до справи.