"06" вересня 2012 р. Справа № 5006/35/16/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,
суддівГоголь Т.Г.,
Швеця В.О.
розглянувши касаційну скаргуДочірнього підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 23.05.12
у справі№ 5006/35/16/2012 господарського суду Донецької області
за позовомОбласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Ясинувататепломережа"
доДочірнього підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації"
простягнення 27 258,15 грн.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.
Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Ясинувататепломережа" звернулось з позовом до Дочірнього підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації" про стягнення 26 429,42 грн. боргу, 124,26 грн. 3 % річних, 62,43 грн. інфляційних втрат та 642,04 грн. пені. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на несплату в повному обсязі відповідачем за період з 15.10.11 до 31.11.11 вартості спожитої теплової енергії за договором № 95 від 01.01.09. При цьому, позивач посилався на приписи статей 525, 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.04.12, ухваленим суддею Мальцевим М.Ю., позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5 868,48 грн. основного богу, 194,38 грн. пені, 41,19 грн. інфляційних втрат та 37,62 грн. 3 % річних. Господарський суд дійшов висновку про несплату відповідачем повністю вартості спожитої теплової енергії за договором № 95 від 01.01.09. При цьому, суд виходив з того, що нарахування вартості використаної відповідачем теплової енергії за спірний період здійснюється за тарифом, погодженим рішенням виконкому Ясинуватської міськради № 125 від 23.03.09. В решті позову відмовлено через його необґрунтованість. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Бойко І.А. - головуючого, Зубченко І.В., Мартюхіної Н.О., постановою від 23.05.12 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував. Прийняв нове рішення у справі, яким позов задовольнив повністю. Апеляційний господарський суд виходив з того, що у спірному періоді діяли тарифи на теплову енергію встановлені постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 20 від 30.09.11 у розмірі 905,70 грн. за 1 Гкал, які набрали чинності з 01.10.11. Постанова обґрунтована приписами статей 526, 625, 632, 714 Цивільного кодексу України, статей 193, 275, 276, 277 Господарського кодексу України, статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статей 1, 25 Закону України "Про теплопостачання".
Не погоджуючись з винесеною у справі постановою, Дочірнє підприємство "Управління виробничо-технологічної комплектації" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник наголошує на порушенні апеляційним судом приписів статей 204, 651 Цивільного кодексу України, статей 43, 43, 101, 11110 Господарського процесуального кодексу України. Підприємство вважає помилковим висновок апеляційного господарського суду про те, що тарифи на теплову енергію змінилися та встановлені постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 20 від 30.09.11, і є обов'язковими для сторін. Відтак, на думку скаржника, застосуванню підлягають саме тарифи визначені спірним договором. Також, скаржник посилається на неповідомлення його апеляційним судом про час і місце розгляду справи та неотримання апеляційної скарги від позивача.
Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.01.09 між Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Ясинувататепломережа" - енергопостачальною організацією та Дочірнім підприємством "Управління виробничо-технологічної комплектації" - споживачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 95 (далі - договір). Предметом цього договору є зобов'язання енергопостачальної організації поставляти теплову енергію споживачеві в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а споживача, в свою чергу, отримати та оплатити її на умовах цього договору. Згідно з пунктом 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться приладами обліку/розрахунковим способом. Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до цього договору (пункт 5.3 договору). При відсутності приладів обліку або виході його з ладу -кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом (пункт 5.3 договору). Відповідно до пункту 6.3 договору споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100 % вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахування залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Споживачу, що не має приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді згідно діючих "Норм і вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 Україна 244-94. Відповідно до пункту 7.2.3 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію стягується пеня в розмірі 0,3 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожен день прострочення. Установлено судами і те, що факт надання відповідачу послуг за період з 15.10.11 до 31.11.11 підтверджується доданими до матеріалів справи актами на включення до системи централізованого опалення від 15.10.11 та актом про відключення від системи централізованого опалення від 01.12.11, підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Ясинувататепломережа" про стягнення з Дочірнього підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації" 26 429,42 грн. боргу, 124,26 грн. 3 % річних, 62,43 грн. інфляційних втрат та 642,04 грн. пені. за договором № 95 від 01.01.09. Скасовуючи рішення у справі, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення цих вимог. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. За приписами статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. Апеляційним господарським судом установлено, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію, пені, річних і інфляційних за договором від 01.01.09 № 95 за період з 15.10.11 до 31.11.11. При цьому, нарахування вартості використаної відповідачем теплової енергії позивачем здійснено на підставі тарифів, затверджених постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 20 від 30.09.11 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ОКП "Донецьктеплокомуненерго". В ході розгляду спору, апеляційним господарським судом установлено, що зазначеною постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 20 був затверджений тариф на теплову енергію з 01.10.11 у розмірі 905,70 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). При цьому, рішенням виконкому Ясинуватської міськради № 295 від 20.10.11 визнано таким, що втратило чинність рішення виконкому Ясинуватської міськради № 125 від 23.03.09 "Про узгодження тарифів на послуги теплопостачання для бюджетних установ, організацій та інших споживачів (крім населення)", яким були узгоджені попередні тарифи на теплопостачання, що діяли з 01.04.09. Водночас установлено апеляційним судом, що у спірному періоді позивач поставив відповідачу теплову енергію на суму 26 429,42 грн., яка останнім оплачена не була. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Враховуючи те, що відповідачем за спірний період не сплачено вартість отриманих послуг з теплопостачання за договором від 01.01.09 та те, що нарахування вартості використаної теплової енергії здійснюється за іншим тарифом (905,70 грн. за 1 Гкал), визнається обґрунтованим висновок апеляційного суду про стягнення з відповідача 26 429,42 грн. боргу, 62,43 грн. інфляційних втрат, 124,26 грн. -3 % річних, 642,04 грн. пені. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід касаційної скарги про помилкове нарахування плати упродовж жовтня-листопада 2011 року за спожиту теплову енергію за тарифами, встановленими постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.11 № 20, не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки ціни на теплову енергію є регульованими, а постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України є обов'язковими для виконання. Посилання відповідача на неповідомлення його апеляційним судом про розгляд справи спростовується наступним. Ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.12 про порушення апеляційного провадження у справі та призначення справи до розгляду на 23.05.12 була скерована відповідачеві за його юридичною адресою (08600, Донецька область, м. Ясинувата, вул. Октябрська, 186), яка, між іншим, вказувалася і ним самим в документах поданих до суду та отримана останнім 17.05.12, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Доводи щодо неотримання скаржником апеляційної скарги від позивача також не знайшли свого підтвердження, оскільки у матеріалах справи наявний опис вкладення до цінного листа, з якого вбачається направлення 26.04.12 позивачем на юридичну адресу відповідача примірника апеляційної скарги. Решта доводів визнаються неспроможними, позаяк не спростовують установленого апеляційним судом та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.12 у справі Господарського суду Донецької області № 5006/35/16/2012 залишити без змін.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець