"06" вересня 2012 р. Справа № 5015/639/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Першиков Є.В.
судді: Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.06.2012р.
у справі господарського суду№5015/639/12 Львівської області
за позовомдержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень"
доЛьвівської митниці
про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 3 060,64грн. пр. Шевчишин І.З -дов. №НЮ-12 від 01.01.12р. не з'явився
У лютому 2012 року державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Львівської митниці про стягнення з відповідача на користь позивача 3 060,64грн. понесених витрат у зв'язку із затримкою вагону №65305062 на станції Мостиська-2 для здійснення митних процедур.
Позовні вимоги було вмотивовано тим, що 31.05.2011р. на станцію Мостиська-2 Львівської залізниці прибув вагон №65305062 по відправці №33191198, який прямував маршрутом Житомир Південно-Західної залізниці -Медика ПКП, вантажовідправник -ДП "Житомирське лісове господарство". Вантаж -"Пиловочник дубовий". Даний вагон був затриманий на станції Мостиська-2 на підставі заявки начальника Відділу митного оформлення №6 митного поста "Мостиська" Львівської митниці про пред'явлення для митного огляду вантажу, що слідував у вагоні №65305062. Факт затримки вагона підтверджується актом загальної форми ГУ-23 від 31.05.2011р. №743. Після проведення митного огляду вантажу, сектором митного оформлення №1 ВМО №6 митного поста "Мостиська" був складений акт від 05.06.2011р. №101000009/2011/006366, згідно з яким порушень законодавства України не виявлено. Розділом 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18.05.1973р. встановлено, що у випадках коли митна служба приймає рішення про те, що зазначені у декларації товари повинні бути перевірені, така перевірка проводиться у можливо короткий термін після реєстрації декларації на товари, а відповідач тривалий час здійснював перевірку, внаслідок чого вагон №65305062 відправлено по маршруту слідування 05.06.2011р. о 03.00 год., що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 від 05.06.2011р. №749.
Рішенням господарського суду Львівської області від 04.05.2012р. (суддя Чорній Л.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2012р. (судді Юрченко Я.О., Данко Л.С., Гриців В.М.) відмовлено у задоволенні позовних вимог, посилаючись на ст.139 Митного кодексу України, положення наказу Львівської митниці, Мостиського прикордонного загону, Львівської залізничної станції "Мостиська-2" від 10.07.2008р. №261/765/55, зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у Львівській області 25.07.2008р. за №53/1320 "Про затвердження та введення в дію Технологічної схеми пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, товарів та інших предметів у міжнародному залізничному пункті пропуску "Мостиська" та те, що операції, необхідні для здійснення митного огляду, проводяться підприємствами залізниці за свій рахунок; разом з тим, здійснення митного огляду вагону у спірному випадку проведено відповідачем тільки після підготовлення залізницею спірного вагону до митного огляду -05.06.2011р., що підтверджується Актом митного огляду 134 від 05.06.2011р., порушень митних правил посадовими особами сектору митного оформлення №1 не зафіксовано.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що на підставі заявки начальника Відділу митного оформлення №6 митного поста "Мостиська" Львівської митниці про пред'явлення для митного огляду вантажу, що слідував у вагоні №65305062, даний вагон був затриманий 31.05.2011р. о 10.00 год. на станції Мостиська-2 сектором митного оформлення №2 відділу митного оформлення №6 м/п "Мостиська" для проведення митного огляду на предмет можливого виявлення порушення митних правил, що підтверджується актом загальної форми ГУ-23 від 31.05.2011р. №743.
Митний огляд вагону №65305062 проводився з 04.06.2011р. 23.10 год. по 05.06.2012р. 02.55 год., сторонніх вкладень не виявлено, вагон випущений митницею 05.06.2012р. о 03.00 год., що підтверджується актом загальної форми №749 від 05.06.2012р. Після проведення митного огляду вантажу, сектором митного оформлення №1 відділу митного оформлення №6 митного поста "Мостиська" також був складений акт про проведення митного огляду товарів від 05.06.2011р. №134 (№ВМД101000009/2011/006366), згідно з яким порушень митного законодавства України не виявлено.
У зв'язку із затримкою вагону на станції Мостиська-2 залізницею нараховано плату за користування вагонами, за маневрову роботу, за повідомлення телеграфом та вартість вантажно-розвантажувальних робіт, всього на суму 3 060,64грн.
Вирішуючи справу по суті, суди виходили з того, що відповідно до ч.1 ст.306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Згідно із ст.55 Митного кодексу України з метою перевірки законності переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган має право на проведення огляду цих товарів і транспортних засобів.
Пунктом 15 статті 1 Митного Кодексу України встановлено, що митний контроль, це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Відповідно до ст.63 Митного кодексу України з дозволу митного органу може здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування товарів, митне оформлення яких не закінчено, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, а також заміна транспортного засобу. Зазначені операції здійснюються за рахунок власників товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважених ними осіб. Митні органи з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право вимагати від осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У таких випадках витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. У разі якщо в результаті цих операцій будуть виявлені порушення законодавства України, витрати на проведення операцій відшкодовуються власниками товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами.
Згідно із ст.139 цього Кодексу у зонах митного контролю пунктів пропуску залізничного транспорту на державному кордоні України здійснюються перевірка документів, огляд залізничного рухомого складу, а також інші митні процедури, передбачені цим Кодексом. Розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за свій рахунок.
Стаття 63 Митного кодексу України включена у главу 8 "Здійснення митного контролю", містить загальні норми процедури проходження митного контролю, в той час, як стаття 139 Митного кодексу України входить в главу 18 "Митні процедури на залізничному транспорті", містить спеціальні норми проведення митних процедур (контролю) на залізничному транспорті, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що стаття 139 Митного кодексу України підлягає переважному застосуванню в спірному випадку як спеціальна норма права.
Статтею 1166 Цивільного Кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Судами попередніх інстанцій встановлено відсутність неправомірних рішень відповідача у справі, а тому є підставою для звільнення його від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки склад цивільного правопорушення вимагає наявності неправомірних дій відповідача та наявною шкодою у позивача.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень", оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2012р. у справі №5015/639/12 господарського суду Львівської області залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
Т. Костенко