"04" вересня 2012 р. Справа № 27/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. -головуючого,
Мележик Н.І.,
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Свісс Класік Лайф"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2012 року
у справі № 27/10
господарського суду міста Києва
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Свісс Класік Лайф"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
позивача громадянин Амінов В'ячеслав Райхонович
про стягнення 115743,35 грн.
за участю представників
позивача -Тітов Ю.Ю.
відповідача -Штульман Л.В.
третьої особи -Липський М.І.
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Свісс Класік Лайф»про стягнення 115743, 35 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21 лютого 2012 року (суддя Дідиченко М.А.) у справі №27/10 відмовлено публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»у задоволенні позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2012 року (судді: Рябуха В.І., Кондес Л.О., Ропій Л.М.) рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»задоволено у повному обсязі. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Свісс Класік Лайф»14550,00 доларів США заборгованості по страховому відшкодуванню, що еквівалентно 115743,86 грн., а також судові витрати.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, приватне підприємство «Страхова компанія «Свісс Класік Лайф»звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012р. скасувати та залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012р.
В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»зазначає, що суд апеляційної інстанції вірно дійшов висновку щодо зобов'язань відповідача здійснити виплату страхового відшкодування, при цьому, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, з огляду на що просить відмовити приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Свісс Класік Лайф» у задоволенні вимог касаційної скарги та залишити без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012р.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.12.2005 р. між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»та Караваєвою А.А., за договором позичальник, укладено кредитний договір №9903-К, відповідно до п. 2.1 якого банк надав позичальнику кредит у сумі 45900, 00 доларів США на умовах, передбачених договором.
У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), як кредитором та гр. Аміновим В.Р. 05.07.2006 р. укладено договір поруки №10512-К, відповідно до п. 2.1 якого поручитель у випадку невиконання у повному обсязі та/або прострочення виконання Караваєвою А.А. зобов'язань за кредитним договором зобов'язується виконати зобов'язання по погашенню заборгованості за цим договором.
21.12.2005 р. з метою страхування життя і здоров'я гр. Караваєвої А.А. між останньою, як страхувальником, Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Вексель-Життя»(правонаступником якого є відповідач), як страховиком та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, як вигодонабувачем, укладено договір №П-1664/2005 страхування життя позичальника, предметом якого, відповідно до п. 1.1 є страхування життя і здоров'я страхувальника з метою відшкодування заподіяних останнім збитків вигодонабувачу в результаті невиконання чи неналежного виконання ним зобов'язань за кредитним договором внаслідок настання страхового випадку.
Страховими випадками за договором страхування життя, згідно п. 2.2 є смерть застрахованої особи з будь-якої причини, яка настала протягом дії даного договору; інвалідність 1 групи застрахованої особи внаслідок захворювань або нещасного випадку.
З матеріалів справи вбачається, що Караваєва А.А, померла 17.04.2006р.
Згідно п. 4.1.2 договору страхування життя після настання страхового випадку вигодонабувач зобов'язаний звернутися до страховика з письмовою заявою на здійснення страхової виплати у встановленій формі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.04.2006р. у зв'язку із настанням страхового випадку (смерті позичальника) та враховуючи наявність заборгованості позичальника за кредитним договором, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою.
Відповідно до п.п. б) п. 3.3.3 договору страхування життя, страховик має право відстрочити страхову виплату якщо по факту смерті або настання інвалідності страхувальника у страховика є підстави для проведення особистого розслідування.
Посилаючись на наявність таких підстав, страховиком прийнято рішення про відстрочення страхової виплати для проведення особистого розслідування, про що позивач був повідомлений листом № 52/06 від 03.05.2006 р.
Судами також встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 13.09.2006р. позивачем в особі Філії Ватутінського відділення направлено на адресу відповідача лист № 01-2/1323, зі змісту якого вбачається, що позивач відкликає свої вимоги по даному страховому випадку, мотивуючи це врегулюванням погашення заборгованості за кредитним договором поручителем страхувальника гр. Аміновим В.Р.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначеним листом позивач здійснив прощення боргу відповідача за договором № П-1664/2005 страхування життя позичальника від 21.12.2005 р. і оскільки останнє не порушувало прав третіх осіб щодо майна кредитора, воно було прийняте судом.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд зазначив, що висновок суду першої інстанції про прощення боргу позивачем є необгрунтованим, оскільки відповідач, внаслідок отримання зазначеного листа позивача, не склав страхового акту та не закрив страхову справу, а також враховуючи те, що лист позивача від 12.09.2006р. №01-2/1323, підписаний керуючим філією "Ватутінське відділення Промінвестбанку в м. Київ" Тітовим К.А. з перевищенням наданих йому повноважень. Таким чином, суд попередньої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з вищезазначеними висновками судів, вважає їх передчасними та такими, що зроблені внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин справи з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно п.1.1. договору №П-1664/2005 страхування життя позичальника предметом даного договору є страхування життя і здоров'я Страхувальника/Застрахованої особи з метою відшкодування заподіяних останнім збитків Вигодонабувачу в результаті невиконання чи неналежного виконання ним зобов'язань за Кредитним договором №9903-к від 09.12.2005р. внаслідок настання страхового випадку.
У пункті 2.4. договору сторони погодили, що страхова сума визначається на момент надання даного Договору як сума основного боргу і складає 45900,00 доларів США.
Пунктом 4.1.5 договору страхування життя встановлено, що у випадку настання страхового випадку в період дії договору страхова виплата на користь вигодонабувача здійснюється страховиком у розмірі фактичної заборгованості страхувальника за кредитним договором (сума непогашеного кредиту та процентів за кредитним договором, сукупний розмір яких зазначається в оформленій вигодонабувачем довідці), але не більше розміру страхової суми на черговий страховий період, в процесі дії якого стався страховий випадок.
При цьому, згідно п.3.6.1. договору вигодонабувач зобов'язаний надати страховику довідки про розмір фактичної заборгованості Страхувальника/Застрахованої особи за кредитним договором.
Проте у матеріалах справи наявна лише довідка позивача стосовно заборгованості Караваєвої А.А. станом на 25.04.2006р., тобто на момент звернення з первісною заявою на здійснення страхової виплати. Водночас, суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги той факт, що повторне звернення Філії "Ватутінське відділення Промінвестбанку в м. Києві" про поновлення справи щодо виплати страхового відшкодування згідно договору страхування відбулось лише 06.04.2009р., що підтверджується наявним у матеріалах справи листом №05-2/566. Проте, зі змісту зазначеного листа не вбачається, що позивач повідомив відповідача про розмір фактичної заборгованості за кредитним договором. Тобто, суди не перевірили чи настав у страховика обов'язок щодо здійснення страхового відшкодування у відповідному розмірі.
Крім того, зазначаючи, що лист позивача №01-02/1323 від 12.09.2006р. був направлений керуючим Філії "Ватутінське відділення Промінвестбанку в м. Києві" з перевищенням повноважень, апеляційний господарський суд не прийняв до уваги, що згідно ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Тобто, судами не встановлено, чи здійснював позивач дії спрямовані на наступне схвалення, вчиненого його представником правочину про відкликання своїх вимог по страховому випадку.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає також за доцільне зазначити, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
У матеріалах справи наявна довідка ПАТ "Промінвестбанк" від 18.05.2012р., зі змісту якої вбачається, що заборгованість згідно рахунку №9611050130476/840, який відкрито на Караваєву А.А. станом на зазначену дату складає 14550,00 доларів США, що еквівалентно 116254,50 грн. Проте кредитним договором №9903-К від 09.12.2005р. визначено, що Караваєвій А.А. відкрито позичковий рахунок №22135550382445/840, на який і повинно було здійснюватись погашення заборгованості за кредитним договором.
Проте суд попередньої інстанції задовольняючи позовні вимоги не надав належної правової оцінки зазначеним вище обставинам та не встановив точний розмір заборгованості Караваєвої А.А. за кредитним договором.
Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вище зазначеного, а також зважаючи на те, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягає скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Свісс Класік Лайф" задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 21 лютого 2012 року скасувати.
3. Справу № 27/10 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя І. А. Плюшко
Судді Н. І. Мележик
С. С. Самусенко