"05" вересня 2012 р. Справа № 5004/940/12
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді -Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Череватий Богдан Любомирович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до фізичної особи - підприємця Швай Володимира Дмитровича про стягнення 269 974,05 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Зленко Т.О. - представник (дов. від 02.11.2010 р.)
від відповідача: н/з
В судовому засіданні 05.09.2012р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звенулося в суд з позовом до фізичної особи - підприємця Швай Володимира Дмитровича та фізичної особи Швай Тетяни Ігорівни про солідарне стягнення з останніх 269 974,05 грн. заборгованості за кредитним договором № К-2004178 від 15.11.2010р.
Ухвалою суду від 01.08.2012р відмовлено у прийнятті позовної заяви з вимогою до фізичної особи Швай Тетяни Ігорівни та справу призначено до розгляду.
22.08.2012 р. розгляд справи було відкладено у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 4302505814291, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.
Ухвалою суду від 22.08.2012 р. відповідача повідомлено про те, що у разі неявки в судове засідання повноважного представника та неподання витребуваних доказів, справа може бути розглянута на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Явка представників сторін обов'язковою не визнавалася.
Враховуючи викладене, керуючись ст.75 ГПК України, господарський суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося в суд з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця Швай Володимира Дмитровича 269 974,05 грн. боргу згідно кредитного договору № К-2004178 від 15.11.2010 р.
Позов мотивувало тим, що 15.11.2010 р. між АТ "Дельта Банк" та фізичною особою - підприємцем Швай В. Д. було укладено кредитний договір № К-20044178.
Відповідно до п. 1.1. договору кредитор (позивач) надає позичальнику (відповідачу) у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти із загальним лімітом заборгованості 172 040,15 грн. зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 14% з кінцевим терміном повернення до 04.08.2015 р. включно на умовах визначених договором.
14.03.2012 р. між сторонами було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору, який є невід'ємною частиною кредитного договору, відповідно до якого відповідачу збільшено суму кредиту та надано всього 189 032,73 грн. зі сплатою 14% річних, інші умови договору залишилися без змін.
Позивач, взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу повну суму кредиту, що підтверджується розпорядженнями від 17.11.2010 р. та 15.02.2012 р.
Відповідач своїх зобов'язань не виконав, в наслідок чого утворилась заборгованість за кредитом в сумі 188 982,35 грн. та за відсотками 1 734,44 грн.
Згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3. кредитного договору, позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитом виходячи із розміру процентної ставки, встановленої в п.1.1. договору або зміненої відповідно до п.п. 3.5.-3.7. договору.
Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/365) на непогашену суму кредиту (залишок заборгованості за кредитом) починаючи із дати видачі кредиту до дати його повернення. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.
Сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на рахунок кредитора.
Згідно п.п. 8.2.,8.3.,8.4. договору позивач має право вимагати від позичальника дострокового повернення залишкової суми боргу та штрафних санкцій за порушення строків повернення кредиту. В п. 5.6. договору зазначено, що позичальник зобов'язаний достроково повернути всю заборгованість за цим договором, а саме: повернути всю суму кредиту сплатити усі нараховані проценти, штрафні санкції, а також сплатити усі інші платежі передбачені договором. Позивач надіслав на адресу відповідача претензію про дострокове повернення кредитних коштів (листи №№ 02.1-3017 від 22.06.2012 р. та 02.1.-3019 від 22.06.2012 р.), проте останні залишились відповідачем без уваги.
Відповідно до п.9.1. договору за прострочку повернених коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 3% від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 1.1., 1.3., 2.3., 2.5., 3.3., 3.8. договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.
Керуючись законодавством та умовами договору позивач нарахував 79 257,26 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків та кредиту.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 269 974,05 грн. заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 15.11.2010 р. між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та фізичною особою - підприємцем Швай Володимиром Дмитровичем було укладено кредитний договір № К-2004178.
Відповідно до п. 1.1. договору кредитор (позивач) надає позичальнику (відповідачу) у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти із загальним лімітом заборгованості 172 040,15 грн. зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 14% з кінцевим терміном повернення до 04.08.2015 р. включно на умовах визначених договором (а.с.14).
14.03.2012 р. між сторонами було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, який є невід'ємною частиною кредитного договору, відповідно до якого відповідачу збільшено суму кредиту та надано всього 189 032,73 грн. зі сплатою 14% річних, інші умови договору залишилися без змін (а.с.19).
Позивач, взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу повну суму кредиту, що підтверджується розпорядженнями від 17.11.2010 р. та 15.02.2012 р. (а.с.24).
Згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3. кредитного договору, позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитом виходячи із розміру процентної ставки, встановленої в п.1.1. договору або зміненої відповідно до п.п. 3.5.-3.7. договору.
Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/365) на непогашену суму кредиту (залишок заборгованості за кредитом) починаючи із дати видачі кредиту до дати його повернення. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.
Сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на рахунок кредитора.
Згідно п.п. 8.2.,8.3.,8.4. договору позивач має право вимагати від позичальника дострокового повернення залишкової суми боргу та штрафних санкцій за порушення строків повернення кредиту. В п. 5.6. договору зазначено, що позичальник зобов'язаний достроково повернути всю заборгованість за цим договором, а саме: повернути всю суму кредиту сплатити усі нараховані проценти, штрафні санкції, а також сплатити усі інші платежі передбачені договором.
Позивач надіслав на адресу відповідача претензію про дострокове повернення кредитних коштів (листи №№ 02.1-3017 від 22.06.2012 р. та 02.1.-3019 від 22.06.2012 р. (а.с. 29-30).
Відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 188 982,35 грн. - по кредиту та 1 734,44 грн. - по відсотках.
Крім того, керуючись законодавством та умовами договору позивач нарахував 79 257,26 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків та кредиту (а.с. 13).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності із ст. 193 ГК та ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підставні та підлягають до стягнення з відповідача у повному обсязі, а саме: 188 982,35 грн. заборгованість за кредитом, 1 734,44 грн. за відсотками, 79 257,26 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків та кредиту, всього 269 974,05 грн.
Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача на нього слід покласти судові витрати по справі: 5 399,49 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.ст. 11, 526, 549, 546, 599, 610, 611, ч. 1 ст. 612, ст.ст. 625, 629, 1054 Цивільного України, ст. 193 Господарського кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Швай Володимира Дмитровича (вул. Крилова, 6/2, м. Луцьк, ідентифікаційний номер 2390400056 ) на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (вул. Щорса, 36-б, м. Київ, код ЄДРПОУ 34047020) 269 974,06 грн. заборгованості за кредитним договором № К-2004178 від 15.11.2010 р., з них: 188 982,35 грн. заборгованості по кредиту, 1 734,44 грн. заборгованості по відсотках, 79 257,26 грн. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 399,49 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.
Суддя І. О. Гарбар
Повний текст рішення
складено та підписано
07.09.12